Ухвала суду № 35374409, 13.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1482/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Літвіної Н.М., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранде Дольче» до Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранде Дольче» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000082301.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 12 квітня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року та ухвалити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в грудні 2010 року посадовою особою Фастівської ОДПІ Київської області на підставі направлення на перевірку від 05.12.2011 року № 953, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Пономарчука О.В. від 24.06.2011 року про призначення по кримінальній справі № 11/079002 позапланової документальної перевірки ТОВ «Гранде Дольче» та ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ «Реал Альянс», ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 499/78/2301-35013469 від 16.12.2011 року.

На підставі висновків Акту перевірки № 499/78/2301-35013469 від 16.12.2011 року Фастівською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000382301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у сумі 162957 грн., з яких: 130366 грн. - за основним платежем; 32591 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Пономарчука О.В. від 24.06.2011 року про призначення по кримінальній справі № 11/079002 виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача.

Відповідно до п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої обставини, як отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

Ст. 86.9 Податкового кодексу України, що діяла на момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, визначає, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду

З огляду на вищевикладене, відповідач не мав права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду по вказаній кримінальній справі № 11/079002 станом на час розгляду справи в суді.

Разом з тим, перевіряючи викладені у вказаному акті обставини, судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» послуг по зберіганню товару.

На думку посадової особи відповідача ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» як постачальник має ознаки фіктивності, оскільки згідно протоколу допиту директора ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» - ОСОБА_3 в рамках кримінальної справи № 79002/11 про умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ПП «Будмаксплюс» та створення групою осіб фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 2012, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, остання пояснила, що вищезазначене підприємство вона зареєструвала за вказівкою невідомих осіб за винагороду, в дозвільні органи за виготовленням печатки ніколи не зверталася, банківські рахунки відкрила за вказівкою невідомих осіб за винагороду, але ними ніколи не користувалася, назви банків в яких відкривала рахунки не пам'ятає, жодних бухгалтерських документів від імені підприємства не підписувала, звітність до органів податкової служби не подавала, чим займалося це підприємств допитаній в якості свідка не відомо, на меті здійснювати підприємницьку діяльність не мала, хто підписував документи фінансово-господарської діяльності товариства та хто подавав звітність до податкової інспекції їй не відомо.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у 2009 році ТОВ «Гранде Дольче» мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», яка надавала послуги ТОВ «Гранде Дольче» по зберіганню товарів.

Надання вказаних послуг підтверджується наступними документами: актами прийому-здачі робіт (послуг); податковими накладними. Оплата за надані послуги зберігання проводилася протягом 2009 року грошовими коштами, що підтверджується реєстром банківських виписок. Оприбуткування товару (послуг) від ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» в бухгалтерському обліку позивача відображалося по кредитному рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Станом на 31.12.2010 року заборгованість відсутня.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не оспорюється факт надання послуг (робіт) та оплата їх вартості.

Так, суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними ТОВ «Гранде Дольче» включено до податкового кредиту відповідного періоду. Податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.

Що стосується доводів відповідача про нікчемність правочину, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Факти поставки товарів (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину щодо надання послуг, укладеного між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу визнання правочину недійсним, укладеного між позивачем та вказаним товариством.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, які складалися для певного виду господарської операції - актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими накладними, банківськими виписками.

Суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» було створено з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ «Гранде Дольче» наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах у зв'язку з реальністю понесення витрат.

Також, суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вже зазначалося, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбаних послуг, підтверджені податковими накладними.

Якщо контрагент позивача - ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» не виконало свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку права на віднесення сплачених (нарахованих) ним відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції у місті Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року - залишити без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали вигтовлений 13.11.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Старова Н.Е.