Постанова № 35359306, 03.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/14879/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання:Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі № 2а/0470/14879/12 за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Валісей" про накладання арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Валісей" про застосування арешту на кошти та інші цінності з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 39060,47грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013р. у задоволенні позову було відмовлено.

Постанова обґрунтована тим, що реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку, а оскільки позивачем не дотримано вимог ст.. 94 ПК України на час подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Позивачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, позов задовольнити. Скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та посилкове посилання судом першої інстанції на норми ст.. 94 КАС України, оскільки звернення до суду із зазначеним позовом ґрунтується на нормі пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представник відповідача не з'явився, судова повістка повернулась не врученою, з відміткою поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання».

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається наявність у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 39060,47грн.

Відповідно до підпункту 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки Податковим кодексом України розрізняються поняття арешту майна платника податків та арешту коштів на банківському рахунку.

Так, згідно абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 цього Кодексу арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Таким чином, застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду, у цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Враховуючи викладене, та надані позивачем докази наявності у позивача податкового боргу та відсутності майна, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова скасуванню, а позов має бути задоволеним.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі № 2а/0470/14879/12 за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Валісей" про накладання арешту на кошти та інші цінності скасувати.

Позов задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Валісей" (ЄДРПОУ 24232471), що знаходяться в ПАТ КБ «Приватбанк» та АКБ «Новий» з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 39060(тридцять дев'ять тисяч шістдесят)грн.. 47коп.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: С.А. Уханенко