Постанова № 35354319, 15.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

idth=52>

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 листопада 2013 року 14:14 №826/14207/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Падюкової Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна»

до

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 №0003782240 та від 20.08.2013 №0003792240,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 №0003782240 та від 20.08.2013 №0003792240.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 30.07.2013 №502/22-40/34532888 щодо відсутності факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» та приватним підприємством «Унісон дизайн», прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.08.2013 №0003782240, якими позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 214 360,00 грн. та від 20.08.2013 №0003792240, якими позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 204 153,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 30.07.2013 №502/22-40/34532888 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 №0003782240 та від 20.08.2013 №0003792240. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» та приватним підприємством «Унісон дизайн».

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв’язку з тим, що клопотання про розгляд справи за їх відсутності 25.09.2013 заявили всі особи, які беруть участь у справі, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/14207/13-а у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період серпень 2012 року та податку на прибуток за 3 квартал 2012 року по взаємовідносинам з приватним підприємством «Унісон дизайн».

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 171 488,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 163 322,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС складено акт від 30.07.2013 №502/22-40/34532888 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.08.2013 №0003782240, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 214 360,00 грн., у тому числі: 171 488,00 грн. – основний платіж, 42 872,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 20.08.2013 №0003792240, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 204 153,00 грн., у тому числі: 163 220,00 грн. – основний платіж, 40 831,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 30.07.2013 №502/22-40/34532888 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» та приватним підприємством «Унісон дизайн» за договором від 09.08.2012 №09084.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» (покупець) та приватним підприємством «Унісон дизайн» (постачальник) було укладено договір постачання від 09.08.2012 №09084, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов’язання поставити в продовж строку дії цього договору та передати у власність покупця товар, а покупець бере на себе зобов’язання прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору постачання від 09.08.2012 №09084; копії рахунків фактури від 09.08.2012 №3263 та від 27.08.2012 №3505; копії видаткових накладних від 09.08.2012 №986 та від 27.08.2012 №1207; копії податкових накладних від 09.08.2012 №75 та від 27.08.2012 №506; витяг з журналу реєстрації довіреностей; виписку банку по особовому рахунку позивача; картку рахунку; штатний розклад товариства; копію договору суборенди нежитлового приміщення із додатковою угодою щодо пролонгації; вказано на економічну доцільність укладання відповідного договору та наявність ділової мети.

За посиланням позивача, товар отриманий від приватного підприємства «Унісон дизайн» товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» був частково використаний у власній господарській діяльності та поставлений іншим контрагентам. На підтвердження вказаних тверджень позивач надав суду копії договорів поставки від 23.07.2012 №17 та від 27.08.2012 №19; копії рахунків-фактури, видаткових накладних, копії актів приймання товару, копію довіреності на отримання товару, тощо.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва ДПС на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» та приватним підприємством «Унісон дизайн» вказано на акт державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 26.12.2012 №2341/22-20/34795572 про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість приватним підприємством «Унісон дизайн».

Незважаючи на неможливість проведення зустрічної звірки, за відсутності аналізу первинних та податкових документів приватного підприємства «Унісон дизайн», руху активів в процесі здійснення господарської діяльності, органом державної податкової служби робиться висновок щодо відсутності реального здійснення операцій між контрагентами.

Так, в акті перевірки зазначено, що органом державної податкової служби встановлено відсутність поставок від приватного підприємства «Унісон дизайн» до товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна». При цьому, передувало такому висновку посилання на акт державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 26.12.2012 №2341/22-20/34795572 про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Унісон дизайн».

Отже фактично поставка товару органом державної податкової служби не досліджувалась, правильність формування показників податкової звітності позивача не перевірялась.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, не наведено в чому саме порушено зазначені в акті та податкових повідомленнях-рішеннях приписи податкового законодавства України.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 04.04.2013 №К/800/8602/13, від 13.06.2013 № К/9991/71532/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» та приватним підприємством «Унісон дизайн» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.08.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2013 №0003782240 та від 20.08.2013 №0003792240, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ДПС від 20.08.2013 №0003782240 та від 20.08.2013 №0003792240.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.