Рішення № 35355605, 15.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19703/13 15.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікно Центр» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» простягнення 29 163,00 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Побережний П.Я. - представник за довіреністю №141113 від 14.11.2013 року;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікно Центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» про стягнення 29 163,00 грн. - основного боргу, 3 689,00 грн. - 3% річних та 4 078,00 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 29 163,00 грн.

Ухвалою від 14.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19703/13. Справу призначено до розгляду на 15.11.2013 року.

В судовому засіданні 15.11.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав документи на виконання ухвали суду від 05.08.2013 року.

Відповідач в судове засідання 15.11.2013 року своїх представників не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання суду не повідомив. Однак, через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав письмовий відзив на позов.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.11.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно видаткової накладної № 1029 від 05.04.2013 року, яка підписана представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій чи зауважень, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікно Центр» здійснив поставку товару відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Мікол» на суму 29 163,00 грн.

Згідно з довіреністю типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192) № 247 від 05.04.2013 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікол» на ім'я Сорокопуд Олега Юрійовича, останній був уповноважений на отримання товару від позивача.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не здійснив розрахунок за поставлений відповідно до видаткової накладної № 1029 від 05.04.2013 року товар, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 29 163,00 грн.

Позивач у позові стверджує, що, на момент подачі позовної заяви до суду, відповідач вартість отриманого від позивача товару на суму 29 163,00 грн. - не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення коштів в сумі 29 163,00 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про те, що між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки, оскільки позивач, як продавець, поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної №1029 від 05.04.2013 року на суму 29 163,00 грн., проте відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 29 163,00 грн.

Також, суд дійшов висновку, що оскільки сторонами не було визначено строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару згідно вищенаведеної видаткової накладної, а тому відповідач повинен був виконати свій обов'язок по сплаті заборгованості в сумі 29 163,00 грн. в порядку ст. 692 Цивільного кодексу України - після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідач свого обов'язку щодо сплати заборгованість в сумі 29 163,00 грн. у строк згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України не виконав, заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати поставленого йому позивачем товару - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріали справи свідчать про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості згідно видаткової накладної № 1029 від 05.04.2013 року, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в наведеній сумі є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в сумі 29 163,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікол» (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 7, код ЄДРПОУ 21570210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікно Центр» (місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 28, код ЄДРПОУ 36706743) 29 163 (двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят три) грн. 00 коп. - основної заборгованості та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено

20.11.2013 року

Суддя Спичак О.М.