Постанова № 35339857, 06.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 9104/19963/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

з участю секретаря - Драбчук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІС-Холдинг» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року по справі № 2а-140/10/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІС-Холдинг» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових вимог та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІС-Холдинг» (далі - ТзОВ «КУА «ІС-Холдинг») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі - ДПІ в м. Івано-Франківську), в якому просило визнати нечинними першу податкову вимогу від 18 серпня 2009 року № 1/1963/22305/10/24-150/5746 та другу податкову вимогу від 24 вересня 2009 року № 2/2309/25874/10/24-150/6639, зобов'язати відповідача відобразити в особовому рахунку позивача сплату податкового зобов'язання у розмірі 51025.60 грн., яке було сплачено через банківську установу ВАТ СКБ «Дністер» відповідно до платіжного доручення від 05 серпня 2009 року № 10.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року в задоволенні даного позову відмовлено.

Позивач оскаржив вказану постанову суду в апеляційному порядку, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що узгоджені суми податкових зобов'язань були сплачені позивачем в межах граничних строків, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», шляхом подання до установи банку платіжного доручення про сплату до бюджету відповідних сум, яке було прийняте банком до виконання, а відтак, такі податкові зобов'язання є сплаченими, що свідчить про необґрунтованість надіслання позивачу оскаржуваних податкових вимог.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній доводи, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідача належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 22 липня 2009 року № 8637/22-0/35276543, складеного за результатами документальної перевірки ТзОВ «КУА «ІС-Холдинг», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2009 року № 0000412200/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на суму 51025.60 грн., з яких на 38883.40 грн. за основним платежем та на 12142.2 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з копією платіжного доручення від 05 серпня 2009 року № 10 позивач через ВАТ СКБ «Дністер» повністю перерахував до бюджету 51025.60 грн. податку на прибуток, що була визначена йому зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням.

Позивач листом від 17 серпня 2009 року № 126 надіслав ДПІ в м. Івано-Франківську копію платіжного доручення від 05 серпня 2009 року № 10 та інші документи в підтвердження сплати ним узгодженого податкового зобов'язання.

18 серпня 2009 року відповідачем було сформовано першу податкову вимогу № 1/1963/22305/10/24-150/5746, згідно з якою станом на 17 серпня 2009 року сума податкового боргу позивача за узгодженими зобов'язаннями з податку на прибуток становить 50689.77 грн.

24 вересня 2009 року відповідачем сформовано другу податкову вимогу № 2/2309/25874/10/24-150/6639, згідно з якою станом на 23 вересня 2009 року сума податкового боргу за узгодженими зобов'язаннями з податку на прибуток становить 51024.77 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що несплата податкових зобов'язань, у зв'язку з порушенням банком строків виконання доручень клієнтів на переказ грошей, не є підставою для звільнення платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а відтак, відповідачем правомірно було надіслано на адресу позивача оскаржувані податкові вимоги на суму наявного податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 вказаного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом самостійно, у зв'язку з тим, що дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які кошти такого платника.

Тобто грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Одним із видів розрахункових документів, за допомогою яких здійснюється ініціювання переказу, є платіжне доручення.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Вказана норма кореспондує з приписами підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з якими днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та підпунктом 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачена відповідальність банків при здійсненні переказу.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому платником податків призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу.

Отже, якщо неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не може бути пред'явлена вимога про перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач, сплативши податок на прибуток в сумі 51025.60 грн. згідно з платіжним дорученням від 05 серпня 2009 року № 10, яке подане та зареєстроване ВАТ СКБ «Дністер», виконав свій обов'язок щодо сплати податкового боргу в повному обсязі, а відтак, у податкового органу були відсутні підстави вживати заходи щодо погашення податкового боргу, у зв'язку з його відсутністю, що судом першої інстанції враховано не було.

Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача відобразити в особовому рахунку сплату податкового зобов'язання в розмірі 51025.60 грн. відповідно до платіжного доручення від 05 серпня 2009 року № 10, то слід зазначити, що задоволення вимоги про визнання протиправними та скасування податкових вимог є необхідним та достатнім заходом захисту порушеного права позивача, оскільки згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276, такі вимоги формуються засобами програмного забезпечення на підставі облікових даних карток особових рахунків, а відтак, в силу обов'язковості судового рішення, яке набрало законної сили, податковий орган самостійно зобов'язаний відкоригувати такі облікові дані.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІС-Холдинг» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року по справі № 2а-140/10/0970 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІС-Холдинг» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинними податкових вимог та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати першу податкову вимогу від 18 серпня 2009 року № 1/1963/22305/10/24-150/5746 та другу податкову вимогу від 24 вересня 2009 року № 2/2309/25874/10/24-150/6639.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС

Повний текст постанови виготовлено 11 листопада 2013 року.