Постанова № 35350818, 14.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа№ 7/113-12/26

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Олійник М.М. - дов. б/н від 22.01.2013р.

від третьої особи 1: не з'явились

від третьої особи 2: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «TVT» на рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013р. (повний текст підписано 30.09.2013р.)

у справі № 7/113-12/26 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «TVT» (позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК

ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю

«ХЛІБОДАР СК»(відповідач-2)

третя особа 1 на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАТ - АГРО»

третя особа 2 на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Виробничо - комерційна фірма «Імпторгсервіс»

про стягнення 150 018, 91 грн.

В судовому засіданні 14.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «TVT» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» про стягнення 150 018, 91 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що за угодою № 03/09-12 від 03.09.2012р. про заміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТVТ» перейшло право вимоги до відповідача-2 щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК». При цьому позивач зазначав, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №03/09-12 від 03.09.2012р. про заміну кредитора у зобов'язанні між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТVТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 10-12-2012 від 10.12.2012р., відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2.

У зв'язку з зазначеним, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 3% річних у розмірі 1 000, 00 грн., а також стягнути з відповідача-2 100 207,94 грн. пені, 17 912,96 грн. 3% річних та 30 982, 01 грн. інфляційних витрат.

Ухвалами господарського суду Київської області від 31.01.2013р. та від 28.02.2013р. залучено до участі у справі № 7/113-12 третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» та Приватне підприємство «Виробничо - комерційна фірма «Імпторгсервіс»

Рішенням господарського суду Київської області від 14.03.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «TVT» відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. та рішення господарського суду Київської області від 14.03.2013р. у справі № 7/113-12 скасовано. Справу № 7/113-12 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скасовуючи рішення та постанову господарських судів, Вищий господарський суд України виходив з того, що судам попередніх інстанцій слід дослідити умови як договору уступки права вимоги № 2 від 04.03.2010р., так і угоди № 03/09-12 про заміну кредитора від 03.09.2012р. щодо обсягу переданих прав та наявності застережень про обмеження таких прав та у зв'язку з цим перевірити чи мав позивач у даній справі - ТОВ «ТVТ», як новий кредитор за угодою № 03/09-12 про заміну кредитора від 03.09.2012р., право вимоги до ТОВ «Хлібодар СК» щодо сплати пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.09.2013р. у справі № 7/113-12/26 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «TVT» по справі № 7/113-12/26 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. для розгляду справи № 7/113-12/26 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О.,Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.11.2013р.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа 2 зазначила про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, просила залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, а у клопотанні від 13.11.2013р. просила розглядати справу за відсутності її повноважного представника за наявними в справі матеріалами.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. на лікарняному та перебуванням судді Остапенко О.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Жук Г.А., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

До початку судового засідання 14.11.2013р. від позивача надійшла телеграма про розгляд справи без участі його представника.

Під час розгляду справи в судді апеляційної інстанції 14.11.2013р. суддею Жук Г.А. подано заяву про самовідвід у зв'язку з участю в попередньому апеляційному провадженні по даній справі, за результатами якого прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013р., яку скасовано постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р. заяву судді Жук Г.А. про самовідвід у справі № 7/113-12/26 задоволено.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р., у зв'язку з задоволенням заяви судді Жук Г.А. про самовідвід, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді -Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.11.2013р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники позивача, відповідача-1, третіх осіб 1 та 2 в судове засідання апеляційної інстанції 14.11.2013р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач-1 та третя особа 1 про причини неявки суд не повідомили, від представників позивача та третьої особи 2 надійшли клопотання про розгляд справи у відсутності їх представників, та оскільки явка в судове засідання учасників процесу обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (третя особа 1, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (відповідач-2, покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу № ТАТ -П/9, відповідно до п. 1.1. якого цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, насіння (надалі - товар).

04.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (третя особа 1, цедент за договором) та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Імторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», (третя особа 2, цесіонарій за договором) було укладено договір відступлення права вимоги № 2, згідно п. 1 якого цедент відступає, а цесіонарій приймає право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (в подальшому - боржник), в сумі 266 913,50 грн., що належало цеденту на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ -П/9 від 07.05.2009р., в якому цедент є кредитором і за яким боржник зобов'язаний сплатити цеденту грошову суму в рахунок оплати поставлених боржнику товарів. Вищевказана сума є сумою основного боргу і не включає в себе можливі штрафні санкції.

Згідно п. 2. зазначеного договору право вимоги, вказане у п. 1 даного договору переходить до цесіонарія в обсязі, який існував на момент укладання даного договору на умовах, встановлених діючим законодавством.

Відповідно до п. 5 договору відступлення права вимоги № 2 від 04.03.2010р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.03.2010р.) з моменту укладення даного договору цесіонарій наділяється всіма правами кредитора відносно боржника згідно умов договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., в тому числі правом вимоги всіх передбачених договором і чинним законодавством штрафних санкцій, які виникли в результаті неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010р. у справі № 20/110-10 за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Імпторгсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня» про стягнення 349 042, 42 грн., яке набрало законної сили, позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» 264 913, 50 грн. основного боргу, 30 281, 89 грн. пені, 19 786, 34 грн. інфляційних втрат, 4 453, 43 грн. - 3% річних, 13 345,67 грн. штрафу; з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня» 2 000,00 грн. основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010р. у справі № 20/110-10 виконано не було. Доказів виконання зазначеного рішення учасниками процесу суду не надано.

03.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (третя особа 1, первісний кредитор за угодою) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТVТ» (позивач, новий кредитор за угодою) було укладено угоду № 03-09-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), відповідно до п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК», що іменується надалі «боржник», зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3 % річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р.

За цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1. цієї угоди (п. 1.2. угоди).

Згідно п. 2.1. угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 153 018, 91 грн.

Пунктом 2.2. угоди сторони погодили, що первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., є загальною сумою (розміром) пені, 3 % річних, інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.3. угоди первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено і погоджено розмір нарахувань, виходячи із наступного:

- сума нарахованої пені становить 100 207, 94 грн.;

- сума нарахованих 3 % річних становить 18 912, 96 грн.;

- сума нарахованих інфляційних витрат становить 33 982, 01 грн.

Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за дійсність переданої йому вимоги, достовірність переданих йому документів та інформації (п. 5.3 угоди).

Ця угода, згідно п. 6.1., набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

03.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (третя особа 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТVТ» (позивач) було підписано акт прийому-передачі документів, згідно якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв для виконання умов договору наступні документи:

- договір купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р.;

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010р. по справі № 20/110-10;

21.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 06.12.2012р., у якому зазначило про те, що за угодою № 03/09-12 про заміну кредитора у зобов'язанні від 03.09.2012р. ТОВ «Тат-Агро» (третя особа 1) відступило позивачу право вимагати від відповідача-2 сплату пені, 3 % річних, інфляційних витрат у загальному розмірі 153 018, 91 грн., які нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період з 22.04.2010р. по 03.09.2012р.

Факт направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» повідомлення відповідачу-2 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 21.12.2012р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього (а. с. 24, т. 1).

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за угодою № 03/09-12 від 03.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «TVT» (позивач, кредитор за угодою) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (відповідач-1, поручитель за договором) 10.12.2012р. було укладено договір поруки №10-12-2012.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (код ЄДРПОУ 36066050) (надалі іменується «боржник») обов'язку щодо виконання грошового зобов'язання по сплаті розміру 3% річних у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору (надалі - основний договір). У разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.1 договору поруки сторони погодили, що під основним договором у цьому договорі розуміють угоду № 03-09-12 про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 03.09.2012р., укладену згідно договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р.

Згідно п. 3.1. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 3% річних у розмірі 1 000, 00 грн.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором (п. 4.1. договору поруки).

Цей договір поруки, згідно п. 6.1., набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Відповідно до п. 6.2. договору, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із заміною сторони у зобов'язанні здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні, відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в ст. 193 Господарського кодексу України.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, 04.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» (третя особа 1, цедент за договором) та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Імпторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», (третя особа 2, цесіонарій за договором) було укладено договір відступлення права вимоги № 2, згідно п. 1 якого цедент відступає, а цесіонарій приймає право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (в подальшому - боржник), в сумі 266 913,50 грн., що належало цеденту на підставі договору купівлі-продажу № ТАТ -П/9 від 07.05.2009р., в якому цедент є кредитором і за яким боржник зобов'язаний сплатити цеденту грошову суму в рахунок оплати поставлених боржнику товарів. Вищевказана сума є сумою основного боргу і не включає в себе можливі штрафні санкції.

Згідно п. 2. зазначеного договору право вимоги, вказане у п. 1 даного договору переходить до цесіонарія в обсязі, який існував на момент укладання даного договору на умовах, встановлених діючим законодавством.

Крім цього було вірно встановлено, що відповідно до п. 5 договору відступлення права вимоги № 2 від 04.03.2010р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 10.03.2010р.(а. с. 78, т. 2) з моменту укладення даного договору цесіонарій наділяється всіма правами кредитора відносно боржника згідно умов договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., в тому числі правом вимоги всіх передбачених договором і чинним законодавством штрафних санкцій, які виникли в результаті неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р.

Згідно ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.200р. у справі № 10/557-26/155).

Крім того, умови договору відступлення права вимоги № 2 від 04.03.2010р. (з урахуванням положень додаткової угоди № 1 від 10.03.2010р.) не містять жодних обмежень та вказівок щодо переходу до Приватної виробничо-комерційної фірми «Імпторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», права вимоги виключно щодо виконання відповідачем-2 основного зобов'язання та не включення до цих вимог штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, починаючи з дати підписання зазначеного договору Приватна виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», є кредитором по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» як боржника за договором купівлі-продажу №ТАТ-П/9 від 07.05.2009р.

Зокрема, в силу положень ст. ст. 512, 625 Цивільного кодексу України та п. п. 1, 5 договору відступлення права вимоги № 2 від 04.03.2010р., саме Приватна виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», має право вимоги до відповідача-2 у справі щодо стягнення основного боргу у сумі 266 913, 50 грн. та нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму боргу.

Як вбачається з угоди № 03-09-12 від 03.09.2012р. про заміну кредитора у зобов'язанні, нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних витрат здійснюється на суму заборгованості у розмірі 266 913,50 грн. згідно договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., право вимоги якої вже було передано Приватній виробничо-комерційній фірмі «Імпторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», відповідно до умов договору уступки права вимоги № 2 від 04.03.2010р. ( з урахуванням положень додаткової угоди № 1 від 10.03.2010р.).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» під час укладення угоди № 03-09-12 від 03.09.2012р. про заміну кредитора у зобов'язанні не мало відповідного права на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 266 913,50 грн. згідно договору купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., оскільки вказане право вже було передано Приватній виробничо-комерційній фірмі «Імпторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс».

Оскільки, на момент розгляду справи право вимоги пені, 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу у розмірі 266 913,50 грн. за договором купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р. належить Приватній виробничо-комерційній фірмі «Імпторгсервіс», правонаступником якої є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс», відповідно відступлення даного права вимоги позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро» за угодою № 03-09-12 від 03.09.2012р. про заміну кредитора у зобов'язанні не можливе, так як відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що угода № 03-09-12 від 03.09.2012р. не є належним і допустимим доказом по справі, що підтверджує право позивача вимагати від відповідача-2 сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 266 913, 50 грн. за договором купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р., а відтак, не може бути належним доказом по справі і договір поруки № 10-12-2012 від 10.12.2012р., що був укладений в забезпечення виконання угоди № 03-09-12 від 03.09.2012р.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Отже, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують наявність у нього права вимоги до відповідача-2 за договором купівлі-продажу № ТАТ-П/9 від 07.05.2009р. та стягнення нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 266 913, 50 грн., у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ТVТ» вимог, які задоволенню не підлягають.

Вищенаведене спростовує твердження апелянта (позивача) щодо не дослідження місцевим господарським судом умов договору уступки права вимоги № 2 від 04.03.2010р., відповідно до якого, на думку позивача, ТОВ «Тат-Агро» уступило ПП ВКФ «Імпторгсервіс» право грошової вимоги до ТОВ «Хлібодар СК» лише в розмірі 266 913, 50 грн., яка є сумою основного боргу і не включає в себе можливі штрафні санкції.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 26.09.2013р.

За результатами розгляду справи колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки діям керівників ТОВ «Тат-Агро» та ТОВ «ТVТ» та представника ТОВ «ТVТ» у даній справі, та необхідності у вчиненні дій згідно ч. 4 ст. 90 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «TVT» на рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013р. у справі № 7/113-12/26 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26.09.2013р. у справі № 7/113-12/26 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 7/113-12/26 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 19.11.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця