Рішення № 35347356, 14.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц/790/ 5333/ 13 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №2029 / 12253 /12 Головуючий 1 інстанції Зяброва О.Г.

Категорія: визнання правочину недійсним

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б., Рудь О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним

по апеляційній скарзі ОСОБА_3

на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 3 липня 2013 року

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та нотаріального посвідченого 24 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 В обґрунтування вказував, що спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя. На час розірвання шлюбних відносин він надав дружині згоду на продаж квартири. В листопаді 2011 року йому стало відомо, що квартира була продана лише в 2012 році. Укладанню договору купівлі-продажу передував попередній договір купівлі-продажу від 24 лютого 2009 року, на укладання якого він згоди не давав.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 3 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та нотаріального посвідченого 24 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказує, що він давав згоду на продаж квартири своїй дружині. Проте під час шлюбу квартира продана не була. Згоди на укладання попереднього договору від дружині не давав.Після розірвання шлюбу звернувся з позовом про визнання за ним права власності на частину квартири АДРЕСА_1, проте дізнався про її відчуження колишньою дружиною в жовтні 2012 року після розірвання шлюбу без його згоди . Вказані обставини судом першої інстанції при ухваленні рішення враховані не були.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб , що з'явилися в судове засідання, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 11 вересня 2008 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту в розмірі 62700 дол.США зі строком повернення до 10 вересня 2038 року на придбання квартира АДРЕСА_1 , яка була придбана на ім'я ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 11 вересня 2008 року та передана в іпотеку на підставі договору іпотеки. (а.с. 9,31-34 )

Сторонами не заперечувалося, що квартира АДРЕСА_1 набута за час шлюбу і є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

21 лютого 2009 року ОСОБА_3 надана згода дружині ОСОБА_4 на продаж квартири АДРЕСА_1 за ціною та на умовах на свій розсуд. 3 березня 2009 року ОСОБА_3 повторно надана згода дружині ОСОБА_4 на продаж квартири АДРЕСА_1 , що придбана в період зареєстрованого шлюбу , за суму та на будь-яких інших умовах на її розсуд, укладання та підписання попереднього договору і договору купівлі продажу . Письмові заяви ОСОБА_3 нотаріально посвідчено. ( 25,26)

24 лютого 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено та нотаріально посвідчено попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язалися в майбутньому в строк до 24 лютого 2014 року укласти договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 231000 грн.

Попередній договір укладено ОСОБА_4 під час шлюбу щодо розпорядження на майбутнє об'єктом спільного сумісного майна подружжя .

Сторонами не заперечується, що шлюб між ними розірвано 6 травня 2009 року.

На час розірвання шлюбу квартира АДРЕСА_1 продана не була і право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 не припинялося.

В листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання за ним права власності на 1721\2000 частин квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_4 подала в квітні 2012 року письмові заперечення на позов ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на частину квартири.( а.с.4, 29-30 )

24 жовтня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 231000 грн., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 24 жовтня 2012 року за реєстровим номером 1031.. ( а.с. 28)

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що позивачем двічі надавалася згода дружині ОСОБА_4 на продаж квартири АДРЕСА_1 за ціною та на умовах на свій розсуд і письмові нотаріально посвідчені заяви ним відкликані не були.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст. 213 ,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися позивачем вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин , яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно до ст..ст.203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсним є правочин, що не відповідає вимогам закону. Недійсними оспорювані правочини можуть вважаться лише за умови доведеності фактів, що свідчать про порочність даного правочину.

Оцінюючи встановлені у справі обставини , надані сторонами письмові докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, колегія суддів визнає , що попередній договір, укладений відповідачем 24 лютого 2009 року під час шлюбу, за своїм характером є організаційним, спрямованим на встановлення взаємозв'язків учасників майбутнього договору, та за своїми цивільно-правовими наслідками не є договором купівлі - продажу.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладено між відповідачами 24 жовтня 2012 року після розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_4 . В п. 7 договору вказано, що договір вчинено за згодою колишнього чоловіка ОСОБА_3 , наданої 3 березня 2009 року під час перебування у зареєстрованому шлюбі з продавцем ОСОБА_4. За змістом договору купівлі-продажу не вбачається, що підставою для його укладання є попередній договір.( а.с. 7 зв.)

Матеріали справи свідчать, що на час укладання договору купівлі - продажу 24 жовтня 2012 року квартири АДРЕСА_1 продавець ОСОБА_4 перевищила свої повноваження та продала квартиру, що є об'єктом спільної сумісної власності, без нотаріально посвідченої письмової згоди співвласника ОСОБА_3.

Заперечення відповідачів, що при укладанні попереднього договору купівлі-продажу квартири повторна згода співвласника майна на укладання договору купівлі - продажу квартири, що належить на праві спільної сумісної власності позивачеві та ОСОБА_4 , не вимагається , не ґрунтуються на вимогах закону.

Укладений після розлучення договір купівлі-продажу квартири , що перебуває у спільній сумісній власності, позивачем не схвалений, вчинений продавцем ОСОБА_4 без згоди співвласника квартири, що свідчить про недійсність такого правочину на момент його вчинення і є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст..ст. ст. 203, 215 , 369 ЦК України та роз'яснень, що містяться в п 8 . Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Виходячи з наведеного колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,визнає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини у справі, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст.. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 3 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 24 жовтня 2012 року за реєстровим номером 1031.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді