Рішення № 35378874, 12.11.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5985/13-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Батрин О.В.,

при секретарі - Ковалевська А. П.,

за участю представника позивача Дзюбенка Р.В.

відповідача ОСОБА_2, який є представником відповідача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4,

її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 30 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_3 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11378414000, відповідно до якого відповідач отримала кошти в розмірі 18 684 швейцарських франків зі сплатою 9,990% річних відповідно до графіку погашення кредиту, але не пізніше 30 липня 2015 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки №220795 від 30 липня 2008 року.

Відповідно до умов договору поруки, поручитель самостійно зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання позичальником її зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі та відповідальність поручителя та позичальника є солідарною.

Оскільки ОСОБА_3 та її поручитель ОСОБА_2 не виконували належним чином умови кредитного договору та поруки, то станом на 5 березня 2013 року утворилась заборгованість ОСОБА_3, ОСОБА_2 за кредитним договором, яка становить 13 977,63 швейцарських франка, що за курсом Національного банку України (далі НБУ) станом на 5 березня 2013 року становить 118 569 грн. 16 коп., з яких:

- 12 190,66 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 5 березня 2013 року становить 103 410 грн. 69 коп. - кредитна заборгованість;

- 1 786,97 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 5 березня 2013 року становить 15 158 грн. 47 коп. - заборгованість зі сплати процентів;

- 3 984 грн. 60 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, з яких 2 812 грн. 98 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту, 1 171 грн. 62 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

Тому позивач звернувся з цим позовом до суду та просив його задовольнити.

В ході розгляду справи представник позивача змінив позовні вимоги, додатково зазначив, що між позивачем та ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором укладено договір поруки № 220796 від 30 липня 2008 року. Відповідно до умов договору поруки, ОСОБА_4 зобов'язувалася відповідати перед позивачем за виконання позичальником її зобов'язань, що виникли із кредитного договору в повному обсязі та відповідальність ОСОБА_4 та позичальника є солідарною.

Тому, представник позивача просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором, яка станом на 5 березня 2013 року становить 13 977,63 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 5 березня 2013 року становить 118 569 грн. 16 коп., з яких:

- 12 190,66 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 5 березня 2013 року становить 103 410 грн. 69 коп. - кредитна заборгованість;

- 1 786,97 швейцарських франка, що за курсом НБУ станом на 5 березня 2013 року становить 15 158 грн. 47 коп. - заборгованість зі сплати процентів;

- 3 984 грн. 60 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, з яких 2 812 грн. 98 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту, 1 171 грн. 62 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав зазначених в уточненій позовній заяві (а.с. 52-53).

Відповідач ОСОБА_3, яка була допитаня судом в якості свідка відповідно до положень ст. 184 ЦПК України, та відповідач ОСОБА_2, який є одночасно і представником ОСОБА_3, в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог, надали суду письмові заперечення (а.с. 81). Зазначили, що відповідач ОСОБА_3 здійснювала спроби погашати кредит без пред'явлення паспорту. В отриманні вказаних коштів банком було відмолено. У зв'язку з цим, позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій не визнають.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду письмові заперечення (а.с. 95). Суду зазначили, що після укладення кредитного договору та договору поруки з ОСОБА_4, між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту без відома ОСОБА_4, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, що відповідно до ст. 559 ЦК України тягне за собою припинення договору поруки. Крім того, відповідач та її представник зазначили, що будь-яких інших додаткових договорів поруки між нею та позивачем не укладалось, позивач, знаючи про порушення відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору, жодного разу у виконання договору поруки не звернувся до ОСОБА_4 із вимогою погашення заборгованості. Зазначене і є підставою для відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 30 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_3 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11378414000, відповідно до якого відповідач отримала кошти в розмірі 18 684 швейцарських франків зі сплатою 9,990% річних відповідно до графіку погашення кредиту, але не пізніше 30 липня 2015 року (а.с. 4-9).

Факт отримання коштів підтверджується випискою руху коштів по рахунку НОМЕР_3 у швейцарських франках (а.с. 80).

Разом з тим, судом встановлено, що 27 лютого 2009 року між позичальником та банком було укладено додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, відповідно до якого змінився графік погашення кредиту, а також кінцевий строк погашення кредиту, яким став 30 червня 2015 року замість 30 липня 2015 року (а.с. 10-11).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Так відповідно до розділу № 6 кредитного договору передбачено, що відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого події, зазначеної в п. 3.1.2 договору Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п. 1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути кредит та плату за кредит в повному обсязі. В будь-якому випадку, строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку є обов'язковими в повному обсязі з 32 календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення про дострокове погашення кредиту або з 41 календарного дня з дня направлення банком такого повідомлення позичальнику у випадку його не отримання.

12 березня 2013 року банком на адресу позичальника було направлено вимогу, яка нею не отримана. Отже, термін повернення всіх сум за кредитним договором є таким, що настав достроково (а.с. 118).

Відповідно до умов кредитного договору, укладеного між позивачем та позичальником, сторони крім іншого, встановили, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

З урахуванням наведеного, заборгованість позичальника ОСОБА_3 перед банком станом на 5 березня 2013 року становить: 13 977,63 швейцарських франка, з яких:

- 12 190,66 швейцарських франка - кредитна заборгованість;

- 1 786,97 швейцарських франка - заборгованість зі сплати процентів;

- 331,61 швейцарських франків - пеня за прострочення сплати кредиту;

- 138,12 швейцарських франків - пеня за прострочення сплати відсотків.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Частиною 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

А тому, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 5 березня 2013 року, а саме: заборгованість по кредиту в розмірі 12 190,66 швейцарських франків, що за курсом НБУ (з розрахунку 868 грн. 4153 коп. за 100 швейцарських франків станом на 12 листопада 2013 року) складає 105 865 грн. 56 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 1 786,97 швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 15 518 грн. 32 коп., пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 331,61 швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 2 879 грн. 75 коп., пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 138,12 швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 1 199 грн. 46 коп.

Окрім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 220795 від 30 липня 2008 року (а.с. 12-13) та додаткові угоди до нього від 27 лютого 2009 року, 26 жовтня 2009 року (а.с. 148, 142).

ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечив факту підписання договору поруки та додаткових угод до нього.

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору поруки, поручитель зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання позичальником ОСОБА_3 її зобов'язань, що виникли із даного кредитного договору в повному обсязі. Відповідальність поручителя та позичальника є солідарною відповідно до п.1.4. договорів поруки.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2.2. договору поруки, у випадку невиконання позичальником його зобов'язань за кредитним договором, позивач має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителів, які є обов'язковими до виконання ними на 10-й робочий день з дати відправлення їм такої вимоги (рекомендованим листом). Вказаний обов'язок позивач виконав (а.с. 119).

За таких обставин, позов щодо солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором станом на 5 березня 2013 року, а саме: заборгованості по кредиту в розмірі 12 190,66 швейцарських франків, що за курсом НБУ (з розрахунку 868 грн. 4153 коп. за 100 швейцарських франків станом на 12 листопада 2013 року) складає 105 865 грн. 56 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 1 786,97 швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 15 518 грн. 32 коп., пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 331,61 швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 2 879 грн. 75 коп., пені за прострочення сплати відсотків в розмірі 138,12 швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 1 199 грн. 46 коп. - підлягає задоволенню.

При цьому, доводи відповідача ОСОБА_2 про відсутність підстав для задоволення позову, зокрема, в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки позивачем було відмовлено ОСОБА_3 в отриманні коштів в погашення кредиту через відсутність паспорта, що стверджується листом Національного банку України від 4 січня 2012 року та листом ПАТ «УкрСиббанк» від 21 грудня 2011 року (а.с. 96-98) є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не виконували.

В ході розгляду справи також встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_3 за кредитним договором укладено договір поруки № 220796 від 30 липня 2008 року (а.с. 54-56).

Відповідно до п.1.1. зазначеного договору поруки, поручитель зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання позичальником ОСОБА_3 її зобов'язань, що виникли із даного кредитного договору в повному обсязі. Відповідальність поручителя та позичальника є солідарною відповідно до п.1.4. договорів поруки.

Окрім того, судом встановлено, що існують ще дві додаткові угоди до договору поруки, укладені між позивачем та ОСОБА_4 від 26 жовтня 2009 року (а.с. 141) та від 27 лютого 2009 року (а.с. 147).

З метою підтвердження чи спростування укладення вказаних додаткових угод ОСОБА_4 ухвалою суду по справі призначалась судова почеркознавча експертиза (а.с. 197).

Відповідно до висновку експерта № 263 від 3 жовтня 2013 року підпис в графі «підпис» під прізвищем поручителя ОСОБА_4 в додатковій угоді № 1 до договору поруки № 220796 від 26 жовтня 2009 року та в додатковій угоді від 27 лютого 2009 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (а.с. 200-203).

Оскільки вказані додаткові угоди до договору поруки не укладались відповідачем ОСОБА_4; між позичальником ОСОБА_3 та позивачем ПАТ «УкрСиббанк» після укладення договору кредиту 30 липня 2008 року, 27 лютого 2009 року було укладено додаткову угоду до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, відповідно до якого змінився графік погашення кредиту, а також кінцевий строк погашення кредиту, яким став 30 червня 2015 року замість 30 липня 2015 року (а.с. 10-11), тобто збільшився обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_4 без її відома, то договір поруки укладений з відповідачем ОСОБА_4 вважається припиненим на підставі ст. 559 ЦК України та п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5.

Так, статтею 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У зв'язку з цим, доводи представника позивача, що ОСОБА_4, підписавши договір поруки від 30 липня 2008 року, дала згоду на здійснення змін умов основного договору без її згоди в майбутньому, а тому укладення додаткових угод було не обов'язковим і договір поруки не є припиненим, на думку суду такі доводи є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2. 1 договору поруки передбачено, що у випадку зміни основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін і сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору не потребують додаткового укладення сторонами угоди щодо внесення змін.

Разом з тим, уклавши додаткову угоду № 1 від 27 лютого 2009 року до кредитного договору позивач ПАТ «УкрСиббанк» та позичальник ОСОБА_3 змінили умови кредитного договору на підставі положень ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Вказаною додатковою угодою було змінено графік погашення кредиту, а також кінцевий строк погашення кредиту, яким став 30 червня 2015 року замість 30 липня 2015 року (а.с. 10-11).

Крім того, відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди позичальник зобов'язується не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди докласти всіх необхідних зусиль, здійснити всі необхідні дії та укласти або забезпечити укладення (якщо забезпечення за договором надає третя особа) відповідних договорів про внесення змін та/або додаткових угод до усіх договорів забезпечення, які були та/або будуть укладені у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором щодо надання згоди осіб, які передали забезпечення за договором, на змін зобов'язання, обумовлену підписанням цієї додаткової угоди.

У виконання вказаного договору позичальник забезпечила укладення додаткових договорів поруки з ОСОБА_2 від 27 лютого 2009 року, 26 жовтня 2009 року (а.с. 148, 142).

Проте, додаткові угоди від 26 жовтня 2009 року та від 27 лютого 2009 року до договору поруки з поручителем ОСОБА_4, які надані позивачем в судовому засіданні, ОСОБА_4 не укладались.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору.

Таким чином, з врахуванням зміни основного кредитного договору додатковою угодою № 1 від 27 лютого 2009 року, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_4; на підставі додаткової угоди № 1 від 27 лютого 2009 року до кредитного договору не було укладено додаткові договори поруки з ОСОБА_4, суд дійшов висновку про те, що договір поруки із ОСОБА_4 є припиненим з 27 лютого 2009 року та про відмову у задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_4

При пред'явленні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 225 грн. 54 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частиною 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Тобто, законом не передбачено стягнення судових витрат з відповідачів солідарно. Тому, суд дійшов висновку про стягнення з кожного з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 по 612 грн. 77 коп. судового збору в рівних частинах, тобто по 566 грн. 67 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1054, 1050, 526, 533, 554 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код 09807750) солідарно з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість за кредитним договором станом на 5 березня 2013 року, а саме: заборгованість по кредиту в розмірі 12 190,66 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України (з розрахунку 868 грн. 4153 коп. за 100 швейцарських франків станом на 12 листопада 2013 року) складає 105 865 грн. 56 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 1 786,97 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України складає 15 518 грн. 32 коп., пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 331,61 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України складає 2 879 грн. 75 коп., пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 138,12 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України складає 1 199 грн. 46 коп.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з ОСОБА_3, ОСОБА_2 по 612 грн. 77 коп. судового збору.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Батрин О.В.