Ухвала суду № 35341312, 18.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2-39/13 Головуючий у І інстанції Заріцький С.М. Провадження № 22-ц/780/5193/13 Доповідач у 2 інстанції ОлійникКатегорія 26 18.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

13 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі Власенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного банку комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного банку комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним збільшення відсоткової ставки за договором кредиту,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №KIYOGA00000035 від 3 вересня 2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50 210 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 4 вересня 2017 року.

Позивач також вказував, що відповідач станом на 23 січня 2013 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 103 181, 86 доларів США, яка складається із 42 235,85 доларів США - заборгованості за кредитом; 27 953,54 доларів США - заборгованості по процентах за користування кредитом; 4050 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 28 942,47 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач 3 вересня 2007 року уклали договір іпотеки №KIYOGA00000035, за умовами якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме, будинок загальною площею 50,00 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності.

Вказуючи, що ОСОБА_1 не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач на підставі ст.ст.526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України просив звернути стягнення на будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №KIYOGA00000035 від 3 вересня 2007 року) Публічним Акціонерним Товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також ПАТ КБ «ПриватБанк», всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Крім того, позивач просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Вишгород, а також стягнути судові витрати по справі.

Після уточнення позовних вимог представником позивача збільшено розмір позовних вимог щодо суми заборгованості відповідача за кредитним договором і він просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 103 181,86 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним збільшення відсоткової ставки за договором кредиту, посилаючись на те, що кредитний договір було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки Банк поставив його в невигідне становище та порушив його права та інтереси.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №КІYОGА00000035 від 3 вересня 2007 року в розмірі 103 181, 86 доларів США, (за курсом 7,993 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 7 лютого 2013 року складав 824 732 грн. 6 коп.) звернуто стягнення на будинок загальною площею 50,00 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Також виселено ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані і проживають у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку в Управлінні Державної міграційної служби Київської області.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 3 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір №КІYОGА00000035, на підставі якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50210 доларів США зі cплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 4 вересня 2017 року.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав умов укладеного ним кредитного договору, внаслідок чого станом на 23 січня 2013 року заборгованість за кредитним договором становила 103 181,86 доларів США, яка складалася з 42 235,85 доларів США - заборгованості за кредитом; 27 953,54 доларів США - заборгованості по процентах за користування кредитом; 4050 доларів США - заборгованості по комісії за користуванням кредитом; 28 942,47 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період плати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за комісією, а також інші витрати.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст.530 ЦК України зобов'язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні розрахунками заборгованості відповідача.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач 3 вересня 2007 року уклали договір іпотеки №KIYOGA00000035, за умовами якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме, будинок загальною площею 50,00 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про іпотеку», якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Зазначені обставини підтверджуються копією договору іпотеки №КІY0GK00830013 від 8 серпня 2006 року та копією договору купівлі-продажу від 08.08.2006 року.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленого ч.1 ст.38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Згідно з ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За ч.3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Крім того, відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. Статтею 3 цього Закону встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмету іпотеки.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, задовольнивши позовні вимоги.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванова І.В.

Сліпченко О.І.