Ухвала суду № 35343952, 14.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7866/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Костюченко М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» до управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до управління Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті у м. Києві (далі - Відповідачі) у якому просило визнати протиправними дії відповідача та скасувати прийняті постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом Управління Укртансініспекції у м. Києві №59 від 04.03.2013 р. «Про утворення комісії з проведення планової перевірки додержання ТОВ «Арсенал-Центр» вимог законодавства про автомобільний транспорт» було утворено комісію з проведення перевірки ТОВ «Арсенал-Центр» та вказано строки проведення такої перевірки (з 04.03.2013 р. по 06.03.2013 р.).

З 04.03.2013 р. по 06.03.2013 р., на підставі завдання на перевірку №014070 від 04.03.2013 р. Управлінням Укртансініспекції у м. Києві було проведено перевірку позивача щодо додержання вимог автотранспортного законодавства України за місцезнаходженням, за результатами чого складено Акт перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт №008223 від 06.03.2013 р.

До Акту перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт №008223 від 06.03.2013 р. було складено додатки №1 та №2, в яких було зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачені положеннями ст.60 Закону №2344.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що договори обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті відносяться до переліку документів, які визначені в ч.2 ст.48 Закону №2344, а відповідач наділений повноваженнями здійснювати перевірку наявності у автомобільних перевізників та водіїв, під час здійснення перевезення вантажів, договорів обов'язкового старуванні під нещасних випадків.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до правових норм чинного законодавства, а саме положеннями ч.2 ст.48 Закону №2344 чітко визначено необхідність мати під час проведення автомобільного перевезення інші документи, що передбачені положеннями чинного законодавства.

При цьому, в ст.12 Закону №2344 визначено, що страхування на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до законодавства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону №85 в Україні здійснюються такий вид обов'язкового страхування, як особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що договори обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті відносяться до переліку документів, які визначені в ч.2 ст.48 Закону №2344, та які мають мати автомобільні перевізники та водії мають мати під час здійснення автомобільного перевезення вантажу.

Щодо дотримання працівниками позивача часу щоденної роботи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В п.3.1 Положення №340 визначено, що змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 9 годин. При цьому, під змінним періодом керування розуміється сумарна тривалість періодів керування за робочий день (зміну) (п.1.5 Порядку №340).

Так, як вбачається із наданого позивачем Журналу випуску автомобілів на лінію ТОВ «Арсенал-Центр», що надавався відповідачу під час проведення перевірки, в ньому зафіксовано факти перевищення часу роботи водіїв, зокрема: 18.01.2013 р. водій ОСОБА_3 виїхав на лінію о 08 год.20 хв. а повернувся з лінії о 21 год.10 хв. (працював понад 12 годин); 08.02.2013 р. водій ОСОБА_4 виїхав на лінію о 08 год.05 хв. а повернувся з лінії о 21 год.00 хв. (працював понад 12 годин); 12.02.2013 р. водій ОСОБА_4 виїхав на лінію о 08 год.05 хв. а повернувся з лінії о 20 год.30 хв. (працював понад 12 годин); 13.02.2013 р. водій ОСОБА_4 виїхав на лінію о 08 год.25 хв. а повернувся з лінії о 19 год.30 хв. (працював понад 11 годин).

Відповідно до п.1.2 та п.1.3 Положення №340 це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

В ч.2 ст.48 Закону №2344 визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Положенням про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №959 від 14.08.1996 р. (надалі - Положення №959) передбачено, що цим Положенням визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті: працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, а саме: водіїв автомобільного, електротранспорту.

В п.4 Положення №959 передбачено, що страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховиком договори страхування.

Так, відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.58 Закону №2344 контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затверджену указом Президента №387/2011 від 06.04.2011 р. центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування є Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України).

Водночас, ч.1 ст.48 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2013 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.