Постанова № 35350817, 18.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/14887/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Загурська В.Й. - представник, дов. № 829-L від 01.10.2012;

від відповідача: Дружинський А.С. - представник, дов. № 09/10/13-1 від 09.10.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Фрегат"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2013

у справі № 910/14887/13 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Іноземного підприємства "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Фрегат"

про стягнення 196 635,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 у справі № 910/14887/13 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 196 635,61 грн. заборгованості за договором, 3 933,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором № 2207006569 від 19.12.2011 в сумі 196 635,61 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, відповідно до ст. 530 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими; доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 196 635,61 грн. відповідачем суду не надано.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 у справі № 910/14887/13 скасувати з підстав порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що майже в усіх, із наданих позивачем товарно-транспортних накладних, в графі: "Отримав" міститься лише підпис невідомої особи, без зазначення її посади та прізвища, а ТТН № 2201161871 від 23.10.2012, хоча окрім підпису і містить прізвище особи (Калитко А.Н.), але зазначена особа не була уповноважена приймати від імені відповідача матеріальні цінності, оскільки матеріали справи не містять відповідних довіреностей від відповідача на зазначену особу.

Скаржник стверджує, що посилання позивача та суду на те, що поставки за доданими ТТН могли бути здійснені на підставі укладеного договору № 2207006569 від 19.12.2011, є безпідставними, оскільки, згідно із п. 12.1 договору, термін його дії починає свій перебіг 15.12.2011 та закінчується 31.12.2011, а всі спірні товарно-транспортні накладні датовані 2012р.

На думку скаржника, є безпідставними посилання суду на пролонгацію сторонами договору на 2012р., на підставі п. 7.1 договору, адже пролонгація за цим пунктом можлива лише за умови, що жодна із сторін за місяць до закінчення договору письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, а оскільки умови цього пункту виконати неможливо, тому, що він укладений 19.12.2011 і згідно із п. 12.1 договору строк дії договору закінчується 31.12.2011, тобто через 12-ть календарних днів з моменту його укладення, то, жодна із сторін не могла виконати цієї умови, тому термін дії договору закінчився 31.12.2011.

Скаржник вважає безпідставними посилання суду, як на доказ отримання відповідачем товару за спірними накладними, на наявність на товарно-транспортних накладних відбитка печатки відповідача, з посиланням при цьому на зміст п. 5.4 договору, оскільки таким пунктом було визначено, що достатнім доказом приймання товару виступає печатка покупця у випадку ненадання ним оригіналу довіреності, в свою чергу матеріали справи містять довіреності, які були надані позивачу (продавцю), тому даний пункт не може бути застосований у цьому випадку; до того ж на деяких видаткових документах наявні відбитки печатки, які керівнику відокремленого підрозділу позивача не передавались.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що товарно-транспортні накладні, копії яких наявні у матеріалах справи, містять відбиток печатки відповідача, що відповідно до п. 4.5 договору № 2207006569 є достатнім для підтвердження факту отримання відповідачем товару; що відповідач не надав доказів про втрату печатки підприємства; що відпуск матеріальних цінностей без довіреності може свідчити про порушення ведення бухгалтерського обліку, але не може спростувати факт передачі (поставки) товару.

Також до відзиву позивач додав копії довідок про відображення сум вартості поставлених товарів у декларації з податку на додану вартість та у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних і копію відповіді відповідача на претензію позивача № 310 від 06.06.2013, у якій відповідач запропонував сплатити суму боргу 196 635,61 грн. протягом 6-ти місяців, що свідчить про визнання боргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 196 635,61 грн. заборгованості; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.12.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 2207006569, відповідно до п.п. 2.1, 4.1 якого, позивач, за договором постачальник, зобов'язується передавати у власність відповідачу, за договором покупцю, а відповідач приймати та оплачувати на умовах у порядку, визначених цим договором та додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками сторін та є невід'ємною частиною цього договору; ціна на товар вказується у специфікації; загальна суму даного договору складає сумарну вартість партій товару, поставлених позивачем за цим договором, зазначену у товарно-транспортних накладних на кожну партію товару.

У додатку до договору поставки № 2207006569 сторонами передбачено адреси торгових точок покупця.

Відповідачем надано позивачу доручення, видані довіреним особам відповідача на право отримання матеріальних цінностей за товарно-транспортними накладними.

Позивач, на підставі товарно-транспортних накладних № 2201137055 від 16.10.2012 на суму 37 501,92 грн., № 2201137056 від 16.10.2012 на суму 20 716,20 грн., № 2201137057 від 16.10.2012 на суму 50 498,64 грн., № 2201161871 від 29.10.2012 на суму 11 854,80 грн., № 2201196220 від 01.11.2012 на суму 71 447,88 грн., № 2201196335 від 01.11.2012 на суму 4 803,84 грн., передав, а відповідач, в свою чергу, прийняв товар на загальну суму 196 635,61 грн.

Зазначені накладні підписані обома сторонами.

Згідно із п. 12.2 договору № 2207006569 термін оплати за поставлену продукцію встановлено на категорію: "Безалкогольні напої" - 14 днів з дати поставки товару даного виду, на категорію: "Соки" - 60 днів з дати поставки товару даного виду, на категорію: "Алкогольні напої" - 45 днів з дати поставки товару даного виду.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 196 635,61 грн. за переданий позивачем товар за товарно-транспортними накладними № 2201137055, № 2201137056, № 2201137057, № 2201161871, № 2201196220, № 2201196335.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 196 635,61 грн. заборгованості за переданий товар згідно із договором № 2207006569, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

В ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В п. 7.1 договору № 2207006569 сторони погодили умову про те, що якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік і на тих саме умовах.

Докази внесення сторонами змін до договору № 2207006569 щодо строку його дії, у матеріалах справи відсутні.

Отже, є чинними для сторін усі умови зазначеного договору, у тому числі й пункту 7.1.

Як вбачається із наявних у справі копій товарно-транспортних накладних №№ 2201137055, № 2201137056, № 2201137057, № 2201161871, № 2201196220, № 2201196335, у цих накладних відмітки про відпуск вантажу підписані посадовими особами позивача, а відмітки про отримання вантажу підписані посадовими особами відповідача та скріплені відбитком печатки відокремленого підрозділу відповідача.

Така обставина, як відсутність зазначення посад та прізвищ посадових осіб відповідача, якими вчинено підписи про одержання товару, згідно із товарно-транспортними накладними, свідчить лише про неналежне оформлення відповідного розділу накладних про одержання товару, що покладається на особу, яка одержує товарно-матеріальні цінності.

Щодо відсутності відповідних довіреностей, виданих представником відповідача, то згідно із наявними у матеріалах справи копіями доручень, наданих відповідачем позивачу, саме відповідач зобов'язався негайно повідомляти позивачу про внесення змін до складу довірених осіб або штампів, печаток.

Слід зазначити, що відбиток печатки, нарівні із підписом посадової особи, засвідчує здійснення відповідної господарської операції, у тому числі й приймання товарно-матеріальних цінностей.

Сторонами у договорі № 2207006569 (пункт 5.4) обумовлено, що представники відповідача, що здійснюють приймання товару, що поставляється по договору, до виконання відповідної операції, зобов'язані надати своєму контрагенту оригінал довіреності, що надає даній особі право робити дану операцію; у випадку, якщо відповідач не вніс особу, що здійснює приймання товару, достатнім доказом виступає печатка відповідача; у зазначеній довіреності також повинно бути передбачено право даної особи на представлення інтересів відповідача при виявленні розбіжностей по кількості і якості товару, що поставляється, складання і підписання відповідного акта.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки) товарів.

Зазначена правова позиція узгоджується із судовою практикою, про що свідчить постанова Вищого господарського суду України від 29.10.2009 у справі № 31/178.

Також слід вказати, що, як вбачається із відповіді відповідача від 06.08.2013 № 06/08/13-1 на претензію позивача від 06.06.2013 № 310, відповідач визнав одержання товару, у тому числі, поставленого за товарно-транспортними накладними №№ 2201137055 від 16.10.2012, 2201137056 від 16.10.2012, 2201161871 від 23.10.2012, 2201196220 від 01.11.2012, 2201196335 від 01.11.2012.

Як вже зазначалось, у матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до договору № 2207006569, отже, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано послався на положення укладеного сторонами договору № 2207006569.

Щодо використання печаток структурним підрозділом без дозволу відповідача, то ці відносини є внутрішньогосподарськими відповідача та не стосуються відносин між відповідачем і його контрагентами.

Разом із тим, слід вказати, що постачання товару згідно із товарно-транспортними накладними №№ 2201196220 та 2201196335, у яких підпис про одержання товару скріплено відбитком печатки, не відображеної у наказі відповідача від 20.10.2009 № 20/10/09-2 (а.с. 68), крім того, підтверджено відповіддю відповідача від 06.08.2013 № 06/08/13-1 на претензію позивача № 310 від 06.06.2013.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2013 у справі № 910/14887/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Фрегат" без задоволення.

2. Справу № 910/14887/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха