Постанова № 35377195, 20.11.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.11.2013 р. справа №908/1909/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Марченко О.А., Сгара Е.В.,

за участю представників сторін: від позивача:Мариніч Н.В. довіреністьвід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал», м. Енергодар Запорізька область на рішення господарського судуЗапорізької області від26.09.2013р.по справі№ 908/1909/13 (суддя: Дроздова С.С.)за позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», м. Енергодар Запорізька область до Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал», м. Енергодар Запорізька областьпростягнення 106' 251,41 грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», м. Енергодар Запорізька область (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал», м. Енергодар Запорізька область 106' 251грн.41коп., яка складається з 60' 628грн.89коп. - пені, 19' 081грн.91коп. - інфляційних витрат, 26' 033грн.58 коп. - 3% річних за договором № 44Т-09 від 26.03.2009р. та 312грн.75коп. - пені, 81грн.52коп. - інфляційних витрат, 112грн.76коп. - 3% річних за договором № 45Т-09 від 26.03.2009р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2013року у справі № 908/1909/13 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості, правомірності заявлених вимог, з урахуванням визнання позову відповідачем та не надання останнім доказів тяжкого фінансового стану, як підстави зменшення розміру неустойки.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати рішення та прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги тільки в частини стягнення 19' 081грн.91коп. - інфляційних витрат за договором № 44Т-09 від 26.03.2009р. та 81грн.52коп. - інфляційних витрат за договором № 45Т-09 від 26.03.2009р., в іншій частині - відмовити у задоволенні позовних вимог, розстрочивши виконання рішення на 10 місяців.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясуванні та досліджені докази, та обстави справи, які мають значення для справи, а наслідком є невірно зроблені висновки.

Сторони були належним чином повідомленні про дату, час та місце слухання справи.

Позивач надав відзив, у якому звернувся до суду з проханням рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, поважність не явки не повідомив.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представникавідповідача.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням норм матеріального права та процесуального права; а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26.03.2009р. між ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (теплопостачальна організація) та КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (споживач) укладено договори на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 44Т-09 та № 45Т-09 (далі - договори).

Предмет договорів передбачає, що теплопостачальна організація зобов'язується надати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах, зазначених у Додатку 1, з параметрами теплоносія з температурним графіком теплової мережі, затвердженим інженером теплопостачальної організації.

Пунктом 6.2 договорів встановлено, що оплата спожитої теплової енергії здійснюється КП "ВК "Тепло-водоканал" за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених двосторонніх актів по діючому в звітній період тарифу на теплову енергію, який визначається як сума:

- тарифу на виробництво теплової енергії, який затверджується (Національною комісією регулювання електроенергетики України), переглядається та набирає чинності в установленому діючим законодавством порядку;

- тарифу на транспортування та поставку теплової енергії, який затверджується

(органами місцевого самоврядування), переглядається та набирає чинності в

установленому діючим законодавством порядку.

Відповідно до п. 6.4 договорів по закінченню звітного місяця КП "ВК "Тепло-водоканал" зобов'язано протягом 2 робочих днів з моменту отримання підписати надані ВП ЗАЕС нарочно акти про надання послуг.

Відповідно до п. 6.6 договорів, оплата за спожиту теплову енергію, включаючи транспортування та поставку теплової енергії, здійснюється КП "ВК "Тепло-водоканал" щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним, на підставі оформлених з двох сторін актів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВП ЗАЕС.

За умовами п.6.3 договорів, теплопостачальна організація зобов'язана в письмовому вигляді надавати споживачу інформацію про затвердження та/або перегляд (зміни) уповноваженим органом тарифів на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії.

Відповідно до п. 6.8 договорів, при несвоєчасній оплаті за спожиту теплову енергію, включаючи виробництво, транспортування та поставку теплової енергії, КП "ВК "Тепло-водоканал" сплачує ВП ЗАЕС пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми, яка підлягає сплаті, за кожний день прострочення.

28.01.2011р. ВП ЗАЕС листом № 75-32/2241 повідомив КП "ВК "Тепло-водоканал" про зміну тарифу на виробництво теплової енергії.

15.03.2011р. ВП ЗАЕС листом № 75-32/6128 повідомив КП "ВК "Тепло-водоканал" про зміну тарифу на виробництво теплової енергії.

Відповідно до умов договору № 44Т-09 між ВП ЗАЕС та КП "ВК "Тепло-водоканал" підписані наступні акти про надання послуг з виробництва теплової енергії:

· № 17/11 від 30.11.2011р. про надання послуг виробництва теплоенергії за листопад 2011р. на загальну суму 2.008.369, 44 грн.;

· № 18/11 від 30.11.2011р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії на загальну суму 562.148, 93 грн.;

· № 52/12 від 31.12.2011р. про надання послуг з виробництва теплоенергії на загальну суму 2.631.239,52 грн.;

· № 52/12від 31.12.2011р. про надання послуг з транспортування теплоенергії на загальну суму 736' 492, 22 грн.

Всього на загальну суму 5' 938' 250,11 грн.

Вказані акти були частково сплачені в сумі 4.106.368,37 грн., в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 1' 831' 881,74 грн.

Відповідно до умов договору № 45Т-09 між ВП ЗАЕС та КП "ВК "Тепло-водоканал" підписані наступні акти про надання послуг:

· № 19/11 від 30.11.2011р. про надання послуг з виробництва теплоенергії на загальну суму 9.763,32 грн.;

· 20/11 від 30.11.2011р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії на загальну суму 2.732,78 грн.;

· 54/12 від 31.12.2011р. про надання послуг з виробництва теплоенергії на загальну суму 9.664,20 грн.;

· № 55/12 від 31.12.2011р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії на загальну суму 2' 705,04 грн.

Всього на загальну суму 24' 865,34 грн.

Вказані акти були частково сплачені в сумі 19' 347,55 грн., в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 5' 517,79 грн.

04.04.2012р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою погашення заборгованості в розмірі 1' 837' 399,53 грн. за договорами № 44Т-09 та № 45Т-09 (а.с. 90-92, т.1).

Відповіддю № 222 від 25.06.2012р. (а.с.93, т.1) претензійні вимоги ВП ЗАЕС в розмірі 1' 837' 399,53 грн. були повністю визнані відповідачем.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення позивачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості, і як наслідок нарахування додаткових сум.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України, зазначено, що укладення господарського договору є обов"язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов"язковим для суб"єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов"язковості укладення договору для певних категорій суб"єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 1 Закону України № 2633-1У теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.202 ГК України, яка кореспондується зі ст.. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Положеннями ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що з 25.06.2012р. був перерваний перебіг строку позовноїдавності для звернення позивача до суду з позовною заявою, зокрема для нарахування пені, адже визнання відповідачем заборгованості - є задовільна відповідь відповідача на претензію.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 60.628 грн.89коп. - пені, 19.081грн.91 коп. - інфляційних витрат, 26' 033грн.58коп. - 3% річних за договором № 44Т-09 від 26.03.2009 р. та 312 грн.75 коп. - пені, 81грн.52 коп. - інфляційних витрат, 112грн.76коп. - 3% річних за договором № 45Т-09 від 26.03.2009 р. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Підстави зазначені скаржником не знайшли свого підтвердження при перегляді справи в апеляційному проваджені, з урахуванням не надання останнім доказів в підтвердження свого тяжкого фінансового стану при зверненні з заявою про зменшення розміру неустойки.

Що стосується вимоги скаржника про розстрочення виконання рішення на 10 місяців, то відповідно до ст. 101 ГПК України перегляд апеляційним судом справи здійснюється за наявними та додатково поданими у справі доказами. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не звертався до суду першої інстанції з заявою щодо розстрочення виконання рішення. Тому це звернення апеляційним судом до уваги не приймається, адже зазначене питання не було предметом розгляду у суді першої інстанції.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-водоканал», м. Енергодар Запорізька область - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Заопрізької області від 26.09.2013 року у справі № 908/1909/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: О.А. Марченко Е.В. Сгара

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСЗО; 1 - ДАГС