Постанова № 35381677, 15.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013 року Справа № 35940/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Гулида Р.М., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва - Луцьк» до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

08.09.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатом проведеної документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року складено акт перевірки від 21.12.2009 року №474/2399/31880976. Даною перевіркою встановлено порушення абз.1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого ними занижено скориговані валові доходи на суму 912 526 грн., що призвело до зниження податку на прибуток у загальній сумі 228 132 грн. На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000042399/0 від 11.01.2010 року про визнання податкового позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в загальній сумі 309 485 грн. 40 коп., в тому числі 228 132 грн. за основним платежем та 81353 грн. 40 коп. за штрафними санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Луцької об'єднаної державної податкової №0000042399/0 від 11.01.2010 року, №0000042399/1 від 29.03.2010 року, №0000042399/2 від 23.04.2010 року, №0000042399/3 від 09.07.2010 року про визначення ТзОВ «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 309 485 грн. 40 коп., в тому числі: 228 132 грн. за основним платежем та 81353 грн. 40 коп. за штрафними санкціями.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що перевіркою встановлено порушення абз.1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого позивачем занижено скориговані валові доходи, що призвело до зниження податку на прибуток.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи. що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що не вважає доведеним факт отримання позивачем доходу у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді на загальну суму 912 526грн., відповідно констатація податковим органом порушення ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк» пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон №334/94-ВР) є неправомірною та не грунтується на матеріалах справи, а отже визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 228 132грн. є безпідставним.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що З 26.11.2009р. по 16.12.2009р. працівниками ДПА у Волинській області та Луцької ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва-Луцьк» (далі - ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р., про що складено акт перевірки від 21.12.2009р. №474/2399/31880976.

Перевіркою встановлено ряд порушень ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк», в тому числі порушення абз. 1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР в результаті чого товариством занижено скориговані валові доходи на суму 912 526грн., що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 228 132грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042399/0 від 11.01.2010р.. про визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в загальній сумі 309 485грн.40коп., в тому числі 228 132грн. за основним платежем та 81353грн.40коп. за штрафними санкціями.

25.12.2009р. позивачем було подано до ДПА у Волинській області заперечення на акт перевірки, однак своїм рішенням від 31.12.2009р. №6069/10/23-512 ДПА у Волинській області не взяла дані заперечення до уваги з посиланням на правомірність зроблених при проведенні перевірки висновків.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку: до Луцької ОДПІ - рішенням від 26.03.2010р. №6149/10/25-006 первинну скаргу залишено без задоволення; до ДПА у Волинській області - рішенням від 21.04.2010р. №1847/10/25-006 повторну скаргу залишено без задоволення; до ДПА України - рішенням від 02.07.2010р. №6342/6/25-0115 повторну скаргу залишено без задоволення.

За результатами оскарження в адміністративному порядку Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0000042399/1 від 29.03.2010р., №0000042399/2 від 23.04.2010р., №0000042399/3 від 09.07.2010р.

Висновки перевірки та рішення про результати розгляду скарг позивача вмотивовані тим, що перевіркою встановлено відсутність достатньої доказовості фактичного здійснення та реального настання наслідків за наступними правочинами з огляду на таке:

- угода №18 від 31.01.2009р. про припинення грошових зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог на суму 632 616грн., яка була укладена між ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк» і ТзОВ «Атлант-Сервіс Груп», підписана зі сторони останнього неуповноваженою особою - колишнім директором ОСОБА_1, в той час як 29.12.2008р. постановою господарського суду м.Києва у справі №15/81-Б ТзОВ «Атлант-Сервіс Груп» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, печатки вважаються втраченими, тобто право підпису такої угоди мав лише ліквідатор товариства, що відповідно має наслідком нікчемність укладеної угоди;

- договір переуступки боргу від 30.04.2009р. №773, укладений між ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк» (Боржник), ТзОВ «Ферум-М» (Кредитор) та ТзОВ «Будівельна компанія «Тайлінг» (Новий кредитор), про переведення права вимоги боргу в сумі 350 000грн. з Кредитора на Нового кредитора, підписана колишнім директором товариства «Ферум-М» ОСОБА_2, в той час як 16.10.2008р. постановою господарського суду М.Києва у справі №24/395-Б ТзОВ «Ферум-М» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, печатки вважаються втраченими, тобто право підпису такої угоди мав лише ліквідатор товариства, що відповідно має наслідком нікчемність укладеної угоди;

- договір переуступки боргу від 15.07.2008р. №711, укладений між ТзОВ «ПК «Заграва-Луцьк» (Боржник), ТзОВ «Транс-Національ Груп» (Кредитор) та ТзОВ «Юніверсал Сервіс Україна» (Новий кредитор), про переведення права вимоги боргу в сумі 112 415грн. з Кредитора на Нового кредитора, підписана колишнім директором товариства «Юніверсал Сервіс Україна» ОСОБА_3, в той час як 05.11.2007р. постановою господарського суду м.Києва у справі №15/803-Б ТзОВ «Юніверсал Сервіс Україна» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, печатки вважаються втраченими, тобто право підпису такої угоди мав лише ліквідатор товариства, що відповідно має наслідком нікчемність укладеної угоди.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 23 розділу З Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року N 2343-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Як зазначено в п. 2 ст. 23 розділу 3 Закону України «Про відновлення платоспроможному, боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 25 розділу 3 зазначеного Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживав заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством: аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управлінні, банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих не пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майне банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління, юридичної особи - банкрута.

Відповідно до п. 10 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможною боржника або визнання його банкрутом» продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Як зазначено в п. 8 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Мінюсті України 05.06.1995 р. за № 168 704) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і н гмдгизннм актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштз. товарно- матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ТзОВ «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк»послуги від суб'єктів господарювання ТОВ «Атланта-Сервіс Груп» в сумі 632616,00 грн. в т. ч ПДВ ТОВ «Транс-Національ Груп» в сумі 112415,00 грн. в т. ч. ПДВ та ТОВ «Ферум-М в сумі 350000,00 грн. в т. ч. ПДВ, отримано без вимоги про компенсацію їх вартості, тому відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначені послуги підпадають під визначення безоплатно наданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзаиу 1 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: «сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг). безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону...».

Таким чином. ТзОВ «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк» було збільшено скориговані валові доходи в загальній сумі 1095031,00 грн.. в тому числі за 3 квартал 2008 р. в сумі 112415,00 грн.. 1 квартал 2009 р. в сумі 632616.00 грн.. 2 квартал 2009 р. в сумі 350000.00 грн. і, відповідно. податок на прибуток в загальній сумі 273758.00 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 р. в сумі 28104.00 грн.. 1 квартал 2009 р. в сумі 158154.00 грн.. 2 квартал 2009 р. в сумі 87500.00 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р. підприємству донараховано податку на прибуток в сумі 228132,00 грн., у тому числі за: 3 квартал 2008 р. в сумі 23420,00 грн., 1 квартал 2009 р. в сумі 131795,00 грн., 2 квартал 2009 р. в сумі 72917,00 грн.

Розбіжність у визначенні суми податку на прибуток складає в сумі 45626,00 грн., в тому числі за: 3 квартал 2008 р. в сумі 4684,00 грн., 1 квартал 2009 р. в сумі 26359,00 грн., 2 квартал 2009 р. в сумі 14583,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилала отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведена; коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки висновки є не правильними і не відповідають вимогам матеріального права та дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції задовольнити, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі №2а-2437/10/0370 скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді Р.М.Гулид

І.І.Запотічний