Ухвала суду № 35358749, 11.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р.

справа № 0870/4107/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Суховарова А.В. Головко О.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорум"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорум"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Декорум" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000061530 від 27.03.2012 року Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, посилаючись на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, викладених в акті перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорум" відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явились, у зв’язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стали результати проведеної відповідачем камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 16.02.2012 №206\16-23878343.

Підставою для проведення перевірки було подання платником податків декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року від 20.01.2012, якою позивач здійснив коригування в бік зменшення податкових зобов'язань за березень 2008 року по підприємству ТОВ «Блик» на суму в розмірі 94 800,00 грн..

В Акті перевірки зазначено порушення: неподання податкової звітності з податку на додану вартість з порушенням вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України; несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог з порушенням вимог пп. 49.18.1 (49.18.2) п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України; порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України - арифметична (методологічна) помилка (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом; порушення п. 50.1 ст. 50, ст. 102 Податкового кодексу України: арифметична (методологічна) помилка (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом; порушення п. 120.1 ст. 120, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму, яка підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 94 800,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 27.03.2012 №0000061530 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 142 200,00 грн..

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк для можливості коригування податкових зобов'язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість за березень 2008 року, оскільки таке коригування відбулось з подачею додатку №1 до податкової декларації за грудень 2011 року, що перевищує встановлені законом строки в 1095 днів і така позиція є обґрунтованою та правомірною.

Подання позивачем останнього уточнюючий розрахунок до податкової декларації за березень 2008 року слід зазначити наступне.

На дату подання позивачем останнього уточнюючого розрахунку відносно декларації за березень 2008 року (20.01.2012) порядок внесення змін до податкової звітності врегульовано ст. 50 Податкового кодексу України, згідно до п. 50.1 якої у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1 095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України).

Тобто, діючим законодавством, чинним як на дату звітного періоду (березень 2008 року), так і на дату подання позивачем уточнюючого розрахунку (січень 2012 року), чітко визначено право платників податків на самостійне виправлення виявленої помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку, протягом 1 095 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем коригування податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2008 року відбулося у січні 2012 року, тобто, поза межами строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорум" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко