Постанова № 35332522, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 903/379/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Агро"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2013у справі№903/379/13 господарського суду Волинської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Агро"до1) Приватного підприємства "Айслаг"; 2) Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Волинь";третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції провизнання права власності на майно та зняття з майна арештув судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Нестеришин Т.С.; - відповідача 1 повідомлений, але не з'явився; - відповідача 2 повідомлений, але не з'явився; - третьої особи повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.06.2013 у справі №903/379/13 (суддя Слупко В.Л.) задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Агро" (надалі позивач/скаржник) до Приватного підприємства "Айслаг" (надалі відповідач 1) та до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Волинь" (надалі відповідач 2), третя особа у справі - Відділ державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції; за рішенням визнано право власності на наступні транспортні засоби:

- трактор ХТЗ-17221, державний номерний знак 05393 ВК;

- автомобіль ГАЗ-САЗ 3502, державний номерний знак 9188 ВНЛ;

- автомобіль ГАЗ 52, державний номерний знак 3920 ВНО;

- автомобіль ГАЗ 53, державний номерний знак 5386 ВНО;

- автомобіль ЗИЛ 431412, державний номерний знак 4468 ВНН;

- автомобіль ГАЗ 53Б, державний номерний знак 8209 ВНО;

- автомобіль КАМАЗ 5320, державний номерний знак 4494 ВНЛ;

- автомобіль КАМАЗ 55102, державний номерний знак 4469 ВНН;

- автомобіль ГАЗ-САЗ 3502, державний номерний знак 6188 ВНЛ;

- автомобіль ГАЗ-САЗ 3507, державний номерний знак 7164 ВНМ;

- автомобіль ГАЗ 53 А, державний номерний знак 4357 ВНЛ;

- автомобіль УАЗ 452, державний номерний знак 0276 ВНО;

- автомобіль ГАЗ 66, державний номерний знак 7364 ВНМ;

- причіп ГКБ 8350, державний номерний знак 02389 ВО;

- причіп ГКБ 8350, державний номерний знак 1593 ВН;

- причіп СЗАП 8551, державний номерний знак 5322 ВН (надалі - спірні транспортні засоби);

знято із вищевказаних транспортних засобів арешт, накладений Відділом державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції Волинської області 23.01.2013 та 28.01.2013, згідно з актами опису та арешту майна, проведеного на виконання наказу господарського суду Волинської області №5004/1194/12-1 від 27.11.2012 в рамках виконавчого провадження №35501820 про стягнення з СВК "Волинь" на користь ПП "Айслаг" 131 122,15 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 (судді: Василишин А.Р., Юрчук М.І., Крейбух О.Г.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання права власності на спірні транспортні засоби та про зняття з них арешту, накладеного третьою особою у справі в рамках виконавчого провадження №35501820 про стягнення з СВК "Волинь" (відповідача 2) на користь ПП "Айслаг" (відповідача 1) 131 122,15 грн.

Обгрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що спірні транспортні засоби належать позивачу, оскільки останній їх набув на підставі договорів купівлі-продажу, укладеними з колишніми власниками майнових паїв реформованого КСП "Волинь"; даний факт підтверджується договорами купівлі-продажу, актами приймання-передачі спірних транспортних засобів, а також свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВЛ №279443, виданого Дулібівською сільською радою від 10.10.2012. Накладення виконавчою службою арешту на спірні транспортні засоби порушує права позивача, що й стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Місцевий господарський суд, розглядаючи дану справу, встановив наступні обставини:

- згідно зі статутом СВК "Волинь" (відповідач 2), зареєстрованого Турійською РДА 07.04.2000 за реєстраційним номером 0030046, кооператив створено в процесі реорганізації і є правонаступником КСП "Волинь". В якості юридичної особи кооператив має майно відокремлене від майна членів кооперативу та має право від свого імені набувати майнові та немайнові права та нести обов'язки (п.2.2 статуту). Відповідно до пунктів 4.4 та 4.5 статуту, особи які вступають до членів кооперативу повинні зробити вступний внесок в грошовій формі (50грн.) та здійснити внесок паю шляхом передачі кооперативу майна та/або грошей, майнових прав, земельної ділянки. Пункт 4.7 статуту допускає асоційоване членство кооперативу, що означає право брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу, отримувати частку доходу на свій пай та відповідну частку доходу при ліквідації кооперативу;

- створенню СВК "Волинь" передувало розпаювання майна колишнього КСП "Волинь", що підтверджується установчим договором про створення та діяльність СВК "Волинь", його статутом, свідоцтвом на право власності на майнові паї колишніх членів КСП "Волинь";

- із наданих позивачем договорів купівлі - продажу майнових паїв із конкретними їх колишніми власниками та відомістю про оплату вартості майнових паїв вбачається, що позивач в квітні 2012 року викупив належні колишнім членам КСП "Волинь" майнові паї, право на які продавцями було підтверджено майновими сертифікатами, зазначеними в договорах;

- згідно з протоколом загальних зборів учасників СВК "Волинь" №4/1 від 14.06.2012 було виділено майно в натурі для передачі його у власність позивачу на суму 3985000грн. відповідно до викуплених майнових сертифікатів;

- за заявою покупця майнових паїв - ТОВ "ВВ Агро" Дулібівська сільська рада Турійського району 10.10.2012 видала ТОВ"ВВ Агро" нове майнове свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ВЛ №279443, відповідно до якого позивач має право на майновий пай, затверджений зборами співвласників 26.03.2004. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства станом на 01.10.2012 становить 4 000 000,00 грн., частка "ВВ Агро" визначена в розмірі 3 985 000,00 грн., або 99,6%;

- як вбачається із переліку виділеного в натурі майна, що передається у власність "ВВ Агро", спірні транспортні засоби включені до вказаного переліку, а згідно з актами від 14.08.2012 було оформлено їх передачу позивачу уповноваженою особою - Федюком С.П., повноваження якого позивач підтвердив протоколом №3/1 від 17.01.2012;

- Дулібівська сільська рада довідкою від 29.05.2013 №217 підтвердила, що ТОВ "ВВ Агро" протягом квітня - червня підписало договори купівлі - продажу майнових паїв з власниками майна майнового пайового фонду КСП"Волинь" та виконало свої зобов'язання по оплаті за зазначеними вище договорами в повному обсязі. Майно пайового фонду КСП"Волинь" передане ТОВ "ВВ Агро" та використовується за цільовим призначенням.

Встановивши вищенаведені обставини, керуючись приписами Указу Президента України від 29.01.2001 №62/2001 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки", Наказом Міністерства аграрної політики України №315 від 20.05.2008 "Про затвердження Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власникам майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств", Постанови Кабінету Міністрів від 28 лютого 2001 №177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", листом Міністерства аграрної політики України від 20.04.2005 № 37-17-2/5492, ст.ст. 321, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст. 52, 60 Закону України "Про виконавче провадження", місцевий господарський суд прийшов до висновку про доведеність позивачем права власності на спірні транспортні засоби, а, відтак, накладення на нього арешту третьою особою порушує його права як власника, адже позивач не має жодного відношення до виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на спірні транспортні засоби, та задовольнив позовні вимоги.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходив із того, що позивачем не надано доказів того, що він звертався до реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції з заявою про реєстрацію спірних транспортних засобів; в той же час, як встановив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи наявні довідки з Інспекції державного технічного нагляду за технічним станом машин і обладнання, у яких зазначено про реєстрацію спірних транспортних засобів за відповідачем 2. При цьому, суд апеляційної інстанції керувався приписами ст.ст. 210, 328, 334, 640, 655, 662 ЦК України, ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №138, якою затверджений порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, та зробив висновок, що відсутність державної реєстрації спірних транспортних засобів свідчить про відсутність у позивача права власності на них, а відтак, відмовив у позові.

Вищий господарський суд України не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Стосовно оскаржуваної позивачем постанови та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Так, апеляційний господарський суд, пов'язуючи державну реєстрацію транспортних засобів з набуттям права власності на них припустився порушення вищевказаних норм, якими керувався, роблячи такий висновок.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ані приписи ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", ані приписи Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №138, на які послався суд апеляційної інстанції приймаючи у справі нове рішення про відмову у позові, не містять положень щодо пов'язування моменту реєстрації транспортного засобу із набуттям особою права власності на нього; так, положення вказаних актів, на які послався суд апеляційної інстанції, регулюють та встановлюють обов'язки продавців та покупців транспортних засобів (зняття з реєстраційного обліку, обов'язок реєстрації транспортного засобу, тощо), водночас, не містять положень щодо виникнення права власності на транспортний засіб з моменту його державної реєстрації у відповідних реєстраційних органах.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо безпідставності заявленого позивачем позову.

В той же час, колегія суддів не може погодитися і з висновками місцевого господарського суду, адже вважає, що суд припустився порушень норм процесуального права, що полягло у неповному дослідженні усіх обставин справи та призвело до прийняття рішення без урахування усіх обставин та фактів, що мають відношення для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто чинне законодавство передбачає можливість пред'явлення позову про визнання права власності лише власником майна.

При цьому умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на таке майно.

Згідно з п. 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177, майновий пай - частка майна підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Відповідно до п. 13 вказаної Методики майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Згідно з абзацом шостим п. 14 Методики для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Таким чином, право власності на майновий пай (його частину) посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого перебуває в компетенції сільської, селищної або міської ради.

В той же час, право власності на майновий пай, яке підтверджується відповідним свідоцтвом, не тотожне праву власності на конкретне індивідуально визначене майно, яке входить до пайового фонду КСП і про визнання права власності на яке, як у даному випадку, заявлений відповідний позов. Тобто, перш ніж визнавати право власності на спірне рухоме майно, як у даному випадку, слід було дослідити, чи входило воно до складу пайового фонду реорганізованого КСП "Волинь", чого зроблено не було.

Згідно з ч. 7 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у разі реорганізації підприємства паї його членам видаються, зокрема, за рахунок майна, яке було віднесено до складу пайового фонду підприємства на дату реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Відповідно до п. 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політик України від 14.03.2001 №62, що втратив чинність 11.04.2013, кожен з співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Водночас, питання щодо майнових паїв продавців за договорами купівлі-продажу (покупцем за якими є позивач) в КСП "Волинь" та подальшої їх долі, обраного ними способу розпорядження майновими паями, а, відповідно, і характеру правовідносин між СВК "Волинь" та колишніми членами КСП "Волинь" (продавців за договорами купівлі-продажу, покупцем за якими є позивач) з приводу користування майновими паями останніх, судами не вирішувалось.

Згідно з п. 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політик України від 14.03.2001 №62 (чинного на момент реорганізації КСП "Волинь") виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передачі майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Виходячи з наведеного, та враховуючи підстави набуття позивачем права власності на спірне рухоме майно, про які останній стверджує у позовній заяві (укладення договорів купівлі-продажу спірного рухомого майна з власниками майнових паїв реорганізованого КСП "Волинь"), суду слід було дослідити чи входило це майно до складу пайового фодну, чого зроблено судом не було та чи містить свідоцтво позивача про право власності на майновий пай відповідну відмітку про виділення майна в натурі.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили (п. 4 вказаної постанови Пленуму).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що господарськими судами попередніх інстанцій не дотримано наведених норм щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду даної справи, наслідком чого є скасування прийнятих у даній справі судових рішень з передачею справи на новий розгляд, під час якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Агро" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 та рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2013 у справі №903/379/13 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя С.В.Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере