Постанова № 35362511, 01.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2013 року № 826/14218/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Голови комісії з проведення реорганізації Київської регіональної митниці Алексєєва М.І., Начальника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Романенко Г.В.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (надалі також - відповідач1), Голови комісії з проведення реорганізації Київської регіональної митниці Алексєєва М.І. (надалі також - відповідач2), Начальника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Романенко Г.В. (надалі також - відповідач3), в якому просив:

- визнати дії голови комісії з проведення реорганізації Київської регіональної митниці Алексєєва М.Л. незаконними.

- визнати дії начальника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Романенка Г.В. незаконними.

- визнати протиправним Наказ Київської міжрегіональної митниці Міндоходів №624-о від 21.08.2013р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головною інспектора відділу провадження в справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Київської регіональної митниці у зв'язку із реорганізацією і скороченням штатної чисельності Київської регіональної митниці.

- поновити на державній службі на посаді головного інспектора відділу провадження в справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської регіональної митниці ОСОБА_1 з 21 серпня 2013 року.

- виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 серпня 2013 року по день поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, спірний наказ є протиправним, оскільки відповідачем порушено регламентований законодавством порядок звільнення працівника з підстав п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, які містяться у матеріалах судової справи.

17.10.2013р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної митної служби з 2009 року.

21 серпня 2013 року наказом Київської міжрегіональної митниці Міндоходів №624-о від 21.08.2013р. позивача звільнено з посади головного інспектора відділу провадження в справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської регіональної митниці у зв'язку з реорганізацією і скороченням штатної чисельності Київської регіональної митниці на підставі п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Підставою прийняття спірного наказу було попередження позивача про наступне вивільнення від 14.06.2013 року.

Позивач вважає наказ про звільнення протиправним та зазначає, що в порушення норм чинного трудового законодавства відповідачем1 йому не запропоновано іншу роботу в установі; не отримано згоду на звільнення від виборного органу (профспілкового представника). Крім того звертав увагу суду на те, що відповідачем при прийняті наказу про звільнення позивача не враховані усі фактичні обставини справи, що мали значення для прийняття такого рішення, а саме: не враховано переважне право позивача на залишення на роботі (наявність безперервного стажу роботи в установі, кваліфікацію позивача; відсутність у сім'ї позивача осіб, які не мають самостійного заробітку).

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що наказом Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 07.05.2013 №1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Київської регіональної митниці Міндоходів» введено в дію з 07 травня 2013 року тимчасову організаційну структуру та тимчасовий штатний розпис Київської міжрегіональної митниці Міндоходів зі штатом у кількості 751 штатна одиниця, яким було внесено зміни в організаційну структуру та штатний розпис. Про подальше вивільнення позивача було завчасно повідомлено, що підтверджується повідомленням про вивільнення - 14.06.2013 року.

Відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (далі - зміни в організації виробництва і праці).

При цьому суд звертає увагу на те, що розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору з працівником відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу передбачає дотримання певних гарантій для працівника.

Як встановлено частиною першою статті 49-2 Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Позивача попереджено про наступне вивільнення - 14.06.2013р., що підтверджується матеріалами справи.

Проте, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві в установі, організації. Звільнення з підстав, зазначених у пункті1 статті 40 Кодексу, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При цьому, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин, наприклад, за станом здоров'я.

Одночасно, не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин.

Водночас, при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При цьому, як встановлено ч. 3 ст. 49-2 Кодексу, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

В ході судового розгляду справи підтверджено, що при винесенні попередження відповідачем2 не було запропоновано позивачу іншої роботи, не доведено не можливість переведення позивача на іншу роботу на тому ж підприємстві в установі, організації.

Крім того, представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, у судовому засіданні зазначав, що оскільки у попередженні про наступне вивільнення до відома позивача доведено про можливе звільнення з роботи в порядку п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю та про право його звернення за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштуватись самостійно, відповідачами дотримано процедуру звільнення працівника, визначеному чинним законодавством України.

Проте такі доводи суб'єкта владних повноважень не носять правого підґрунтя та спростовуються імперативними приписами трудового законодавства.

Водночас, згідно положень ст. 43 Кодексу, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач з 2010р. був членом профспілки установи, проте відповідачем3 при винесені спірного наказу в порушення приписів ст. 43 Кодексу не було отримано попередньої згоди на звільнення позивача від первинної профспілкової організації.

Водночас, суд критично ставиться до доводів позивача про неврахування відповідачем його переважного права на залишення на роботі, з огляду про наступне.

Відповідно до ст. 42 Кодексу, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Чинне законодавство розмежовує поняття «одинока особа» та «сім'я».

Відповідно до ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Таким чином, доводи позивача на те, що він є одинокою особою, а відтак у його сім'ї немає інших працівників з самостійним заробітком ґрунтуються на помилковому трактуванні норм чинного законодавства.

Крім того доводи позивача про наявність у нього більш високої кваліфікації та продуктивності праці у порівнянні з особами, залишеними на роботі в ході судового розгляду справи не знайшли свого документального підтвердження.

При цьому, судом встановлено, що позивач за час проходження державної служби в митних органах неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, зокрема:

- наказом від 02.07.2010р. №473 за неналежне виконання службових обов'язків - оголошено зауваження;

- наказом від 29.07.2011р. №691-к за неналежне виконання службових обов'язків - оголошено зауваження.

Доводи позивача про відсутність скорочення чисельності або штату працівників Київської міжрегіональної митниці спростовані наявними у матеріалах справи копією наказу від 07.05.2013р. №01 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Київської міжрегіональної митниці; Тимчасовим штатним розписом Київської міжрегіональної митниці Міндоводів, Тимчасовою організаційною структурою Київської міжрегіональної митниці Міндоводів.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про порушення відповідачами встановленого чинним трудовим законодавством порядку вивільнення позивача з займаної посади у зв'язку з скороченням чисельності штату, що свідчить про невідповідність спірного наказу імперативним приписам закону.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу провадження в справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської регіональної митниці та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі -Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити

Визнати дії голови комісії з проведення реорганізації Київської регіональної митниці Алексєєва М.Л. незаконними.

Визнати дії начальника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Романенка Г.В. незаконними.

Визнати протиправним Наказ Київської міжрегіональної митниці Міндоходів №624-о від 21.08.2013р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головною інспектора відділу провадження в справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Київської регіональної митниці у зв'язку із реорганізацією і скороченням штатної чисельності Київської регіональної митниці.

Поновити на державній службі на посаді головного інспектора відділу провадження в справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської регіональної митниці ОСОБА_1 з 21 серпня 2013 року.

Виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 серпня 2013 року по день поновлення на посаді.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення митниці ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу провадження в справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської регіональної митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур