Постанова № 35352040, 18.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 903/875/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" на рішення господарського суду Рівненської області від 08.10.2013 року у справі № 903/875/13

за позовом відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно - паперовий комбінат"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари"

про стягнення в сумі 27277 грн. 65 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з’явився,

відповідача - не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" про стягнення 27277,65 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.10.2013 року (суддя Андрійчук О.В.) вказаний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 25740,65 грн. основного боргу, 296,19 грн. пені, 250,68грн. 3% річних та 1658,05 грн. судового збору. У стягненні 982,70 грн. пені та 7,43грн. 3% річних відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення основної суми боргу за договором поставки №20ЖК від 10.01.2012 року, вказане рішення прийнято з мотивів, викладених ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" у позовній заяві. У частині стягнення пені, суд, виходячи із приписів ч.6. ст.232 ГК України, здійснив перерахунок пені. Крім того, внаслідок допущення позивачем арифметичних помилок, суд провів перерахунок 3% річних та задоволив вказані позовні вимоги частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Апелянт зокрема зазначає, що у порушення ч. 2 ст. 56 ГПК України позивач не надіслав відповідачу копію позовної заяви з додатками, однак суд першої інстанції не надав даному факту належної оцінки. Крім того, вважає, що суд порушив принцип рівності сторін, внаслідок не повідомлення відповідача про дату та час слухання справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Рівненської області від 08.10.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи. Крім того, вказує на те, що відповідач отримав позовну заяву з додатками, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому мав достатньо часу для надання своїх заперечень.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як правильно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.01.2012 року ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (постачальник) та ТОВ "Волинська фабрика гофротари" (покупець) уклали договір поставки №20ЖК, згідно п.1.1. якого постачальник зобов’язався відповідно до умов цього договору поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, визначений специфікаціями та накладними, що є невід’ємними частинами цього договору (далі - договір) (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, кількість та ціна товару, що включає вартість упаковки та маркування, вказуються у накладних до цього договору. Передбачено, що сторони можуть погодити специфікацію до договору. Підписання специфікації свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, визначених цим договором щодо поставки товару, однак ціна, кількість та асортимент партії товару, вказані в специфікації, є орієнтовними та підлягають уточненню у видаткових накладних на відповідну партію товару.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що загальна сума договору складає загальну вартість всіх партій товару, які будуть поставлені за договором, згідно підписаних накладних до цього договору.

У випадку, якщо перевезення здійснюється чи організовується постачальником відповідно до замовлення покупця, вартість перевезення включається до ціни товару або виплачується покупцем постачальнику додатково на підставі окремих рахунків постачальника, що визначається погодженням між сторонами шляхом підписання додаткової угоди (п. 3.2 договору).

Згідно із п. 4.2 договору покупець щомісячно до 25 числа календарного місяця подає постачальнику письмове замовлення із зазначенням обсягу поставки товару на наступний місяць. Замовлення може містити умови щодо організації чи здійснення перевезення товару постачальником, зокрема, пункти завантаження та розвантаження товару, вид транспорту, інші умови перевезення.

На підставі замовлення покупця, сторони підписують специфікацію на поставку товару на наступний місячний період (п. 4.3 договору).

Передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно-транспортної чи залізничної накладної. Моментом передачі (поставки) товару вважається момент підписання сторонами відповідних документів в місці поставки товару (п. 4.8 договору).

Відповідно до п. 8.1 цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2012 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторін від виконання зобов’язань за цим договором та відповідальності за його порушення.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Крім того, специфікаціями №№ 1, 2, 3 сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість по кожній із поставок.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, на виконання договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №ЦБ280977 від 18.09.2012 року на суму 69767,28 грн., № ЦБ 225818 від 17.01.2012 року на суму 94155,36 грн., № ЦБ 225873 від 20.01.2012 року на суму 91828,02 грн., № ЦБ 276788 від 02.06.2012 року на суму 82567,80грн., № ЦБ 277401 від 18.06.2012 року на суму 84802,20 грн., № ЦБ 280414 від 07.09.2012 року на суму 79465,32 грн., а всього на загальну суму 502585,98 грн.

При цьому, апеляційним судом встановлено, що вказані видаткові накладні, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 названого Закону та складені у відповідності до п. 2.4 Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., а тому є належними доказами проведення господарської операції з поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порядок та строк оплати товару визначений сторонами в п. 3.1 договору, за яким оплата здійснюється покупцем за кожну поставлену партію на умовах відтермінування оплати на 19 календарних днів відповідно до специфікації до цього договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

У той же час, як вбачається із карткового рахунку ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" по операціям з ТОВ "Волинська фабрика гофротари", а також із банківської виписки по особовому рахунку позивача, розрахунок за отриманий товар відповідач здійснив частково на суму 476845,33 грн.

У решті, відповідач свої зобов’язання по оплаті вартості товару не виконав, внаслідок чого допустив прострочення його виконання в сумі 25740,65грн. (502585,98 грн. - 476845,33 грн.). При цьому, борг на вказану суму виник внаслідок часткової оплати товару, отриманого за видатковою накладною №ЦБ280977 від 18.09.2012 року.

Враховуючи те, що зазначена видаткова накладна №ЦБ280977, оформлення якої обумовлене п.4.8 договору, підписана уповноваженими представниками сторін 18.09.2012року, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач зобов’язаний був здійснити розрахунок за отриманий товар до 07.10.2012 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 173, 174 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, а також поняття прострочення боржника.

Проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Рівненської області про стягнення із відповідача 25740,65грн. основного боргу.

Що стосується стягнення з ТОВ "Волинська фабрика гофротари" 1278,89 грн. пені, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Як слідує зі змісту п. 5.3 договору у випадку прострочення покупцем строків оплати товару, покупець зобов’язався сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, місцевим господарським судом встановлено, що ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" у порушення ч. 6 ст. 232 ГК України помилково визначено період нарахування пені з 12.03.2013 року по 12.08.2013 року, тоді як зобов'язання мало бути виконано до 07.10.2012 року, а відповідно нарахування пені слід здійснити з 08.10.2012 року по 08.04.2013 року.

Здійснивши перерахунок розміру пені за період з 12.03.2013 року по 08.04.2013 року, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення 296,19 грн. пені, а в частині стягненні 982,70 грн. пені відмовив.

Стосовно вирішення судом першої інстанції спору в частині розміру 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.01.2013 року по 02.05.2013 року здійснений з арифметичними помилками, з огляду на що суд провів власний розрахунок та дійшов висновку, що розмір останніх становить 250,68 грн.

Отже, місцевим господарським судом правильно задоволено позов про стягнення 3% річних частково.

Доводи апелянта про те, що позивач не надіслав відповідачу копію позовної заяви з додатками спростовуються наявною в матеріалах справи квитанцією №157065, описом вкладення у цінний лист, а також відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Окрім того, твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок не повідомлення про дату та час слухання справи не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали про відкладення розгляду справи на 08.10.2013 року представник відповідача отримав 04.10.2013 року (а.с. 58).

Враховуючи наведене, а також приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, за якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, колегія суддів відхиляє посилання ТОВ "Волинська фабрика гофротари" щодо порушення принципу рівності сторін.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 08.10.2013 року у справі № 903/875/13 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" - без задоволення.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" (вул. Д.Галицького, 5/1, м. Рівне, код ЄДРПОУ 33211353) в дохід державного бюджету (код 38012714, банк отримувача - ГУДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, рахунок 31213206782002, код класифікації доходів бюджету (м.Рівне) - 22030001) 860,25грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Доручити господарському суду Рівненської області видачу судового наказу.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

5. Справу №903/875/13 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.