Постанова № 35355667, 19.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа № 903/784/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" на рішення господарського суду Волинської області від 23.09.13 р.

у справі № 903/784/13 (суддя Пахолюк Валентина Анатоліївна )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

відповідач Публічне акціонерне товариство "Браїлівське"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукат"

про стягнення 1 502 141,48 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Олексюк В.В. (довіреність №2683 від 29.12.2012р.);

відповідача 1 - не з'явився;

відповідача 2 - не з'явився.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.09.2013 року усправі № 903/784/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" до Публічного акціонерного товариства "Браїлівське", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" стягнення 1 502 141,48 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" 1 501 141,48 грн., в тому числі 1 401 415, 36 грн. заборгованості, 43 052, 08 грн. пені, 56 674, 04 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 30 022, 70 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Присуджено до стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства "Браїлівське", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" 1 000,00 грн. заборгованості, 20,13 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач-1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області в частині стягнення штрафних санкцій скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити суму штрафних санкцій.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Позивач - ТзОВ "Золотий екватор" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №903/784/13 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

Враховуючи викладене, справа №903/784/13 розглянута у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач-1 оскаржує рішення суду першої інстанції частково в частині стягнення штрафних санкцій. Однак, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (продавець/позивач) і Публічним акціонерним товариством "Браїлівське" (покупець/відповідач-1) був укладений генеральний договір поставки нафтопродуктів №27 (далі - договір поставки), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, а покупець - прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

Згідно із п. 4.2. договору поставки розрахунки за товар покупець здійснює протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інший строк (термін) або умови оплати не визначено у додатках, що є невід'ємними частинами договору.

В подальшому, до договору поставки №27 від 14.01.2013р. були укладені додатки №2/113 від 26.03.2013р., №2/184 від 10.04.2013р., №2/198 від 12.04.2013 р., №2/230 від 19.04.2013 р., №2/268 від 30.04.2013 р., якими сторони визначили асортимент, кількість та ціну товару.

Крім того, в забезпечення належного виконання покупцем своїх зобов'язань по договору поставки, 01.02.2013 року між ТзОВ "Золотий екватор" (кредитор/позивач) і ТзОВ "Дукат" (поручитель/відповідач-2) був укладений договір поруки №01/02-1, відповідно до п.п.1.1., 1.2. якого поручитель зобов'язувався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника (Публічного акціонерного товариства "Браїлівське") згідно з умовами генерального договору поставки нафтопродуктів №27 від 14.01.2013р. з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому; сума поруки складає 1000 грн. (а.с.28).

Згідно з п.2.1. договору поруки у випадку невиконання боржником своїх обов'язків перед кредитором за договором поставки, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогами про виконання поручителем зобов'язань боржника в повному обсязі, а поручитель зобов'язується в повному обсязі виконати за боржника його зобов'язання перед кредитором. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за договором поставки.

Як вбачається, позивачем на виконання умов договору на підставі довіреностей № 64 від 25.03.2013 р., № БРБР0000007 від 10.04.2013 р., №94 від 10.04.2013 р. було поставлено відповідачу-1 нафтопродуктів на загальну суму 1 402 415,36 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №887 від 26.03.2013р., №880 від 26.03.2013р., № 883 від 26.03.2013 р., № 1118 від 10.04.2013 р., № 1156 від 12.04.2013 р., № 1267 від 19.04.2013 р., № 1268 від 19.04.2013 р., № 1455 від 30.04.2013 р., № 1484 від 30.04.2013 р. та товарно-транспортними накладними № ПВІ 0001392 від 26.03.2013 р., № ПВІ 0001382 від 26.03.2013 р., № ПВІ 0001381 від 26.03.2013 р., № ПВІ 0001639 від 10.04.2013 р., № ПВІ 0001687 від 19.04.2013 р., № ПВІ 0001767 від 19.04.2013 р., № ПВІ 0001768 від 19.04.2013 р., № ПВІ 0001939 від 30.04.2013 р., № ПХМ 0001003 від 30.04.2013 р. (а.с.19-27, 78-86).

Натомість, як встановлено судами обох інстанцій, відповідач-1 в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, за отриманий товар не розрахувався.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача-1, останнім створена заборгованість в розмірі 1 402 415,36 грн., що в свою чергу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень (а.с.30).

В зв'язку з порушенням відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань, позивач 01.07.2013 року звернувся до відповідача-2 з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 1000 грн. в зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки, яка в свою чергу залишена останнім без відповіді та належного реагування (а.с.29).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачами не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача-1 перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу в сумі 1 401 415,36 грн. та з відповідача-2, як поручителя, в сумі 1 000,00 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 541, 553, 554, 655, 692 ЦК України.

Відповідно до п.6.2. договору поставки, покупець за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 19 % процентів річних від неоплаченої вартості товару за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки судами обох інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, неналежне виконання відповідачем-1 умов договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 536, 610, 611 п.3, 612 ч.1 ЦК України, п.6.2. договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно присудив до стягнення з відповідача-1 пеню в розмірі 43 052,08 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 56 674,04 грн., згідно поданого позивачем розрахунку (а.с.9).

При цьому, посилання скаржника на те, що при ухваленні рішення господарський суд Волинської області не скористався правом на зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Необхідність надання оцінки чи є даний випадок винятковим передбачена також п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого судом повинні враховуватись такі фактори, як інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайність добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, поведінки винної сторони тощо.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сам факт нарахування надмірної суми штрафних санкцій не є підставою для зменшення останньої.

Місцевим господарським судом правомірно не зменшено розміру пені, яка підлягає стягненню, оскільки відповідачем-1 не подано доказів в підтвердження наявності виняткових обставин, які призвели до порушення останнім грошового зобов'язання, доказів його майнового стану, скрутного становища, об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань.

Відтак, місцевий господарський суд, як і суд апеляційної інстанції, позбавлений можливості об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, причини неналежного виконання зобов'язання, та відповідно, визначити чи є підстави для зменшення розміру пені.

Щодо зменшення процентів за користування чужими грошовими коштами, то право на їх зменшення чинним законодавством взагалі не передбачено.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника (відповідача-1).

Враховуючи те, що апелянтом, при зверненні до суду з апеляційною скаргою, судовий збір був сплачений не в повному обсязі, колегією суддів ухвалою апеляційного суду від 04.11.2013 року було зобов'язано останнього доплатити судовий збір в розмірі 286,75 грн.

Оскільки скаржником не надано суду доказів на підтвердження здійснення доплати судового збору, недоплачена сума судового збору в розмірі 286,75 грн. підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" в доход Державного бюджету України (п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7).

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 23.09.2013 року - залишити без змін.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" (23130, Вінницька область, Жмеринський район, смт. Браїлів, вул.Заводська, 7 код ЄДРПОУ 00385661, р/р 26009010563301 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) в доход Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 286,75 грн.

3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.