Рішення № 35343657, 17.06.2013, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1013/13-ц

№ провадження 2/208/868/13

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2013 р. м. Дніпродзержинськ

м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі - Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Керамет» про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року позивач звернувся до Заводського районного суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Керамет» в якій просить поновити йому строк на звернення до суду з позовною заявою та поновити його на посаді начальника зміни у Дніпродзержинському копровому цеху приватного акціонерного товариства «Керамет».

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він наказом № 49-л/с від 02 серпня 2011 року був прийнятий в порядку переводу з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на посаду начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху Приватного акціонерного товариства «Керамет». 18 липня 2012 року позивачем був отриманий лист від в.о. начальника Дніпродзержинського копрового цеху Шаповалова А.Г., яким його повідомляли про засідання профкому, де буде розглядатись питання щодо його звільнення у зв'язку з втратою до нього довіри з боку власника. З цього ж листа позивач дізнався про те, що підставою втрати до нього довіри стало розслідування по факту вигрузки вагону ОСП № 66752734, яка відбулась у копровому цеху м. Дніпродзержинська 12 червня 2012 року. Даним розслідуванням, начебто, було встановлено, що позивач безпосередньо приймав участь у «схемі», ціллю якої було забезпечення приймання від постачальника незамовленого товару по ціні, яка відповідає лому чорних металів належної якості, чим було порушено інтереси як ПАТ «Керамет», так і інтереси споживача товару - ПАО «ДМКД». Наказом №58-л/с від 23 липня 2012 року позивача було звільнено з займаної посади у зв'язку з втратою довіри з боку власника, на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України, погодження профсоюзного комітету (виписка із протоколу №123 від 20 липня 2012 року засідання Президіума профсоюзного комітету ПАО «ДМКД»), докладна записка директора по безпеці Коваля С.А. від 12.07.2012 року. Позивач вважає звільнення незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки 12 червня 2012 року - в той день, коли, начебто, у копровому цеху м. Дніпродзержинська відбулось розвантаження незамовленого вагону ОСП № 66752734, в якому, як зазначено у листі керівництва ПАТ «Керамет», позивач приймав безпосередню участь, - його взагалі не було на роботі, по його робочому графіку в нього був вихідний день, тому на думку позивача висновки особи, яка проводила розслідування по даному факту - є неправдивими, а висновки керівництва підприємства - хибними. Висновок власника про втрату довіри має бути обґрунтований та підтверджений доказами, а не надуманим третіми особами. Однак, жодного доказу, як то інвентаризаційний акт, акт ревізії чи інший документ, який би міг підтвердити факт приймання і вигрузки від постачальника незамовленого товару по ціні, яка відповідає лому чорних металів належної якості, окрім докладної записки директора по безпеці, немає. У позивача навіть не брали жодних пояснень щодо даної події, а його твердження на засіданні профкому про те, що його не було 12 червня 2012 року на роботі, не були взяті до уваги, що в результаті призвело до звільнення позивача. Трудову книжку позивач отримав 01 серпня 2012 року, та намагався врегулювати з відповідачем питання поновлення його на роботі мирним шляхом, але, його намагання виявились марними і в результаті це призвело лише до пропуску ним строку для звернення до суду з даним позовом, тому просить суд поновити йому строк для звернення та поновити його на посаді начальника зміни у Дніпродзержинському копровому цеху приватного акціонерного товариства «Керамет».

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, але надали до суду заяву в якій просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без їх участі та не заперечували проти розгляду справи без участі представника відповідача при заочному розгляду справи та без застосування технічних засобів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, раніше позов не визнали повністю, надали суду письмові заперечення проти позову та докази на їх обґрунтування, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомили, судова повістка - виклик направлена відповідачеві на останню відому суду адресу і в силу ст.77 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 169 ЦПК України, суд вважає причини неявки відповідача неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду за згодою позивача та його представника, згідно вимог ст. 224 ЦПК України, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України

Досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні:

- копією паспорту позивача, згідно якої підтверджується місце проживання та реєстрації позивача;

- копія трудової книжки позивача, згідно якої підтверджується звільнення позивача та причина;

- наказом про звільнення від 23 липня 2012 року, згідно якого позивача звільнено за втратою довіри;

- посадовою інструкцією начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху ПАТ «Керамет», згідно якої підтверджуються обов'язки позивача на посаді;

- методика прийомки стального брухту в цеху, згідно якої підтверджується правила прийому металу в цеху;

- схема роботи копрового цеху, згідно якої підтверджується, що позивач повинен був керувати підлеглим персоналом;

- спеціальний витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та ФОП, згідно якого підтверджується статус підприємства відповідача;

- службова записка спеціаліста СЕБ ПАТ «Керамет» Флоренського Е.В., згідно якої підтверджується, що ним була проведена перевірка цеху в нічний час, та був виявлений вагон № 67861433, в якому були вибиті люка, та в ньому знаходилась незначна кількість незаконної продукції у вигляді скрабу та поруч з з/д рейками на яких стояв вагон, насіпом лежала також незаконна продукція скраб;

- договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого підтверджується, що позивач є матеріально відповідальною особою;

- виписка з протоколу засідання профкому підприємства, згідно якої підтверджується надання профкомом згоди на звільнення позивача за втратою довіри;

- наказом про звільнення від 23 липня 2012 року, згідно якого позивача звільнено за втратою довіри, копію наказу отримав позивач 1 серпня 2012 року;

- службова записка в.о. начальника по безпеці підприємства Шаповалдова О.Г.,

- акти приймання чорних металів Форма № 69, згідно яких підтверджується, що позивач приймав участь у складанні цих актів у разі неякісної продукції;

- виписки з табелю робочого часу підприємства, згідно якого підтверджується графік роботи позивача за червень 2012 року;

- наказом про прийняття на роботу від 02 серпня 2011 року, згідно якого позивача прийнято в порядку переводу з ПАТ «ДМК ім. Ф.Е.Дзержинського» на постійну роботу на посаду начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху з почасовою оплатою згідно штатного розкладу

- довідка про заробітну плату, згідно якої підтверджується розмір зарплати позивача на підприємстві;

Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази по справі, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено:

2 серпня 2011 року позивач був прийнятий по переводу з ПАТ «ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського» на роботу до відповідача ПАТ «Керамет» на постійну роботу на посаду начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху з почасовою оплатою згідно штатного розкладу. 11 червня 2012 року о 16г.59хв. в цех прийшов вагон № 67862433 з металоломом для відвантаження. Спеціалістами служби безпеки була здійснена перевірка 11.06.2012р. о 23.00 год., у Дніпродзержинському копровому цеху ПРАТ «Керамет», в ході якої був виявлений вищезгаданий вагон, який вже був розвантажений, у вагоні та поруч з вагоном знаходилась невелика кількість скрапу. Працівниками служби безпеки підприємства було встановлено, що вагон № 67862433 прийнятий без зауважень, акт Ф 69 оформлений без зазначення інформації про наявність у вагоні незамовної продукції. В цей час працювала зміна № 1, начальник зміни є позивач, ОСОБА_1 Крім того спеціалістами служби безпеки була виявлена спроба вивантаження іншого вагону № 66752734 із незамовленою продукцією масою 29,01 тн., саме після затримки цього вагону, керівництвом було звинувачено позивача у тому, що він причетний до злочинних схем щодо приймання незамовного металу неналежної якості під виглядом належного товару, чим спричинялася шкода підприємству. Було проведено розслідування на підприємстві, директором по безпеці складено доповідну записку щодо причетності працівників підприємства в тому числі позивача до вищезазначених схем і він за попередньою згодою профкому був звільнений у зв'язку з втратою довіри з боку власника на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України. 1 серпня 2012 року позивач був ознайомлений з наказом про його звільнення та тієї ж дати отримав копію трудової книжки..

Згідно п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України підставою припинення трудового договору, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: 2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

Згідно з абз. 2 п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів Звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

За таких обставин, вирішуючи питання про звільнення працівника на підставі втрати довір'я власник або уповноважений ним орган мають встановити певні обставини, зокрема, чи обслуговує безпосередньо грошові, товарні або культурні цінності працівник (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), його винні дії (умисні чи необережні), час, що пройшов з моменту вчинення винних дій, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення питання.

При цьому, не виключаючи можливості звільнення працівника згідно п 2 ст. 41 КЗпП України через вчинення працівником розкрадання та інших корисливих правопорушень, закон вимагає їх підтвердження лише певними засобами доказування - вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

При цьому, рішення відповідача про необхідність звільнення позивача за п. 2 ст. 41 КЗпП України було передчасним та необґрунтованим, оскільки прийнято без повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин.

За змістом вказаної норми матеріальними цінностями є цінності, що прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища.

Виходячи з викладеного розуміння безпосереднього обслуговування грошових коштів та товарних цінностей, можна зробити висновок, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності - це особи, які одержують їх під звіт. Не можуть бути працівниками, на яких у відповідних випадках поширюється дія п.2 ст. 41 КЗпП України особи які здійснюють функції охорони або обліку.

Судом встановлено, та сторонами не оспорювалося, що позивач ОСОБА_1 не отримував під звіт товарні цінності.

Робітники, які при виконанні своїх функціональних обов'язків безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності, є матеріально відповідальними особами.

Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по руду і соціальним питанням і Секретаріату ВЦСПС від 28 грудня 1977 року №447/24 затверджено Перелік посад і робіт, які виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть бути укладені письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування у процесі виробництва, яка є чинною на сьогоднішній день. У зазначеному Переліку, відсутня посада начальника зміни, яку займав позивач у Дніпродзержинському копровому цеху Приватного акціонерного товариства «Керамет», як така, що потребує укладення договору про повну матеріальну відповідальність.

За таких обставин суд приходить до висновку, про те, що позивач за своїми посадовими обов'язками не відноситься до категорії працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та матеріальні цінності, а тому відсутні підстави для звільнення позивача за п.2 ст. 41 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, з наказом про звільнення № 58-л/с від 23 липня 2012 року позивача було ознайомлено 01.08.2012 року, в той же день останній отримав копію наказу та отримав трудову книжку, що підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося самим позивачем. Позовну заяву було подано до суду 12 лютого 2012 року.

Згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим за змістом ст. 234 КЗпП України в разі пропуску з поважних причин строків встановлених ст. 233 КЗпП України суд може поновити ці строки.

Як вказав в позовній заяві позивач, з пропуском строку позовна заява була подана через те, що позивач намагався врегулювати питання щодо звільнення з відповідачем мирним шляхом, звертаючись в усній формі до адміністрації підприємства.

Суд вважає вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки хоча позивач і був ознайомлений з наказом про його звільнення, але у нього були перешкоди для своєчасного звернення до суду, оскільки відповідач на звернення позивача, просив його почекати, щоб вирішити це питання без втручання суду, але своєї обіцянки не виконав, тому позивач звернувся до суду після спливу шести місяців після звільнення, тому поновлює цей строк.

Відповідність до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідність до ч.2 ст.11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

У відповідність до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

У відповідність до ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідність до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідність до ст.66 ЦПК України, висновок уповноваженої особи - докладний опис проведених досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом є доказом, який підтверджує обставини по справі.

У відповідність до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати.

Встановлені судом факти і обставини справи підтверджують матеріали справи, оголошені у судовому засіданні.

Стосовно судових витрат, до яких відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України відносяться розмір судового збору та витрати на правову допомогу, у відповідність до ч.1 ст.88 ЦПК України, оскільки про подачі позову позивача було звільнено від сплати судового збору, судовій збір має бути стягнений з відповідача на користь держави у розмірі 214,60грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 38, 40, 41, 47, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по руду і соціальним питанням і Секретаріату ВЦСПС від 28 грудня 1977 року №447/24, ст.ст. 8, 10, 11, 57-66, 79, 88, 174, 209, 212-215, 218, 224-226,296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Керамет» про поновлення на роботі - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника зміни у Дніпродзержинському копровому цеху Приватного акціонерного товариства «Керамет».

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Керамет» код ЄДРПОУ 13508852 на користь держави судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника зміни у Дніпродзержинському копровому цеху Приватного акціонерного товариства «Керамет».

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.