Ухвала суду № 35339885, 06.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 9104/29252/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року по справі № 2-а-2090/09/0970 за позовом Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне колективне підприємство «Медтехніка» (далі - ІФО КП «Медтехніка») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі - ДПІ в м. Івано-Франківську), в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 05 березня 2009 року № 0000232301/0 та № 0000222301/0.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем порушено процедуру винесення, реєстрації та надіслання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що після переходу з спрощеної системи оподаткування на загальну, вартість товарів придбаних під час перебування на спрощеній системі оподаткування, та кошти отримані від їх реалізації під час перебування на загальній системі оподаткування підлягають відображенню у складі валових доходів та валових витрат під час перебування на загальній системі оподаткування, що нарахування амортизаційних відрахувань проведено правомірно, оскільки основні засоби першої групи вартістю 2450003.00 грн. були введені в експлуатацію у червні 2006 року, коли підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, хоча їх належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 19 лютого 2009 року № 2261/23-1/03568451, складеного за результатами планової виїзної перевірки ІФО КП «Медтехніка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 березня 2009 року № 0000232301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58557.00 грн., з яких 39038.00 грн. за основним платежем та 19519.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000222301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 438820.50 грн., з яких 547.00 грн. за основним платежем та 146273.50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 292547.00 грн., а також вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 39038.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивачем було завищено амортизаційні відрахування на суму 17892.00 грн., оскільки їх нарахування на об'єкти першої групи основних фондів проведено з врахуванням їх вартості, визначеної в експертній оцінці ОБТІ, а не з врахуванням витрат, понесених підприємством на їх придбання, виготовлення або поліпшення, що при визначенні балансової вартості запасів на 01 січня 2007 року у Додатку К 1/1 до Декларації з податку на прибуток, позивачем враховано вартість запасів, придбаних під час перебування підприємства на спрощеній системі оподаткування, що призвело до заниження валового доходу у сумі 175470.00 грн. та завищення валових витрат у сумі 976828.00 грн., що позивачем завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість, нараховану (сплачену) постачальником в складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг в частині використання їх в операціях, які звільнені від оподаткування, в розмірі 39038.00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, в межах встановлених строків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Оскільки позивачем було подано заперечення до акта перевірки, відповідачем своєчасно, протягом трьох днів, наступних за днем розгляду даного заперечення і надання (надсилання) позивачу письмової відповіді, було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2009 року № 0000222301/0, то слід зазначити, що порядок визначення приросту або убутку балансової вартості запасів передбачений пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Тобто в перерахунку беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання яких понесло підприємство та віднесло до складу валових витрат.

Такий перерахунок полягає в порівнянні вартості залишків запасів на кінець звітного періоду з вартістю залишків на початок звітного року та відповідному уточненні платником податків або валових доходів (у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі приросту запасів), або валових витрат (у рядку 04.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі убутку запасів).

Таким чином, оскільки позивач у податковому звітному періоді за 2007 рік перейшов на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи та відобразив в таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства вартість запасів в розмірі 1496338.00 грн., які придбані та оприбутковані протягом другого півріччя 2005 року та у 2006 році, тобто в період сплати єдиного податку, без надання доказів про оплату придбаних запасів, податковий орган прийшов до вірного висновку про порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Пунктом 8.3 статті 8 зазначеного Закону встановлено порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань, відповідно до якого, при визначенні балансової вартості першої групи основних фондів враховується сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому.

Як видно з матеріалів справи, при визначенні балансової вартості незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 90-а, придбаного позивачем у Регіонального відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській області згідно договору купівлі-продажу та введеного в експлуатацію як основний засіб першої групи, врахована експертна оцінка обласного бюро технічної інвентаризації, проведена станом на 05 червня 2006 року в розмірі 2450003.00 грн.

Таким чином, позивачем завищено амортизаційні відрахування, оскільки їх нарахування на об'єкти першої групи основних фондів проведено без врахуванням витрат, понесених підприємством на їх придбання, виготовлення або поліпшення.

Що стосується правомірності донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то згідно з вимогами підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Придбані ІФО КП «Медтехніка» товарно-матеріальні цінності, на які поширюється постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість» від 17 грудня 2003 року № 1949, використовувались у неоподатковуваних операціях, що позбавляло позивача права на включення сум податку на додану вартість з цих операцій до податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому не підлягають скасуванню.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного колективного підприємства «Медтехніка» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2010 року по справі № 2-а-2090/09/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС