Рішення № 35351951, 13.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа № 911/3715/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівка", с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця Щура Ігоря Вікторовича, м. Біла Церква

про стягнення 249000,00 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Любимівка" (надалі позивач) заявлено позов до Фізичної особи-підприємця Щура Ігоря Вікторовича (надалі відповідач) про стягнення 249000,00 грн., з яких: 135000,00 грн. передплата за договором та 114000,00 грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором на встановлення та монтаж електронних автомобільних ваг з подовженням бази до 16 метрів від 13.06.2013 р. № 43/1 в частині виконання останнім робіт.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.09.2013 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 23.10.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2013 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача, розгляд справи відкладено на 13.11.2013 р.

У судове засідання відповідач не з'явився, хоча про час місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином ухвалами господарського суду від 27.09.2013 р. та 23.10.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103236923618. Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вирішив розглянути позов у відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

13 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Любимівка" (замовник, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Щуром Ігорем Вікторовичем (виконавець, відповідач у справі) було укладено договір підряду №43/1 на встановлення та монтаж електронних автомобільних ваг з подовженням бази до 16 метрів (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт на встановлення та монтаж електронних автомобільних ваг з подовженням бази до 16 метрів згідно з додатком до договору. Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

Відповідно до п. 1.2. договору термін виконання робіт протягом 14 календарних днів від дня одержання авансу на розрахунковий рахунок виконавця для придбання необхідного обладнання та доставки його по місцю проведенню робіт та виконання встановлення та монтаж електронних автомобільних ваг.

Згідно п. 1.3 договору виконавець зобов'язується виконати роботи, передбачені цим договором згідно з вимогами проектної документації.

У п.п. 2.2. та 2.4. договору вказано, що умови розрахунків між сторонами узгоджуються окремо у додатку до договору. Сума договору визначається як сума всіх специфікацій до нього.

Відповідно до змісту специфікації 1 від 13.06.2013 р. до договору на встановлення та монтаж електронних автомобільних ваг з подовженням бази до 16 метрів №43/1 від 13.06.2013 р. вартість робіт вказаних у договорі становить 150000,00грн., умови сплати якої наступні: 70% авансовий платіж протягом 3 робочих днів з моменту підписання договору обома сторонами; 30% остаточний розрахунок за фактом виконаних робіт після прийняття та підписання відповідного акту.

За своєю правовою природою договір на встановлення та монтаж електронних автомобільних ваг з подовженням бази до 16 метрів №43/1 від 13.06.2013 р. є договором підряду.

На виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 135000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №132 від 14.06.2013 р. на суму 105000,00 грн. та платіжним дорученням №161 від 20.06.2013 р. на суму 30000,00грн.

У свою чергу відповідач умови договору, у частині здійснення робіт у строки встановлені у п.1.2, не виконав.

Відповідно до частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У ст. 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин першої та третьої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Позивач стверджує, що у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання щодо виконання робіт за договором на встановлення та монтаж електронних автомобільних ваг з подовженням бази до 16 метрів №43/1 від 13.06.2013 р., останнє втратило для позивача інтерес.

Оскільки відповідач роботи за договором, які б відповідали умовам замовлення не виконав, а суму передплати позивачу не повернув, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно п.3 частини третьої ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено той факт, що він виконав зобов'язання за договором на суму передплати.

Як зазначено вище, позивач здійснив передоплату за договором №43/1 від 13.06.2013р. у розмірі 135000,00 грн., проте відповідач не виконав свої зобов'язання за вказаним договором щодо виконання робіт на встановлення та монтаж електронних автомобільних ваг з подовженням бази до 16 метрів.

З огляду на наведене господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 135000,00 грн. передплати (авансу) є обґрунтованими, документально підтвердженими, і, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 114000,00 грн. штрафу за невиконання робіт на встановлення та монтаж електронних автомобільних ваг з подовженням бази до 16 метрів.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини другої ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.4 договору №43/1 від 13.06.2013 р. виконавець несе відповідальність за строки виконання і якість робіт по переобладнанню, ремонту, наладці та сервісному обслуговуванню промислового обладнання (автомобільних ваг). За несвоєчасне виконання робіт згідно умов договору виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 1% від загальної суми вартості договору за кожен день прострочки.

З вказаного вище вбачається, що за своєю правовою природою, зазначений у

п. 4.4. договору штраф, підпадає під визначення пені.

Разом з тим, відповідно до приписів частини третьої ст. 549 ЦК України неня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Позивачем ж нараховано пеню за невиконане не грошове зобов'язання.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу (за правовою природою пені) у розмірі 114000,00 грн. залишається судом без задоволення.

Судові витрати, відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щура Ігоря Вікторовича (09170, Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Гагаріна, буд.89; ідентифікаційний код 3128301017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівка" (52042, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Любимівка, вул. Садова, буд. 2; код ЄДРПО України 30718177) - 135000 (сто тридцять п'ять тисяч) гривень 00 коп. передоплати та 2700 (дві тисячі сімсот) гривень 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 18.11.2013 року.

Суддя А.В. Лопатін