Ухвала суду № 35353416, 05.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9272/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компас» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компас» (далі - Позивач, ТОВ «Компас») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2013 року №0006092220, №0006102220, №0006112220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з ТОВ «Сталісбуд», ТОВ «Буальбер Гарант», ТОВ «Броузен Альянс», ТОВ «Купідус Гранд» договорів, на підставі яких ТОВ «Компас» було сформовано податковий кредит, а також зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2013 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компас» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сталісбуд», ТОВ «Купідус Гранд», ТОВ «Буальбер Гарант», ТОВ «Броузен Альянс» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 535 977,00 грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2011 рік на суму 1 234,00 грн.; п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 935 697,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 15.05.2013 року №298/1/22-20-31028801. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 01.06.2013 року: форми «Р» №0000362220, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 169 621,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 935 697,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 233 924,00 грн.); форми «Р» №0006102220, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 669 971,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 535 977,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 133 994, грн.); форми «П» №0006112220, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 234,00 грн.

Вирішуючи питання про реальність укладених між контрагентами договорів, суд першої інстанції вірно встановив, що у період з вересня 2011 року по червень 2012 року між Позивачем та ТОВ «Сталісбуд», ТОВ «Купідус Гранд», ТОВ «Буальбер Гарант», ТОВ «Броузен Альянс» на підставі цивільно-правових угод здійснювалися господарські правовідносини.

Надаючи оцінку реальності та правомірності кожного з укладених Позивачем договорів, суд першої інстанції зазначив наступне.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Сталісбуд» (Підрядник) укладені договори про виконання робіт від 01.09.2011 року, від 03.10.2011 року, від 07.10.2011 року, від 13-17.02.2012 року, від 20-23.02.2012 року, за умовами яких в порядку та на умовах, визначених договорами, Підрядник за завданням Замовника зобов'язується на свій ризик, власними силами із власних матеріалів виконати роботи на об'єкті, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Виконання договору, на обґрунтовану думку суду, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, договірних цін, локальних кошторисів, підсумкових відомостей ресурсів, платіжними дорученнями (т. V а.с. 1-69, т. VІ а.с. 162-245, VІІ а.с. 1-165).

Крім того, із вказаним контрагентом Позивачем були укладені договори підряду 02, 05, 07, 09, 12, 15, 16 та 19-23 грудня 2011 року, за умовами яких ТОВ «Сталісбуд» зобов'язалось за завданням позивача на свій ризик, власними силами із власних матеріалів виконати роботи на об'єкті, а Позивач - прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Факт виконання вищевказаних договорів підряду підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: договірних цін, підсумкових відомостей ресурсів, загально виробничих витрат, локальних кошторисів, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, платіжними дорученнями (т. V а.с. 78-215, т. VІ а.с. 1-161).

Податковий кредит формувався Позивачем на підставі виписаних ТОВ «Сталісбуд» податкових накладних (т. VІІ а.с. 166-206).

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «Компас» та ТОВ «Буальбер Гарант» укладено договори підряду від 07 березня 2012 року № 7/03-1 та № 7/03-2, від 12 березня 2012 року № 12/03-1, № 12/03-2 та № 12/03-3, від 13 березня 2012 року № 13/03-1 та № 13/03-2, від 14 березня 2012 року № 14/03-1 та № 14/03-2, від 15 березня 2012 року № 15/03-1, від 16 березня 2012 року № 16/03-1, від 19 березня 2012 року № 19/03-1, від 03 квітня 2012 року № 03/04-1 та № 03/04-2, від 04 квітня 2012 року № 04/04-1, від 05 квітня 2012 року № 05/04-1, № 05/04-2 та № 05/04-3, від 06 квітня 2012 року № 06/04-2 та № 06/04-3, від 09 квітня 2012 року № 09/04-1 та № 09/04-2, за умовами яких ТОВ «Буальбер Гарант» зобов'язалось за завданням Позивача на свій ризик, власними силами із власних матеріалів виконати роботи на об'єкті, а Позивач - прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, виконання договорів підтверджується договірними цінами, локальними кошторисами, загально виробничими витратами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актами приймання виконаних будівельних робіт, рахунками на оплату, платіжними дорученнями (т. І а.с. 48-242, т. ІІ а.с. 1-182). Формування податкового кредиту здійснювалося Позивачем на підставі виписаних ТОВ «Буальбер Гарант» податкових накладних (т. ІІ а.с. 182-204).

Крім того, між Позивачем та ТОВ «Броузен Альянс» були укладені договори підряду від 10 квітня 2012 року № 10/04-1 та № 10/04-2, від 11 квітня 2012 року № 11/04-1 та № 11/04-2, від 12 квітня 2012 року № 12/04-2, від 13 квітня 2012 року № 13/04-1 та № 13/04-2, від 17 квітня 2012 року № 17/04-1, від 18 квітня 2012 року №18/04-1, від 19 квітня 2012 року № 19/04-1, від 20 квітня 2012 року № 20/04-1, від 01 червня 2012 року № 01/06-1, № 01/06-3, від 05 червня 2012 року № 05/06-1 та № 05/06-2, від 07 червня 2012 року № 07/06-1 та № 07/06-2, від 11 червня 2012 року № 11/06-1, від 12 червня 2012 року № 12/06-1 та від 14 червня 2012 року № 14/06-1, за умовами яких ТОВ «Броузен Альянс» зобов'язалось за завданням Позивача на свій ризик, власними силами із власних матеріалів виконати роботи на об'єкті, а Позивач - прийняти виконані роботи на оплатити їх.

Виконання зазначених договорів, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: локальних кошторисів, договірних цін, підсумкових відомостей ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт, платіжними дорученнями (т. ІІІ а.с. 1-212, т. ІV а.с. 1-123, 175-193). Формування податкового кредиту здійснювалося Позивачем на підставі виписаних ТОВ «Броузен Альянс» податкових накладних (т. ІV а.с. 124-145).

Також між ТОВ «Компас» та ТОВ «Купідус Гранд» укладені договори про надання юридичних послуг від 10 жовтня 2011 року та від 20 і 21 лютого 2012 року, за умовами яких ТОВ «Купідус Гранд» зобов'язалось надати Позивачу юридичні послуги, а Позивач - прийняти послуги та сплатити їх вартість.

Відповідно до п. 1.2 розділу 1, підпункту 2.1.3 п. 2.1 розділу 2, п. 3.3 розділу 3 вказаних договорів, предметом останніх є надання послуг у формі консультування з питань застосування норм чинного податкового законодавства.

При цьому Окружний адміністративний суд м. Києва вірно зазначив, що виконання договорів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів приймання-передачі наданих юридичних послуг, платіжних доручень (т. ІV а.с. 146-171). Формування податкового кредиту з ПДВ Позивачем здійснювалося на підставі виписаних ТОВ «Купідус Гранд» податкових накладних (т. ІV а.с. 172-174).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що підстав для визнання нікчемними укладених Позивачем з ТОВ «Сталісбуд», ТОВ «Буальбер Гарант», ТОВ «Броузен Альянс», ТОВ «Купідус Гранд» договорів немає. При цьому, суд вірно наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ «Сталісбуд», ТОВ «Буальбер Гарант», ТОВ «Броузен Альянс», ТОВ «Купідус Гранд» договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останніх.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Сталісбуд», ТОВ «Буальбер Гарант», ТОВ «Броузен Альянс», ТОВ «Купідус Гранд» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0006092220 від 01.06.2013 року у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Компас», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене колегія суддів критично оцінює посилання Апелянта на встановлення в рамках кримінальної справи фіктивності ТОВ «Сталісбуд» та ТОВ «Купідус Гранд», а також взаємовідносин ТОВ «Броузен Альянс» з суб'єктом підприємницької діяльності, що має ознаки фіктивності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компас» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.