Ухвала суду № 35338353, 05.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р. Справа № 28002/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові на постанову Господарського суду Львівської області від 20 травня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібокомбінат» до Державної податкової інспекції у місті Львові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року ВАТ «Львівський хлібокомбінат» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Львові в якому із врахуванням уточнення до позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.11.2007 року № 6392301/2/21608 та від 09.02.2008 року № 6392301/3/2608, якими йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1384200,00 грн., в тому числі 922800,00 грн. за основним платежем та 461400,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що віднесення ним до податкового кредиту в липні 2006 року суми податку на додану вартість в розмірі 922800,00 грн. за господарськими операціями з ПМП «Опал» є правомірним, оскільки реальність даних господарських операцій підтверджується належними первинними документами.

Несплата контрагентом позивача ПМП «Опал» до державного бюджету цього податку, не позбавляє позивача права включення цих сум до складу податкового кредиту.

Крім того, правомірність формування ним податкового кредиту була підтверджена самим відповідачем в акті перевірки від 18.06.2007 року.

Постановою Господарського суду Львівської області від 20 травня 2010 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що договір позивача з ПМП «Опал» фактично виконувався сторонами, що підтверджується, зокрема, наданими позивачем видатковими накладними, податковими накладними. Факт оплати позивачем на користь ПМП «Опал» за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями. Результати даної господарської операції відображені позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2006 р., відповідно до якої в дохід бюджету позивач сплатив належну суму податку на додану вартість за липень 2006 року в сумі 16090 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.08.2006 року.

Крім того, постановою Господарського суду Львівської області від 29.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 року, повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Львові до ВАТ «Львівський хлібокомбінат» та ПМП «Опал» про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло на підставі укладеного між ними договору поставки № 1187/1 від 26.07.2006 року.

Також суд зазначав, що несплата податку на додану вартість продавцем товару сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупцю, який відніс до податкового кредиту суму цього податку, сплачену продавцю в ціні товару.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція у місті Львові подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги і заперечення на неї, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27.04.2007 року до 12.06.2007 року посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Львові було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Львівський хлібокомбінат» з питань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, за результатами якої було складено акт від 18.06.2007 року № 126/23-2/22365920.

В Акті вказано про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит за липень 2006 року на загальну суму 922800,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки та за результатами апеляційного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення, Державною податковою інспекцією у місті Львові було прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.07.2007 року № 6392301/0/11727, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1427890,50 грн., в тому числі основний платіж 951927,00 грн. і штрафні (фінансові) санкції 475963,50 грн.; від 12.09.2007 року № 6392301/1/16517, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1427890,50 грн., в тому числі основний платіж 951927,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 475963,50 грн.; від 28.11.2007 року № 6392301/0/11727 на суму 1384200,50 грн., в тому числі основний платіж 922800,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 461400,00 грн. За результатами розгляду скарги до ДПА України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2008 року № 6392301/3/2608 на суму 1384200,50 грн., в тому числі основний платіж 922800,00 грн., штрафна (фінансова) санкція 461400,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до абз. «б» пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові повідомлення-рішення від 03.07.2007 року № 6392301/0/11727 та від 12.09.2007 року № 6392301/1/16517 вважаються відкликаними.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

В період, що перевірявся, платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначались Законом України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7 цієї статті податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

При цьому відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з наведеними нормами правомірність віднесення позивачем вказаних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вказані податкові періоди підтверджує його право на бюджетне відшкодування цього податку.

Також аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Одночасно колегія суддів враховує, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, 26.07.2006 року ВАТ «Львівський хлібокомбінат» (покупець) та ПМП «Опал» (продавець) уклали договір поставки № 1187/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар згідно специфікацій, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, передбачених договором. Найменування товару, його кількість, якісні характеристики, упаковка, ціна за одиницю товару, а також загальна вартість товару, поставка якого здійснюватиметься відповідно до договору, вказуються в специфікаціях, які з моменту підписання сторонами складають невід'ємну частину договору. Вартість упаковки включено у ціну товару. Поставка товару здійснюється на умовах франко-склад продавця. Датою поставки товару є фактичне відвантаження товару. Форма оплати - прямі банківські перекази на поточний рахунок продавця до 31.12.2006 р. Платіж за поставлену продукцію може здійснюватись у вексельній формі шляхом видачі покупцем постачальнику простих безвідсоткових векселів на загальну номінальну суму, що дорівнює суму боргу за цим договором.

26.07.2006 року сторони підписали специфікацію № 1 до вказаного договору, відповідно до якої продавець зобов'язався поставити покупцю чорницю свіжозаморожену в кількості 60000 кг по ціні 76,90 грн. за 1 кг. на загальну суму 4614000 грн., в тому числі податок на додану вартість 922800 грн., всього на суму 5536800 грн.

Фактичне виконання сторонами даного договору підтверджується, зокрема, виписаними продавцем видатковими та податковими накладними від 26.07.2006 року № 127-129 на суму 1845600 грн. кожна, в тому числі податок на додану вартість 307600 грн.

Факт оплати позивачем отриманого товару підтверджується наданим ним суду платіжними дорученнями та меморіальними ордерами.

Результати даної господарської операції позивач відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2006 року, відповідно до якої в дохід бюджету позивач сплатив належну суму податку на додану вартість в розмірі 16090 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.08.2006 року № 8633.

Крім того, 26.07.2006 року ВАТ «Львівський хлібокомбінат» (комітент) та ПМП «Опал» (комісіонер) уклали договір комісії № 1188 на реалізацію товару, що належить комітентові, відповідно до умов якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду зробити від свого імені і за рахунок комітента реалізацію нерезидентам товару, асортимент та кількість якого визначаються додатками (специфікаціями) до цього договору. Винагорода за виконану Комісіонером роботу складає 1% від фактурної вартості проданого товару. Комітент передає майно комісіонеру на умовах франко-склад комітента, оформивши цю процедуру актом приймання-передачі із зазначенням адреси. Комітент фінансує всі витрати комісіонера, пов'язані з виконанням ним даної угоди. При цьому, до обов'язків комісіонера належить, зокрема, доставити самовивозом (або транспортом комітента чи третіх осіб) товар комітента у місце призначення, обумовлене договором про купівлю-продаж, зовнішньоекономічним договором, перерахувати гроші, одержані в результаті цього договору не пізніше 85 календарних днів з моменту перетину товаром митного кордону України, тощо. Загальний строк виконання робіт за цим договором - один рік. До договору комісії вносились зміни та доповнення, зокрема, стосовно реквізитів сторін.

26.07.2006 року сторони підписали специфікацію № 1 до даного договору, відповідно до якої комітент доручив комісіонерові реалізувати товар - чорницю свіжозаморожену в кількості 63 т. по ціні 12500 євро за 1 т. на загальну суму 5025179,25 грн. (з урахуванням нульової ставки податку на додану вартість).

Факт виконання сторонами умов зазначеного договору підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями акту приймання-передачі продукції на комісію № 1, згідно з яким комітент передав комісіонеру для реалізації за межами України 60 т. чорниці свіжозамороженої на загальну суму 4785885 грн., вантажними митними деклараціями, які свідчать про реалізацію МПМ «Опал» отриманого від позивача товару (чорниці) підприємствам-нерезидентам, а також звітом комісіонера МПМ «Опал» від 01.09.2006 року до зазначеного вище договору комісії.

Як вбачається з наведених вище документів, копії яких є в матеріалах справи, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, виписані МПМ «Опал» позивачу податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідав чинному на момент їх видання законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у ВАТ «Львівський хлібокомбінат» виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з МПМ «Опал».

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарських операцій з позивачем МПМ «Опал» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість, здійснювало господарську діяльність відповідно до законодавства.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального отримання ВАТ «Львівський хлібокомбінат» товарів від МПМ «Опал» і їх подальшого використання в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом за період, що перевірявся.

Крім цього, в процесі апеляційного розгляду встановлено, що державна податкова інспекція у місті Львові зверталась до суду з позовом до ВАТ «Львівський хлібокомбінат» та МПМ «Опал» про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі укладеного між ними договору поставки від 26.07.2006 року № 1187/1 на суму 5536800 грн. і застосування наслідків, передбачених у ст. 208 Господарського кодексу України.

Постановою Господарського суду Львівської області від 29.05.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2009 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2011 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні вимог про визнання договору недійсним скасовано із закриттям провадження у справі, а в решті залишено без змін.

При цьому Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, зокрема, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що невключення продавцем до податкових зобов'язань у певному звітному періоді сум ПДВ, за якими ним видано податкові накладні при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця товару та не є належним доказом того, що угоди купівлі-продажу між продавцем та покупцем укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Щодо фактичного здійснення товариством господарської операції з ПМП «Опал», то судами встановлено, що таке здійснення підтверджується первинними документами, зокрема, ВМД, на яких стоять печатки відповідних відділів митниці, а також зазначено, що задекларовані товари вивезено за межі території України в повному обсязі.

Також судами обґрунтовано не прийнято до уваги доводи позивача, а саме нульовий кредитний рейтинг фірми-нерезидента, яка придбала товар Товариства у комісіонера ПМП «Опал», ненадходження експортної виручки комісіонеру за зовнішньоекономічними договорами, завищення ціни при експорті чорниці свіжомороженої, порушення кримінальних справ, та зроблено правильний висновок, що наведене не може достеменно свідчити, що у сторін мався умисел на укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. При цьому встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що фірма-нерезидент «Goldwood Investments LLP» знаходиться в реєстрі підприємств Великобританії та подає податкову звітність, договір укладався з комісіонером та останній кошти за результатами його виконання отримав повністю.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені судові рішення набрали законної сили.

А відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на порушення кримінальних справ відносно директора ПМП «Опал» ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364, 366 Кримінального кодексу України, оскільки, на думку колегії суддів, доказом вини може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів, тобто відсутність реальних господарських операцій.

Як вбачається з відповіді Рівненського міського суду Рівненської області від 03.09.2013 року № 1-997/11, ОСОБА_1 був засуджений 26.07.2013 року. Станом на 03.09.2013 року вирок не набрав законної сили.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові залишити без задоволення, а постанову Господарський суд Львівської області від 20 травня 2010року у справі № 31/50А - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

7.11.2013 року