Постанова № 35366029, 13.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа № 5015/5410/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Бойко С.М.,

суддів Костів Т.С.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача: з'явився,

від відповідача-1: з'явився,

від відповідача-2: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянув апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» та товариства з обмеженою відповідальністю «Леопрінт»,

на рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2013 року та на

ухвалу господарського суду Львівської області від 01.10..2013 року, суддя Р.Матвіїв

у справі за №5015/5410/12

за позовом: ОСОБА_2, м. Львів-Рудно;

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс", м. Пустомити;

відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Леопрінт", м. Пустомити;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк "Львів", м. Львів;

про визнання недійсними договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року, додатку № 1 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року та додатку № 2 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2013 року, з врахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 01.10.2013 року про виправлення описки, задоволено повністю позов ОСОБА_2 до ТОВ «Авіс» та ТОВ «ТД «Леопрінт», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ АКБ «Львів» та визнано недійсними договір купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року, додаток № 1 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року та додаток № 2 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року, які укладені між ТОВ «Авіс» та ТОВ «ТД «Леопрінт»; відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Авіс» про закриття (припинення) провадження у справі від 02.01.2013 року, поданого 04.01.2013 року; відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ АКБ «Львів» про припинення провадження у справі від 25.01.2013 року, поданого 28.01.2013 року; задоволено частково заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову в наступні способи:

- заборонено ТОВ «ТД «Леопрінт» (01023, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, офіс 17, код ЄДР 36562694) вчиняти будь-які дії щодо передачі прав, відчуження чи зміну власника друкарської флексографічної машини «ILМА МР 340» серійний номер 700004-1, рік виготовлення 2005, (виробник «Graficon АG » Швейцарія), призначеної для друкування етикеточної та пакувальної продукції на самоклеючій поліпропіленовій плівці, поліетилені, папері, картоні, фользі, тощо, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» (01023, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, офіс 17, код ЄДР 36562694) на підставі договору № 1 купівлі-продажу продажу друкарського обладнання від 12.04.2012 року, додатків № 1 та № 2 до даного договору;

- заборонено ПАТ АКБ «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1, код ЄДР 09801546) вчиняти будь-які дії, спрямовані на погодження відчуження чи зміну власника друкарської флексографічної машини «ILМА МР 340» серійний номер 700004-1, рік виготовлення 2005, (виробник «Graficon АG » Швейцарія), призначеної для друкування етикеточної та пакувальної продукції на самоклеючій поліпропіленовій плівці, поліетилені, папері, картоні, фользі, тощо, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» (01023, м. Київ, вул. Саксаганського, 120, офіс 17, код ЄДР 36562694) на підставі договору № 1 купівлі-продажу продажу друкарського обладнання від 12.04.2012 року, додатків № 1 та № 2 до даного договору.

Рішення суду мотивоване тим, що факт укладення спірного договору без попереднього скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача-1, свідчить про порушення корпоративного права позивача на участь в управлінні товариством, у порядку, визначеному в установчому документі, яке передбачене ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», у зв'язку з чим таке право підлягає судовому захисту у спосіб, що заявлений позивачем.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач-1 - ТОВ «Авіс») просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи. Скаржник зазначає, що не відповідають матеріалам справи та нормам діючого законодавства висновки суду першої інстанції щодо недійсності правочину, оскільки останній був реально спрямований на виникнення обумовлених ним правових наслідків, тобто під час укладення договору була єдність волі та волевиявлення сторін.

Скаржник зазначає, що не відповідають доказам висновки суду першої інстанції щодо перевищення повноважень директором ТОВ «Авіс» при укладенні спірного договору, так як це питання віднесено до компетенції загальних зборів.

Скаржник вказує на те, що до складу повноважень учасника (акціонера) господарського товариства при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право звертатися до суду з позовною вимогою про визнання недійсними правочинів, що були укладені самим господарським товариством, за винятком, коли він уповноважений на це самим товариством. За таких обставин, позивач звернувся до суду, однак його корпоративні права спірним договором не порушені.

Окрім цього, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно частково задоволив заяву позивача про забезпечення позову, мотивуючи неможливістю подальшого виконання судового рішення та порушення прав позивача.

Аналогічно, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідачем-2 ТОВ «ТД «Леопрінт» подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, та просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 01.10.2013 року про забезпечення позову, апелюючи тим, що суд першої інстанції належним чином не повідомляв відповідача-2 про час та місце слухання справи.

Наступні доводи відповідача-2, викладені у апеляційній скарзі, аналогічні доводам, зазначених в апеляційній скарзі відповідача-1 та які викладені вище.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, прийняте шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у даній справі. В судовому засіданні позивачем подані усні пояснення, відповідно до яких він зазначає, що кошти, які отримані від продажу друкарського обладнання скеровані для погашення кредитної заборгованості підприємства, а не зараховані на його рахунки.

Третьою особою у даній справі - ПВАТ АКБ «Львів» також поданий відзив на апеляційні скарги, відповідно до якого просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки позивач не наділений повноваженнями на звернення до суду від імені ТОВ «Авіс» з позовом про визнання недійсними спірного договору.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду у склад колегії для розгляду справи №5015/5410/12 введено замість судді Бонк Т.Б. - суддю Костів Т.С., з підстав, зазначених у розпорядженні.

Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце слухання справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі, за наявних в справі документів про їх права і обов'язки.

Клопотання відповідача-2 про відкладення слухання справи задоволенню не підлягає, оскільки наведені в ньому підстави для відкладення слухання справи не впливають на прийняття постанови по справі. При цьому, приписами ст. ст. 22, 28 ГПК України зазначено, що брати участь у судових засіданнях є правом сторони, а не її обов'язком, та коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується. З цих підстав неявка відповідача-2 розцінюється судом як без поважних причин.

Суд, розглянувши апеляційні скарги та дослідивши наявні докази по справі, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі товариства 50%, що еквівалента 522 250,60 грн., та ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі товариства 50%, що еквівалентна 522 250,60 грн., є учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс».

На момент виникнення спірних правовідносин товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс» діє на підставі статуту, затвердженого у встановленому законом порядку, в редакції чинній від 17.06.2011 року, відповідно до п. п. 8.3.2. п. 8.3. якого рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. п. 8.3.4. п. 8.3. статуту товариства, позачергові збори учасників скликаються головою зборів у разі: неплатоспроможності товариства, на вимогу учасників, які володіють в сукупності більш ніж 20 % голосів; на вимогу ревізійної комісії товариства; на вимогу виконавчого органу товариства; а також в будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь учасники або їхні представники, що мають більш ніж 60 % голосів. У разі недостатньої кількості голосів, збори збираються повторно не пізніше ніж через один місяць з дня скликання перших зборів (п. п. 8.3.5. п. 8.3. статуту товариства). У разі проведення позачергових або якщо загальні збори призначено на інше число, всі учасники повинні бути поінформовані про дату, місце і порядок денний зборів не пізніше як за 30 днів до початку зборів. Повідомлення про проведення загальних зборів учасників здійснюється головою зборів товариства (п. п. 8.3.6. п. 8.3. статуту товариства).

Судом також встановлено, що 10.03.2011 року відбулись загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс», за результатами яких прийнято рішення, що оформлене протоколом № 1 від 10.03.2011 року. Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс» вирішено отримати кредит для придбання друкарської машини «Graficon ILMA MP 340», а для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором надати в заставу депозит на суму 1 000 000,00 грн. та майнові права на друкарську машину «ILMA MP 340», що буде придбана та встановлена.

Матеріалами справи також підтверджується факт, що 29.04.2011 року між третьою особою та відповідачем-1 укладено кредитний договір № 23, відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати відповідачеві кредит з призначенням для придбання друкарської флексографічної машини «ILMA MP 340» згідно з договором купівлі - продажу № 1/11/2010 від 29 листопада 2010 року.

Сторонами не подано в матеріали справи тексту договору купівлі - продажу № 1/11/2010 від 29 листопада 2010 року та первинних документів до нього, що підтверджували би факт придбання товариством з обмеженою відповідальністю «Авіс» друкарської машини «Graficon ILMA MP 340», однак копія додатку № 1 до кредитного договору № 23 від 15.08.2011 року, а також зміст пояснень всіх сторін і третьої особи дають суду підстави прийти до висновку, що такий договір був укладений і відповідач-1 придбав друкарську машину «Graficon ILMA MP 340». Позивач, відповідачі та третя особа даного факту не заперечували та у своїх письмових поясненнях його підтверджували.

Позивач у позові стверджує, що в подальшому, 12.04.2012 року відповідач-1 на підставі договору з додатками відчужив друкарську машину «Graficon ILMA MP 340» товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» .

Факт укладення 12.04.2012 року договору щодо продажу друкарської флексографічної машини товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» відповідач- 1 та відповідач- 2 не заперечують, змістом відзиву відповідач-1 підтверджує цей факт, вказуючи, що 12.04.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авіс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт» договір купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року, предметом кого була машина флексографічного друку типу Graficon ILMA MP 340, вартість якої становила 1 257 520,50 грн. Відповідач- 1 також підтвердив, що взаємні договірні зобов'язання сторонами виконано в повному обсязі та належним чином, що підтверджується підписаним сторонами 12.04.2012 року актом прийому-передачі №1, згідно якого машина флексографічного друку типу «Graficon ILMA MP 340» передана у належному стані представникам відповідача- 2, а відповідачем- 1 за неї отримано грошові кошти у визначеному договором розмірі.

Крім того, факт укладення між відповідачами оспорюваного договору з додатками підтверджується записом №2 у витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №35729995 від 19.04.2012 року, згідно якого 12.04.2012 року 18:12:23 за №12395263 на підставі договору застави майнових прав б/н від 12.04.2012 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «АКБ «Львів» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт», зареєстровано обтяження майнових прав за договором №1 купівлі-продажу обладнання від 12.04.2012 року, додатку №1 до договору №1 купівлі-продажу обладнання від 12.04.2012 року, додатку №2 до договору №1 купівлі-продажу обладнання від 12.04.2012 року 12.04.2012 року 18:18:55 реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_4 вказане обтяження вилучено на підставі договору застави майнових прав б/н від 12.04.2012 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «АКБ «Львів» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позов подано учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс», якому належить частка в статутному капіталі товариства, що становить 50% від статутного капіталу. Отже, позивач, як учасник товариства, подав позов до суду, бо вважав, що його корпоративне право порушене.

При вирішенні корпоративного спору суд встановлює наявність в позивача, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясовує питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Чинне законодавство прямо не визначає коло осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, у зв'язку з цим господарському суду слід керуватися правилами статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 116 Цивільного кодексу України, статтею 88 Господарського кодексу України та статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» врегульовано, що учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчими документами товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановленні установчим документом товариства та законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічне положення також передбачено п. п. 8.3.2. п. 8.3. статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, де вказано, що рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача -1, у порядку визначеному положеннями п. п. 8.3.4. - 8.3.6. п. 8.3. статуту товариства, ст.ст. 60-61 Закону України «Про господарські товариства», ст. 98 Цивільного кодексу України, а також за їх результатом прийняття рішення загальними зборами учасників відповідача- 1, у відповідності до п. п. 8.3.2. п. 8.3. статуту товариства та п. 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, на предмет відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства. Наведена обставина відповідачем- 1 належним чином не спростована.

За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за 2 квартал 2012 року (витяг з програми ведення бухгалтерського ІС: Бухгалтерія), серед основних засобів товариства обліковується лише машина друкарська «ILMA MP 340 Graficon» балансовою вартістю 3 695 021,60 грн. Вказаний факт відповідач- 1 також не спростував, належних доказів наявності у товариства іншого майна, що обліковується у товаристві на балансі, відповідач -1 в матеріали справи не надав.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про укладення товариством (відповідачем -1) оспорюваного договору з відповідачем- 2 всупереч п. п. 8.3.2. п. 8.3. статуту товариства та до п. 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України. Факт укладення оспорюваного договору без попереднього скликання та проведення загальних зборів учасників відповідача -1 свідчить про порушення корпоративного права позивача на участь в управлінні товариством, у порядку, визначеному в установчому документі, яке передбачене ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

Окрім цього, суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що внаслідок відчуження друкарського обладнання товариство не зможе використовувати його у своїй господарській діяльності, а позивач, в свою чергу, не буде отримувати прибутки від такої діяльності.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов до законного висновку, що договір купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року, що укладений між відповідачем- 1 та відповідачем- 2, а також додаток № 1 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року та додаток № 2 до договору купівлі-продажу друкарського обладнання № 1 від 12.04.2012 року, підлягають визнанню недійсними.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову, зважаючи на те, що належність об'єкту оспорюваного договору на праві власності відповідачеві -2 та визнання недійсним правочину про відчуження в користь відповідача- 2 друкарської флексографічної машини «Graficon ILMA MP 340» серійний номер 700004-1, рік виготовлення 2005, (виробник «Graficon AG» Швейцарія), яка одночасно передана в заставу ПАТ «АКБ «Львів» в забезпечення зобов'язань відповідача- 2, а отже, відповідач- 2 за згодою ПАТ «АКБ «Львів» може відчужити зазначене друкарське обладнання, а також у випадку невиконання відповідачем- 2 зобов'язань перед ПАТ «АКБ «Львів», останнє може передати права чи відчужити дане обладнання, що зробить неможливим належний захист та відновлення порушеного корпоративного права позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиті заходи забезпечення позову, застосовані господарським судом, є адекватними та відповідають вимогам, на забезпечення яких вони вжиті та не зупиняють господарської діяльності товариства.

Доводи відповідача-2 про неналежне його повідомлення про час та місце розгляду справи не беруться судом до уваги, так як матеріали справи містять повідомлення про вручення адресатом ТОВ «ТД «Леопрінт» кореспонденції суду. В матеріалах справи також містяться клопотання та касаційна скарга ТОВ «ТД «Леопрінт», в яких зазначено місцезнаходження відповідача-2, а саме: 81100, Львівська область, м.Пустомити, вул.Грушевського,33, на яку суд і надсилав кореспонденцію. Особи, які беруть участь у справі вважаються повідомленими судом про час і місце розгляду справи в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою.

Щодо доводів скаржника, що місцевому господарському суду слід було припинити провадження у справі, то такі доводи апеляційним судом не беруться до уваги, з огляду на те, що реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Корпоративні права захищаються у спосіб, передбачений законодавством, зокрема ст.16 ЦК України. Одним із способів захисту прав є визнання правочину недійсним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження сторони про те. що їй не було відомо про наявні обмеження повноважень її контрагента.

Законодавчо обов'язок доказування покладається на сторін.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» та товариства з обмеженою відповідальністю «Леопрінт», витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, залишаються на скаржниках. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2013 року суд зобов'язував скаржників доплатити судовий збір за розгляд судом апеляційної інстанції апеляційних скарг. ТОВ ТД «Леопрінт» вимоги ухвали виконав, судовий збір у розмірі 37,00 грн. доплатив. Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс» вимог ухвали суду не виконало. Отже, з ТОВ «Авіс» належить стягнути в дохід Державного бюджету України 37,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 26.09.2013 року в справі №5015/5410/12 - залишити без змін, а апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» та товариства з обмеженою відповідальністю «Леопрінт» - без задоволення.

Стягнути в дохід Державного бюджету України з товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс» (81100, Львівська область, м.Пустомити, вул.Грушевського,60, код ЄДР 30063761) 37,00 грн. (тридцять сім гривень нуль копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.С.Костів

Р.І. Марко

Повний текст постанови

виготовлено 20.11.2013р.