Ухвала суду № 35359636, 14.11.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/512/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О.Р. Провадження № 22-ц/773/1557/13 Категорія: 30 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпукf В. В.

суддів - Мудренко Л. І., Русинчука М. М.,

при секретарі Лимар Р. С.,

за участю представника відповідача Гальчика С. М.,

представника третьої особи Стернічука В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області, ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 20 вересня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютого 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним позовом. Вказував на ті обставини, що в порядку виконання рішення суду, а саме зведеного виконавчого провадження № 299874411, заступником начальника ВДВС Нововолинського міського управління юстиції, а саме Гальчиком С.М. неправомірно було винесено постанову від 24 грудня 2012 року про передачу арештованого майна,

В той же день належний йому автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Sport» реєстраційний номер НОМЕР_1 було передано на зберігання ОСОБА_4

Крім того позивач зазначав, що в арештованому автомобілі знаходились його особисті речі на загальну суму 30000 грн. і 10000 доларів США, які йому не повернуті.

Вважаючи дії ВДВС неправомірними позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 100000 грн. за заподіяні йому матеріальні збитки, 200000 гривень за завдану моральну шкоду та стягнути з відповідача ОСОБА_4 в його користь 250000 грн. за арештований автомобіль, що знаходиться у нього на зберіганні.

20 вересня 2013 року рішенням Нововолинського міського суду у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить його скасувати як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_3 не надав суду належних і допустимих доказів, які свідчать про неправомірність дій відповідачів та заподіяння йому матеріальної і моральної шкоди.

Такий висновок суду є правильним.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичні особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що відшкодуванню за рахунок держави підлягає матеріальна і моральна шкода, завдана лише незаконними діями чи бездіяльністю державного виконавця фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчих дій.

Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на виконанні в ВДВС Нововолинського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 в користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитними зобов'язаннями в сумі 987426 грн. 22 коп. 25 січня 2011 року державним виконавцем ВДВС було винесено постанову про арешт автомобіля боржника та заборону його відчуження і складено відповідний акт опису і арешту цього майна. Після чого транспортний засіб передано на зберігання позивачу ОСОБА_3. 23.11.2011 року державним виконавцем було винесено постанову про розшук та затримання арештованого автомобіля позивача, на виконання якої 06.12.2012 року даний транспортний засіб працівниками Нововолинського ВДАІ був затриманий і розміщений на штрафмайданчику. 24 грудня 2012 року заступником начальника ВДВС Нововлинського МУЮ Гальчиком С. М. винесено постанову про передачу арештованого майна на зберігання і даний автомобіль передано на зберігання представнику стягувача відповідачу ОСОБА_4 за актом приймання-передачі майна (а. с. 12 - 13, 15 - 16).

Крім того встановлено, що ухвалою Нововолинського міського суду від 7 червня 2013 року, яка набрала законної сили, у задоволенні скарги ОСОБА_3 про визнання вказаних дій працівників ВДВС Нововолинського МУЮ неправомірними було відмовлено (а. с. 78 - 82).

Наведені обставини та норми матеріального права дають підстави зробити висновок про те, що дії відповідачів, з якими позивач пов'язував заподіяння йому матеріальної і моральної шкоди, ухвалою суду, що набрала законної сили, неправомірними чи незаконними визнані не були. Інші докази які б підтверджували заподіяння матеріальної і моральної шкоди відповідачами, всупереч вимог ст. 60 ч. ч. 1, 2 ЦПК України, позивачем суду надані не були та не встановлені під час розгляду справи.

Також на думку колегії суддів надуманими та цілком безпідставним, непідтвердженими жодними доказами є вимоги позивача про відшкодування йому вартості особистих речей, валютних цінностей і вартості арештованого автомобіля та передачу його відповідачу ОСОБА_4

Отже, встановивши наведені обставини та давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність вимог позивача і відмовив йому в позові.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити, рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 20 вересня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді