Ухвала суду № 35339611, 06.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 9104/27530/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Дяковича В.П., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року по справі № 2-а-1784/10/2270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фабрики штучних шкір «Еко-СКАІ» до Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фабрика штучних шкір «Еко-СКАІ» (далі - ТзОВ ФШШ «Еко-СКАІ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області (далі - ДПІ у Ярмолинецькому районі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ярмолинецькому районі від 25 лютого 2010 року № 0000082300/0 та № 0000092300/0.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ярмолинецькому районі від 25 лютого 2010 року № 0000082300/0 та № 0000092300/0.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду ДПІ у Ярмолинецькому районі подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач, як платник податку на додану вартість, зобов'язаний задекларувати суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання, а у випадку ненадання йому постачальниками податкових накладних - подати скарги щодо відмови в їх наданні, чого він не зробив, а відтак, безпідставно включив до складу податкового кредиту квітня, травня, липня та серпня 2008 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними у попередніх податкових періодах. Крім цього, судом першої інстанції не взято до уваги постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 березня 2010 року, якою було закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно посадової особи позивача ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до якої головний бухгалтер ТзОВ ФШШ «Еко-СКАІ» ОСОБА_1 визнала свою вину в заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча їх належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 04 лютого 2010 року № 38/231/32601100, складеного за результатами виїзної планової перевірки ТзОВ ФШШ «Еко-СКАІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 лютого 2010 року № 0000082300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 32317.50 грн., з яких 21545.00 грн. за основним платежем та 10772.5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000092300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 8714.00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4357.00 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 21545.00 грн., у тому числі за травень 2008 року в сумі 21094.00 грн., жовтень 2008 року в сумі 451.00 грн., а також вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 «а» пункту 7.7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення бюджетного відшкодування в сумі 8714.00 грн., в тому числі в травні 2008 року в сумі 8714.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що позивачем неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 30260.00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних у періодах, відмінних від звітного, так як законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Спірні правовідносини мали місце у 2008 року, а відповідно врегульовані нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Тобто якщо у платника податку списані грошові кошти за оплату товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак, даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує право платника на включення до податкового кредиту, сум податку, що підтверджуються податковими накладними, які отримані після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), а суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З матеріалів справи видно, що позивач відобразив в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 30260.00 грн. згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих із запізненням, у тих звітних періодах, у яких вони були отримані.

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на порушення якого вказував податковий орган, надавав покупцеві право у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення додати до податкової декларації за звітний податковий період, в якому було придбано товар, заяву зі скаргою на такого постачальника і включити суми цього податку до складу податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що нереалізація покупцем товару такого права, у разі наявності факту відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або факту порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної, не може позбавити його права сформувати податковий кредит із сум податків, сплачених (нарахованих) протягом певного звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів, у податковому періоді, в якому було фактично отримано податкову накладну.

Отже, враховуючи вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, податковими накладними чи митними деклараціями, факт включення позивачем до податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими із запізненням, не є підставою для донарахування позивачеві спірних податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Щодо посилання відповідача на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 березня 2010 року про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно посадової особи позивача, до уваги суду не беруться, оскільки згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковими для врахування адміністративним судом є лише факти, наведені у постанові у справі про адміністративне правопорушення, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду у адміністративній справі, а не правова кваліфікація діяння особи, наведена у постанові про адміністративне правопорушення.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року по справі № 2-а-1784/10/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ: А.І. РИБАЧУК

СУДДІ В.П. ДЯКОВИЧ

С.П. НОС