Ухвала суду № 35364434, 09.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 р.Справа № 816/4433/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Старостіна В.В. , Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі № 816/4433/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року №0007521502.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі №816/4433/13-а, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Квант-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 23 травня 2013 року №0007521502.

Відповідач, не погодившись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі №816/4433/13-а, подав апеляційну скаргу. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що ТОВ "Квант-Сервіс" подано заяву зі скаргою на постачальників після закінчення встановленого Податковим кодексом України терміну звітного податкового періоду у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, а тому, дана заява не є підставою для включення до складу податкового кредиту за серпень 2012 року сум ПДВ згідно податкових накладних, виписаних продавцями - ТОВ "Світлофор", ПП "Мінімаксі" та не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. Таким чином, спірне податкове повідомлення рішення, винесене за результатами виявлених порушень за наслідками проведеної перевірки, відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що не підлягає скасуванню. Просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі №816/4433/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ТОВ "Квант-Сервіс".

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 15 квітня 2013 року по 19 квітня 2013 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Квант-Сервіс".

За результатами перевірки складено акт від 26 квітня 2013 року №2374/15.2/31801260 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Квант-Сервіс" (податковий номер 31801260) з питань правомірності включення до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року податкових накладних по взаєморозрахунках з ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі" (а.с.10-15).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.2 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит за серпень 2012 року у сумі 4457,00 грн., занижено суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за серпень 2012 року у сумі 4457,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року № 0007521502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 6685,50 грн., у тому числі 4457,00 грн. за основним платежем, 2228,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 16).

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Квант-Сервіс" правомірно включило до складу податкового кредиту за серпень 2012 року суму ПДВ у загальному розмірі 4457,00 грн. згідно податкових накладних від 11 квітня 2012 року №22/015, виписаній ТОВ "Світлофор" та від 07 червня 2012 року №3384, виписаній ПП "Мінімаксі".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступних підстав.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі" податковим органом не оскаржується.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі" за фактом продажу товарів були виписані податкові накладні від 11 квітня 2012 року №22/015 (ТОВ "Світлофор") від 07 червня 2012 року №3384 (ПП "Мінімаксі").

Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року (а.с. 78-92), податкові накладні, виписані ТОВ "Світлофор" у квітні 2012 року та ПП "Мінімаксі" у червні 2012 року, позивачем фактично були отримані від вказаних контрагентів у серпні 2012 року (а.с. 89), після чого ТОВ "Квант-Сервіс" суму ПДВ у загальному розмірі 4457,00 грн. було включено до податкової декларації за серпень 2012 року, що підтверджується додатком № 5 до вказаної декларації (а.с. 21).

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки у позивача податкові накладні в квітні та червні 2012 року були відсутні, право на податковий кредит по вказаних накладних згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у квітні та червні 2012 року у ТОВ "Квант-Сервіс" не виникло.

Згідно абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Заява зі скаргою на постачальників подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року.

Абзацом 2 пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Як вбачається з копій податкових накладних від 11 квітня 2012 року №22/015 (виписаної ТОВ "Світлофор") та від 07 червня 2012 року №3384 (виписаної ПП "Мінімаксі"), сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, тому вказані податкові накладні взагалі не підлягали включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Таким чином, ТОВ "Квант-Сервіс" правомірно включило до складу податкового кредиту за серпень 2012 року суму ПДВ у загальному розмірі 4457,00 грн. згідно податкових накладних від 11 квітня 2012 року №22/015, виписаній ТОВ "Світлофор" та від 07 червня 2012 року №3384, виписаній ПП "Мінімаксі".

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача, стосовно того, що заява зі скаргою повинна була подаватися позивачем разом з декларацією за відповідний період, у якому відбувалися господарські операції із ТОВ "Світлофор" та ПП "Мінімаксі", не відповідають положенням Податкового кодексу України, зокрема пункту 198.2 статті 198, який пов'язує факт виникнення права на податковий кредит з отриманням податкової накладної, пункту 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної та абзацу 2 пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, який встановлює підставу для не реєстрації податкової накладної не перевищення суми ПДВ 10 тисяч гривень.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в діях ТОВ "Квант-Сервіс" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки від 26 квітня 2013 року №2374/15.2/31801260, на підставі висновків якого відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року № 0007521502.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи. На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі №816/4433/13а суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі № 816/4433/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.