Ухвала суду № 35343959, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1234/13-а (у 18-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання незаконними та скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

Державна судова адміністрація України (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України (далі - Відповідачі) у якому просила скасувати постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на адресу Державної судової адміністрації України надійшли спірні постанови Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону Україну "Про виконавче провадження" обов'язковою передумовою виникнення у державного виконавця права на стягнення виконавчого збору з боржника визначено факт здійснення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання рішення суду, а не факт невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку у строк встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому Законом України "Про виконавче провадження" чітко встановлено, що виконавчий збір не підлягає стягненню у випадку, якщо до початку примусового виконання рішення суду державним виконавцем отримано документальне підтвердження про його повне виконання боржником.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення суду, який не повинен перевищувати семи днів з моменту винесення постанови та у випадку невиконання боржником у зазначений строк рішення суду державний виконавець на наступний день після закінчення встановлено строку розпочинає примусове виконання рішення, при цьому з боржника підлягає стягненню виконавчий збір, який, також стягується у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.

Тобто, у випадку, якщо до початку примусового виконання рішення суду державним виконавцем отримано документальне підтвердження про повне виконання рішення боржником виконавчий збір з боржника не стягується.

З матеріалів виконавчих проваджень, які наявні в матеріалах справи, державним виконавцем після винесення постанов про відкриття виконавчого провадження не вчинялись дії спрямовані на примусове виконання рішення суду, що також підтверджується наявним в матеріалах зазначених виконавчих проваджень, що підтверджується листами "Щодо виконання рішення суду", в яких зазначено про те, що позивач самостійно перераховував грошові кошти стягувачам в порядку черговості згідно реєстру виконавчих документів по стягненню коштів на користь суддів, складеного в порядку надходження виконавчих документів на виконання до державної виконавчої служби і затвердженого протоколом спільної наради від 30.03.2009р. між Міністерством юстиції України та Державною судовою адміністрацією України.

Факт отримання державним виконавцем документального підтвердження про повне виконання рішення суду позивачем в добровільному порядку підтверджується наявною в копіях матеріалах виконавчих проваджень заявами стягувачів щодо закриття провадження у справі у зв'язку з отриманням ними грошових коштів по виконавчим листам, а також тим, що виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

В силу вимог ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Таким чином, на момент винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору державним виконавцем не було розпочато дій спрямованих на примусове виконання рішення суду та в нього було наявне документальне підтвердження виконання позивачем рішення суду в добровільному порядку.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що державним виконавцем при винесенні Постанови про стягнення з Позивача виконавчого збору у зв'язку з не виконанням у добровільному порядку Постанови про відкриття виконавчого провадження не було дотримано всіх вимог законодавства, а саме, не було враховано сплату Позивачем сум боргу в добровільному порядку.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.