Постанова № 35361678, 20.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 910/6640/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаОСОБА_4;від відповідачаОСОБА_5;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 рокуу справі№ 910/6640/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дексатгруп"до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 90516,98 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дексатгруп" (надалі - "Дексатгруп", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (надалі - ФОП ОСОБА_5, відповідач) про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 85400,00 грн, нарахованої пені в розмірі 4246,00 грн, та 3% річних у розмірі 870,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, порушуючи умови укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 01/04/12-6/2 від 30.03.2012 року, частково не сплатив орендну плату, у зв'язку з чим у нього станом на 31.12.2012 року виник борг в сумі 85400,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року у справі № 910/6640/13 (суддя Борисенко І.І.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року (колегія суддів у складі : головуючого судді Куксова В.В., суддів : Авдеєва П.В. та Гончарова С.А. ), позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 85400,00 грн заборгованості по орендній платі, 4246,60 грн пені, 870,38 грн 3% річних, 1720,50 грн судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм ст. ст. 640, 795 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України, просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Зокрема, заявник касаційної скарги вважає, що судами попередніх інстанцій не врахована та обставина, що між сторонами за договором не підписувався акт приймання-передачі орендованого майна, в зв'язку з чим договір оренди є неукладеним.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі № 910/6640/13 - без змін.

19.11.2013 року відповідач надав додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких зазначив, що суди попередніх інстанцій всебічно і повно не з'ясували всі фактичні обставини справи, не надали належної юридичної оцінки доказам, які були надані відповідачем, та його доводам про те, що між сторонами у справі були укладені два договори оренди під одним і тим же номером, а також про те, що у позивача взагалі відсутнє право власності на об'єкт оренди. Відповідач вважає, що при укладенні договору оренди сторони не досягли згоди щодо усіх його істотних умов, а тому договір оренди відповідно до ст.ст. 628, 638 ЦК України та ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу (надалі - ГК) України є неукладеним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Суди встановили, що між сторонами у справі 30.03.2012 року укладено договір оренди нежитлового приміщення № 01/04/12-6/2 (надалі - договір оренди), відповідно до якого позивач зобов'язувався передати відповідачеві в оренду нежитлове приміщення, цех літ. Г, Г1-Г4 загальною площею 50 кв.м, склад БП загальною площею 1400 кв.м, що знаходяться за адресою : м. Ірпінь, Київської області, вул. 3-го Інтернаціоналу, 152, на строк з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року зі сплатою 12200,00 грн орендної плати за місяць оренди.

Відповідно до приписів п.п. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Суди встановили, що у п. 3.4 договору оренди сторони погодили, що орендну плату за квітень, травень місяці оренди, що складає 24 400,00 грн без ПДВ, орендар сплачує орендодавцю не пізніше 10.08.2012 року.

Орендну плату за червень, липень місяць оренди, що складає 24400,00 грн без ПДВ, орендар сплачує не пізніше 30.08.2012 року.

Орендну плату за серпень, вересень місяць оренди, що складає 24400,00 грн без ПДВ, орендар сплачує орендодавцю не пізніше 10.09.2012 року.

Орендну плату за жовтень та останній (грудень 2012) місяць оренди, що складає 24 400,00грн. без ПДВ, орендар сплачує орендодавцю не пізніше 20.09.2012 року.

В подальшому орендна плата сплачується орендарем щомісяця в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, але не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний місяць.

Задовольняючи позов про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, 3 % річних, інфляційних, місцевий господарський суд, керуючись нормами ст.ст. 526, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 285 ГК України, виходив з доведеності матеріалами справи факту передачі орендного майна орендарю в тимчасове користування, оскільки орендар не скористався своїм правом вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою або відмови від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків, яке закріплене у ст. 766 ЦК України, та сплатив 13.09.2012 року 12200,00 грн орендну плату за квітень місяць 2012 року; порушення відповідачем умов договору оренди щодо оплати отриманого товару; правомірності та обґрунтованості вимог позивача, а також правильності наведених останнім розрахунків вказаних сум.

З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Обов'язок господарського суду оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, покладений на господарський суд ст. 43 ГПК України.

При цьому, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, свідчить про порушення судом першої інстанції вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом.

В порушення вимог вищезазначеної норми ГПК України господарські суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не дали належної правової оцінки тієї обставини, що між сторонами у справі були укладені два договори оренди за № 01/04/12-6/2 від 30.03.2012 року (а.с. 9-12 т. 1) та від 01.04.2012 року (а.с. 47-53 т. 1), в яких сторони погодили різний розмір орендної плати, строк оренди та площу орендуємого приміщення, що знаходяться за адресою : м. Ірпінь, Київської області, вул. 3-го Інтернаціоналу, 152. Суди не встановили, яке саме приміщення фактично займав відповідач. Крім того, суди не перевірили доводи відповідача стосовно того, що у позивача відсутнє права власності на об'єкт оренди, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права; наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що фактичне використання орендного майна за договором № 01/04/12-6/2 від 30.03.2012 року підтверджується, оскільки відповідач не скористався своїм правом вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою або відмовити від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків, яке закріплене у ст. 766 ЦК України, є помилковим, оскільки вчинення відповідних дій у разі непередання орендареві майна є правом, а не обов'язком останнього. При цьому, наявність у нього такого права не звільняє від обов'язку позивача у відповідності до ст.ст. 32, 33 ГПК України доводити належними та допустимими доказами ті обставини, на які останній посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Предметом доказування у справі є обставини передання позивачем відповідачу в оренду нежитлове приміщення, цех літ. Г, Г1-Г4 загальною площею 50 кв.м, склад БП загальною площею 1400 кв.м, що знаходяться за адресою : м. Ірпінь, Київської області, вул. 3-го Інтернаціоналу, 152. Обов'язок доказування цих обставин згідно ст.ст. 32, 33 ГПК України лежить на позивачеві, який повинен довести факти, на підставі яких пред'явлено позов. Між тим, незважаючи на відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі орендного майна, оформленого згідно ст. 795 ЦК України та п. 2.1 договору оренди та доказів відмови орендаря від його підпису, суди звільнили позивача від доказування цих обставин, переклавши на відповідача обов'язок доводити протилежне.

Враховуючи викладене, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 11110 ГПК України, а справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 3 ст. 1119 ГПК України.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють їх спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

За результатами нового розгляду справи господарський суд має вирішити й питання про розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року та касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року (п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7).

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року у справі № 910/6640/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.