Постанова № 35353639, 13.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9450/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, в якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнати протиправним та скасувати наказ Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2013 року № 48-к «Про звільнення ОСОБА_3.» (зі змінами внесеними наказом від 15 травня 2013 року № 55-к «Про внесення змін до наказу голови комісії з ліквідації Держфінпослуг від 26.04.2013 № 48-к «Про звільнення ОСОБА_3»), як такий, що прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства; поновити на посаді заступника директора департаменту організаційно-аналітичного, документального та кадрового забезпечення Держфінпослуг та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з Держфінпослуг суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 травня 2013 року до дня поновлення на роботі (що на день подання позову складає 8 354, 29 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, позивач подав доповнення та уточнення до апеляційної скарги, в якому просив стягнути з відповідача а користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 травня 2013 року по 13 листопада 2013 року включно 56730,88 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2013 року відповідачем прийнято наказ № 487-к, відповідно до якого ОСОБА_3 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП звільнено з посади заступника директора департаменту організаційно-аналітичного, документального та кадрового забезпечення з 30 квітня 2013 року у зв'язку з ліквідацією Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

15.05.2013 року у зв'язку із неможливістю видати ОСОБА_3 30.04.2013 року належним чином оформлену трудову книжку через тимчасову непрацездатність Голови комісії з ліквідації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, прийнято наказ № 55-к «Про внесення змін до наказу Голови комісії з ліквідації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26.04.2013 р. № 48-к «Про звільнення ОСОБА_3», відповідно до якого внесено зміни до наказу від 26.04.2013 р. № 48-к, а саме:

- в п. 1 наказу слова « 30 квітня 2013 року» замінено на « 16 травня 2013 року»;

- в п. 2 наказу слова «за період роботи з 25.11.2012 року по 30.04.2013 року у кількості 5 календарних днів» замінено на слова «За період роботи з 25.11.2012 року по 16.05.2013 року у кількості 7 календарних днів».

Не погоджуючись з наказом від 26.04.2013 року № 487-к та змінами до нього позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для звільнення позивача була ліквідація відповідача. В свою чергу, відповідачем були надані належні докази, що підтверджують саме ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та дотримання вимог Кодексу законів про працю України, відповідно до яких позивача було попереджено за 2 місяці про наступне вивільнення.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг» від 07.07.2011 року № 3610-IV (в редакції від 07.08.2011 року) у Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни, а саме: слова «Уповноважений орган», «спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг», «спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг» у всіх відмінках замінено словами «національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» у відповідному відмінку, а слова «Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку» в усіх відмінках - словами «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку».

Вказаним Законом, зокрема, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, набуває повноважень з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу.

Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1069/2011 «Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України» ліквідовано Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Відповідно до вказаного Указу утворено комісію з ліквідації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - ліквідаційна комісія) на чолі з Цаєм Володимиром Миколайовичем - директором адміністративно-господарського департаменту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Голові ліквідаційної комісії доручено:

- затвердити персональний склад ліквідаційної комісії;

- забезпечити здійснення в установленому порядку заходів, пов'язаних із ліквідацією Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, у тому числі попередження про наступне звільнення заступників Голови та членів Державної комісії - директорів департаментів, працівників центрального апарату та територіальних управлінь Державної комісії, забезпечення при їх звільненні безумовного виконання вимог законодавства України про державну службу, про працю;

- поінформувати у шестимісячний строк про результати проведеної роботи.

Водночас, Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1070/2011 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.12.2011 року № 1070/2011, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2012 р. № 3166-VI (далі - Закон № 3166-VI), міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Указом Президента України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується. Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів регулюється Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. № 1074 (далі - Порядок № 1074).

Пунктом 6 Порядку № 1074 визначено, що права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Президента України.

Таким чином, повноваження та функції щодо державного регулювання ринків фінансових послуг, що здійснювались Держфінпослуг як спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, після набуття повноважень Нацкомфінпослуг, здійснюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другої цієї ж статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано докази заходів, пов'язаних із ліквідацією Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та які, на думку відповідача, обґрунтовують правомірність звільнення ОСОБА_3

Однак, відповідачем не було надано доказів, які б вказували на дотримання останнім вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП, тобто відповідачем не доведено, що ним було вжито заходів щодо переведення ОСОБА_3, за його згодою, на іншу роботу.

Між тим, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Отже, таке зобов'язання відповідачем не було виконано, чим порушено трудові гарантії позивача як працівника.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо повної ліквідації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність оскаржуваного наказу відповідача від 26 квітня 2013 року № 48-к «Про звільнення ОСОБА_3» (зі змінами внесеними наказом від 15 травня 2013 року № 55-к «Про внесення змін до наказу голови комісії з ліквідації Держфінпослуг від 26.04.2013 № 48-к «Про звільнення ОСОБА_3»).

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2013 року № 48-к «Про звільнення ОСОБА_3» (зі змінами внесеними наказом від 15 травня 2013 року № 55-к «Про внесення змін до наказу голови комісії з ліквідації Держфінпослуг від 26.04.2013 № 48-к «Про звільнення ОСОБА_3»), як такий, що прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства.

Поновити ОСОБА_3 на посаді заступника директора департаменту організаційно-аналітичного, документального та кадрового забезпечення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.05.2013 р. по 13.11.2013 р. включно в сумі 56730,81 грн.

Стягнути з Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 травня 2013 року до дня поновлення на роботі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 18.11.2013р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.