Постанова № 35332521, 18.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа № 905/4935/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Дерепа В.І., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників:позивачаТучкова К.В., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.09.2013у справі№ 905/4935/13 господарського суду Донецької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система"доПриватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаФізичної особи-громадянина ОСОБА_5провідшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарант-Система" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" 49000грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.08.2013 року (суддя Фурсова С.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року (судді: Агапов О.Л. - головуючий, Геза Т.Д., Кододова О.В.), позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" 49000грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 50720,50грн.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального права. Зокрема, скаржник вважає, що позивач невірно обрав спосіб захисту своїх прав.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 17.01.2012 року на вулиці Лавицького в місті Маріуполі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "ЗАЗ-Daewoo T 13110", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля марки "Ауді", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, внаслідок якої автомобіль "Ауді" зазнав пошкоджень.

Постановою слідчого відділу з розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області від 26.01.2012 року стосовно ОСОБА_5 порушено кримінальну справу за ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України.

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області постановою від 17.08.2012 року закрив провадження у зазначеній вище кримінальній справі, звільнивши ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 Кримінального кодексу України, ст.ст.7-1, 8 Кримінального процесуального кодексу України.

У вказаній постанові встановлено, що спірна дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5 в результаті порушення Правил дорожнього руху України. Кримінальна справа закрита у зв'язку з примиренням підсудної з потерпілою.

На момент дорожньо-транспортної пригоди діяв укладений між ПрАТ "Страхова компанія "Гарант-Система" та ОСОБА_8 договір від 23.06.2011р. № 05-16/000569, за умовами якого застраховано майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "Ауді", державний номерний знак НОМЕР_2, від ризиків дорожньо-транспортної пригоди.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові застрахованого автомобіля, було складено звіт про експертну оцінку транспортного засобу № 103/1 від 23.03.2012р., відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля "Ауді", державний номерний знак НОМЕР_2, складає 117545,13грн.

Актом № 05-17/154 від 09.04.2012р. про страховий випадок та звітом про розслідування події із засобами наземного транспорту визначено суму страхового відшкодування у розмірі 116425,13грн.

Позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту №05-17/154 від 09.04.2012р. сплатив вищезазначену вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, що підтверджується платіжними дорученнями № 856 від 20.04.2012р. та № 879 від 25.04.2012р.

При цьому суди встановили, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації автомобіля "ЗАЗ-Daewoo T 13110", державний номерний знак НОМЕР_1, застрахована власником ОСОБА_9 в Приватному акціонерному товаристві "УАСК "АСКА", згідно полісу серії АА №204064. Ліміт відповідальності за майнову шкоду складає 50000грн., франшиза - 1000грн.

Позивач надіслав відповідачу вимогу № 05/208 від 27.02.2013 року про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Спір у даній справі виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 25 цього Закону визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є винна у скоєнні ДТП ОСОБА_5, однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо виникнення у позивача права вимоги до відповідача, а відтак, є правомірним задоволення позову щодо стягнення 49000грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності та за вирахуванням франшизи.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, щодо неправильного визначення позивачем способу захисту своїх прав, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, їм надана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. Так, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Суброгація виникає на підставі закону (стаття 993 Цивільного кодексу України, стаття 27 Закону України "Про страхування"). При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто, за суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду з позовом на підставі приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Касаційна інстанція відхиляє передчасні посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на пп.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки ця норма вичерпно регулює випадки, за наявності яких страховик має право подати регресний позов до свого страхувальника в межах відносин обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а в даній справі розглянуто позов страховика за договором добровільного майнового страхування до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, що не слід ототожнювати.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі №905/4935/13 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді В.Дерепа

Д. Кривда