Ухвала суду № 35367289, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2851/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінова А. Б.

при секретарі: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 25.03.2013 року № 0001891720.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 11.03.2013 року № 588/17/НОМЕР_2 про встановлення порушень, на підставі якого винесене податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 25.03.2013 року № 0001891720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2894 грн., в тому числі за основним платежем - 2315,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 579,00 грн. Відповідач в акті перевірки посилається на акт Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 24.10.2012 року № 1020/22-417/35931479 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Орієнтал Україна» з питань достовірності та повноти відображення даних податкових накладних в декларації з ПДВ за липень 2012 року.

Надаючи правову оцінкам обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Так з матеріалів справи колегією суддів вбачається, що у вищезазначеному акті від 24.10.2012 року № 1020/22-417/35931479 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОРІЄНТАЛ УКРАЇНА» з питань достовірності та повноти відображення даних податкових накладних в декларації з ПДВ за липень 2012 року крім інформації про відсутність останнього за адресою реєстрації міститься інформація про формування податкового кредиту суб'єктом, що перевіряється, на підставі податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика».

З огляду на це податковим органом у акті перевірки зроблено висновок, що такі податкові накладні не дають права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, використовуючи вказаний висновок, відповідач вирішив, що відсутність реєстрації податкових накладних ТОВ «Феодосійська тютюнова фабрика» у Єдиному реєстрі податкових накладних безпосередньо свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Натомість, колегія суддів зазначає, що Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність зловживань в системі оподаткування з боку позивача.

Крім того основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується актом перевірки (а. с. 17).

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивач здійснювала господарську діяльність по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Орієнтал Україна».

Так між позивачем та ТОВ «Орієнтал Україна» було укладено договір № 16/05-12 Л від 16.05.2012 року (а. с. 56-58), щодо придбання товару, яке здійснювалось шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця з інтервалом сім календарних днів від дати підписання видаткової накладної.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні № 228 від 18.05.2012 року на загальну суму 701,50 грн., в т.ч. ПДВ 116,92 грн., № 254 від 28.05.2012 року на загальну суму 189,50 грн., в т.ч. ПДВ 31,58 грн., № 282 від 01.06.2012 року на загальну суму 1077,50 грн., в т.ч. ПДВ 179,58 грн., № 344 від 14.06.2012 року на загальну суму 150,00 грн., в т.ч. ПДВ 25,00 грн., № 376 від 18.06.2012 року на загальну суму 343,70 грн., в т.ч. ПДВ 57,28 грн., № 376 від 19.06.2012 року на загальну суму 343,70 грн., в т.ч. ПДВ 57,28 грн., № 395 від 25.06.2012 року на загальну суму 547,50 грн., в т.ч. ПДВ 91,25 грн., № 439 від 03.07.2012 року на загальну суму 760,50 грн., в т.ч. ПДВ 126,75 грн., № 497 від 12.07.2012 року на загальну суму 538,50 грн., в т.ч. ПДВ 89,75 грн., № 532 від 17.07.2012 року на загальну суму 2331,00 грн., в т.ч. ПДВ 388,50 грн., № 725 від 22.08.2012 року на загальну суму 687,60 грн., в т.ч. ПДВ 114,60 грн., № 756 від 30.08.2012 року на загальну суму 475,50 грн., в т.ч. ПДВ 79,25 грн., № 783 від 04.09.2012 року на загальну суму 542,10 грн., в т.ч. ПДВ 90,35 грн., № 881 від 09.09.2012 року на загальну суму 929,50 грн., в т.ч. ПДВ 154,92 грн., № 937 від 25.09.2012 року на загальну суму 902,50 грн., в т.ч. ПДВ 150,42 грн., № 1072 від 19.10.2012 року на загальну суму 945,00 грн., в т.ч. ПДВ 157,50 грн., № 1269 від 13.11.2012 року на загальну суму 340,00 грн., в т.ч. ПДВ 56,67 грн., № 1270 від 13.11.2012 року на загальну суму 1043,00 грн., в т.ч. ПДВ 173,83 грн., № 1331 від 20.11.2012 року на загальну суму 489,50 грн., в т.ч. ПДВ 81,58 грн., № 1380 від 28.11.2012 року на загальну суму 773,00 грн., в т.ч. ПДВ 128,83 грн.(а. с. 110-129);

- видаткові накладні № ОУ998-001338 від 20.11.2012 року на загальну суму 489,50 грн., в т.ч. ПДВ 81,58 грн., № ОУ998-001277 від 13.11.2012 року на загальну суму 1043,00 грн., в т.ч. ПДВ 173,83 грн., № ОУ998-001276 від 13.11.2012 року на загальну суму 340,00 грн., в т.ч. ПДВ 56,67 грн., № ОУ998-000772 від 22.08.2012 року на загальну суму 687,60 грн., в т.ч. ПДВ 114,60 грн., № ОУ998-000802 від 30.08.2012 року на загальну суму 475,50 грн., в т.ч. ПДВ 79,25 грн., № ОУ998-000829 від 04.09.2012 року на загальну суму 542,10 грн., в т.ч. ПДВ 90,35 грн., № ОУ998-000924 від 19.09.2012 року на загальну суму 929,50 грн., в т.ч. ПДВ 154,92 грн., № ОУ998-000979 від 25.09.2012 року на загальну суму 902,50 грн., в т.ч. ПДВ 150,42 грн., № ОУ998-001089 від 19.10.2012 року на загальну суму 945,00 грн., в т.ч. ПДВ 157,50 грн., № ОУ998-000580 від 17.07.2012 року на загальну суму 2331,00 грн., в т.ч. ПДВ 388,50 грн., № ОУ998-000546 від 12.07.2012 року на загальну суму 538,50 грн., в т.ч. ПДВ 89,75 грн., № 487 від 03.07.2012 року на загальну суму 760,50 грн., в т.ч. ПДВ 126,75 грн., № 442 від 25.06.2012 року на загальну суму 547,50 грн., в т.ч. ПДВ 91,25 грн., № 423 від 19.06.2012 року на загальну суму 343,70 грн., в т.ч. ПДВ 57,28 грн., № 423 від 18.06.2012 року на загальну суму 343,70 грн., в т.ч. ПДВ 57,28 грн., № 383 від 14.06.2012 року на загальну суму 150,00 грн., в т.ч. ПДВ 25,00 грн., № ОУ998-001386 від 28.11.2012 року на загальну суму 773,00 грн., в т.ч. ПДВ 128,83 грн., № 262 від 18.05.2012 року на загальну суму 701,50 грн., в т.ч. ПДВ 116,92 грн., № 298 від 28.05.2012 року на загальну суму 189,50 грн., в т.ч. ПДВ 31,58 грн., № 326 від 01.06.2012 року на загальну суму 1077,50 грн., в т.ч. ПДВ 179,58 грн. (а. с 130-149).

Розрахунки за вищезазначеним договором поставки товару здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується копіями квитанцій (а. с. 72-77).

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що вищезазначений договір був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий і в подальшому реалізований, що підтверджується наявними у матеріалах справи чеками з реалізації товару в торговій точці позивача (а. с. 150-153).

Колегія суддів констатує, що всі первинні документи, наявні в матеріалах справи, оформлені належним чином, а тому підстави для їх неприйняття в якості належних доказів - відсутні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірності своїх дій при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення в суді першої інстанції не довів.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міністерства доходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О. А.

Суддя Парінов А. Б.

(Повний текст ухвали виготовлено 12.11.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Парінов А.Б.

Губська О.А.