Постанова № 35343995, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8200/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.,

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 000112340.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сістем Кепітал Солюшнз» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сенді Трейдінг» за травень 2011 р.

За наслідками перевірки, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ДПС складено Акт від 23.12.2011 № 593/1-23-40-36556125 та прийнято податкове повідомлення рішення від 12.01.2012 р. № 000112340, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 132 839,00 гривень, в тому числі за основним платежем 132 838, 00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 гривня.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Сенді Трейдінг» та ТОВ «Сістем Кепітал Солюшнз» укладено договір купівлі-продажу № 00000045 від 05.04.2011 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти матеріали та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження податку на додану вартість, зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій по взаємовідносинам між ТОВ «Сенді Трейдінг» та ТОВ «Сістем Кепітал Солюшнз» за договором купівлі-продажу № 00000045 від 05.04.2011 р., як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Позивачем на підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу № 00000045 від 05.04.2011 р., укладеним між ТОВ «Сенді Трейдінг» та ТОВ «Сістем Кепітал Солюшнз» на виконання робіт, руху активів, видаткових операцій надано суду наступні документи:

Специфікація на поставку матеріалів (додаток № 1 до договору № 00000045 від 05.04.2011 р.), протокол узгодження ціни (додаток № 2 до договору № 00000045 від 05.04.2011 р.), видаткова накладна від 29.04.2011 р. № РН -0000108, податкова накладна від 29.04.2011 р. № 43, видаткова накладна від 31.05.2011 р. № РН-0000231, податкова накладна від 25.05.2011 р. № 28, податкова накладна від 31.05.2011 р. № 40, податкова накладна від 31.05.2011 р. № 41.

За результатами зазначених правовідносин щодо купівлі-продажу товарів були здійснені операції на загальну суму 132 838,00 грн., в тому числі за травень 2011 р. - 132 838,00 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано акт приймання-передачі фронту робіт по договору підряду № 25/11-10 від 25.11.2010 р., додаткову угоду від 01.04.2011 № 1 до договору № 25/11-10 від 25.11.2010 р., додаткову угоду № 2 від 15.11.2011 р. до договору № 25/11-10 від 25.11.2010 р., специфікації, довідку про вартість виконаних робіт за грудень 2011 р, акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 р, акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р, акт № 6 приймання виконаних робіт за грудень 2011 р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р., акт № 5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 р, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 р, акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 р., накладна на переміщення № 12 від 29.04.2011 р, видаткова накладна № 17 від 04.05.2011 р., накладна на переміщення № 24 від 31.05.2011 р., видаткова накладна № 22 від 07.05.2011 р., звіт про рух матеріальних цінностей за квітень 2011 р., травень 2011 р.

Дійсність виконання вищезазначеного договору підтверджена необхідними первинними документами, які відповідають вимогам пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

В силу п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З акту № 1128/3/23-40-37119045 від 28.09.2011 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сенді Трейдінг» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту податку на додану вартість за травень, червень 2011 р. вбачається, що до ДПІ Голосіївському районі міста Києва надійшов акт від ДПІ у Печерському районі міста Києва № 1230/23-7/37193239 від 07.09.2011 р. про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Вільзевул» в ході якої встановлено, що відсутня загальна інформація про чисельність працюючих на ТОВ «Вільзевул», в зв'язку з відсутністю розшифровок до декларації з податку на прибуток та іншої податкової звітності є неможливим зробити висновок про наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги вищезазначене, оскільки норми законодавства підтверджують, що порушення контрагентів по попереднім ланцюгам постачання не мають жодного відношення до поставок між платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Щодо посилання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, на безтоварність поставки за договором укладеного між позивачем та TOB «Сенді Трейдінг» слід зазначити, що відсутність документів на транспортне перевезення (товарно-транспортних накладних) не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Обов'язок транспортування (доставки) згідно п.2.5. Договору купівлі-продажу від 05.04.2011 № 0000004,5 укладеного між позивачем та контрагентом покладається на постачальника TOB «Сенді Трейдінг».

Щодо посилань відповідача на відсутність підтверджуючих документів на перевезення товарів, зокрема на відсутність товарно-транспортних накладних, то такі доводи суд вважає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не передбачає для формування витрат (податкового кредиту) у платників податків обов'язкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення товарів, тобто з метою податкового обліку така не застосовується.

Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-111 визначено, що перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення.

Посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості персоналу у контрагента є безпідставними, адже порушується принцип індивідуальної відповідальності - за трудові відносини в контрагента податковий орган намагається притягнути до відповідальності позивача; будь-які порушення трудового законодавства не стосуються сфери податкового права у даній справі; контрагенту не заборонено залучати виконавців на підставі договорів підряду (надання послуг) на виконання договорів поставки.

Відповідно до Ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2012 р., справа № К-12681/10:

"При цьому судами не надано оцінки доводам скаржника, що він, як замовник послуг, не зобов'язаний при укладанні угоди встановлювати достатність персоналу виконавця послуг для надання відповідних послуг, які він замовляє. Також можливе використання контрагентом залучення виконавців за цивільно-правовими угодами, або іншими методами, що не заборонені законом. Крім того, невідповідність штату контрагента Скаржника характеру наданих послуг, з урахуванням того, що матеріали були оброблені та відвантажені покупцям, може свідчити про можливі порушення контрагентом порядку оформлення трудових, або інших цивільно-правових відносин з безпосередніми виконавцями робіт».

Аналогічна практика відображена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі №К/9991/81953/11, Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2012 р. у справі № К/9991/14645/11, Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2011 р. у справі № К/9991/50633/11та ін.

Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання чи визнання нікчемними правочинів укладених між позивачем та TOB «Сенді Трейдінг».

Отже, судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що господарські операції між позивачем та TOB «Сенді Трейдінг» з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року №2756-VІ, який набрав чинності 01.01.2011 року, статтю 228 Цивільного кодексу України доповнено частиною третьою, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним, в зв'язку з чим, для визнання правочинів недійсними, їх недійсність має бути встановлена в судовому порядку.

Але, відповідач для визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами до суду з відповідним адміністративним позовом не звертався, тому, визнання в Акті перевірки укладених позивачем правочинів нікчемними є протиправним.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що вимоги адміністративного позову підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою вимоги адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.01.2012 року № 000112340.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем Кепітал Солюшнз» судові витрати в розмірі 664, 20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.