Постанова № 35332505, 11.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа № 5/206/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача (відповідача за зустрічним позовом): Коломійця М.О., дов. № 61 від 07.10.2013 року;

Відповідача (позивача за зустрічним позовом): Лопушанського В.М. - керівника;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року

у справі № 5/206/10 господарського суду Миколаївської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

до приватного акціонерного товариства "Південбудтранс"

про стягнення неустойки та повернення транспортних засобів

за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства "Південбудтранс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

про стягнення збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Південбудтранс"), просило стягнути 3 906 438,36 грн. неустойки та зобов'язати повернути позивачу транспортні засоби, передані на умовах договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням зобов'язань щодо повернення предмету лізингу.

Закрите акціонерне товариство "Південбудтранс" звернулось з зустріною позовною заявою, просило (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" 7 671 903,34 грн. реальних збитків з урахуванням індексу інфляції, 426 194,46 грн. 3% річних за користування чужими грошовими кошами, 2 189 171,88 грн. упущеної вигоди, 500 000,00 грн. моральної шкоди.

30.11.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" подало заяву про забезпечення первісного позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 3 906 438,36 грн., що належать закритому акціонерному товариству "Південбудтранс" і знаходяться на його банківських рахунках, у разі відсутності грошових коштів на рахунках, накласти арешт на рухоме та нерухоме майно (т. 2, а.с. 30-33).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011 року (суддя Міщенко В.І.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про забезпечення позову залишено без задоволення. Позов задоволено частково. Зобов'язано закрите акціонерне товариство "Південбудтранс" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" транспортні засоби, що були передані на умовах договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 року; стягнуто з закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" на користь закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" збитки у сумі 7 671 903,34 грн., 3% річних у сумі 426 194,46 грн., 25 500,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. (т. 4, а.с. 56-59).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року (головуючий Мирошниченко М.А., судді Бєляновський В.В., Шевченко В.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011 року змінено, резолютивну частину викладено у наступній редакції: "Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" до закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" задоволено частково; зобов'язано закрите акціонерне товариство "Південбудтранс" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" транспортні засоби, що були отримані (передані) на умовах договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 року; стягнуто з закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" 25 500,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" відмовлено; заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про забезпечення позову залишено без задоволення; зустрічний позов закритого акціонерного "Південбудтранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" на користь закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" 5 529 429,97 грн. збитків; 25 500,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено; припинено виконання зміненого рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011 року у справі № 5/206/10 (т. 4, а.с. 136-145).

Оскаржені судові акти мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за невиконання обов'язку по поверненню предметів лізингу відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом щодо стягнення 5 529 429,97грн. збитків, 426 194,46грн. 3% річних, 25 000 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі, а також скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення неустойки з розрахунку подвійної оплати за користування річчю за час прострочення повернення на суму 3 906 438,36грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення з закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" неустойки з розрахунку подвійної оплати за користування річчю за час прострочення повернення на суму 3 906 438,36грн. задовольнити, в іншій частині оскаржені судові акти залишити без змін.

Також не погодившись з прийнятим апеляційною інстанцією рішенням, закрите акціонерне товариство "Південбудтранс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків від інфляції на суму 2 142 473,4грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами на суму 426 194,46грн., моральної шкоди на суму 500 000 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а в іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011 року (головуючий Дунаєвська Н.Г., судді Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І.) касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" залишено без задоволення; касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" задоволено. Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року скасовано в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог щодо стягнення 3 906 438, 36 грн. неустойки і в частині задоволення зустрічних позовних вимог щодо стягнення 5 529 429,97 грн. збитків, 25 500, 00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в цій частині прийнято нове рішення. Первісний позов задоволено. Стягнуто з закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" 3 906 438, 36 грн. неустойки; у задоволенні зустрічних позовних вимог закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" 5 529 429, 97 грн. збитків, 25 500, 00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відмовлено; в іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року у справі № 5/206/10 залишено без змін; вирішено питання розподілу судових витрат (т. 5, а.с. 99-105).

Постановою Верховного Суду України від 17.09.2013 року заяву приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" задоволено частково, постанову Вищого господарського суду України від 20.07.2011 року скасовано в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про стягнення з відповідача 3 906 438, 36 грн. неустойки, в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції (т. 7, а.с. 230-231).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.09.2013 року (з урахуванням ухвали Вищого господарського суду України від 14.10.2013 року) касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" та закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.11.2013 року (т. 8, а.с. 8-11, 12-13).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2013 року продовжено строк розгляду касаційних скарг товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" та закритого акціонерного товариства "Південбудтранс", розгляд справи відкладено на 11.11.2013 року (т. 8, а.с. 25-29).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2013 року припинено касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року у справі № 5/206/10 в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом щодо стягнення 5 529 429,97грн. збитків, 426 194,46грн. 3% річних, 25 000 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року у справі № 5/206/10.

Таким чином, предметом розгляду у суді касаційної інстанції є касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення неустойки з розрахунку подвійної оплати за користування річчю за час прострочення повернення на суму 3 906 438,36грн., які заявник просив скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 785 Цивільного кодексу України, що, на думку скаржника призвело до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.12.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" та закритим акціонерним товариством "Південбудтранс" було укладено договір фінансового лізингу №133 (з протоколом узгодження розбіжностей), відповідно до умов якого лізингодавець передав лізингоодержувачу у платне користування на умовах фінансового лізингу (з правом викупу за залишковою вартістю) транспортні засоби у кількості 37 шт. на загальну суму 10 377 232,82 грн., у подальшому, за згодою сторін, дана сума була відкоригована та складала 10 091 125,25 грн.

За період з 14.12.2006 року до 01.10.2009 року закрите акціонерне товариство "Південбудтранс" сплатило товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" лізингові платежі на загальну суму 8 561 653,31грн., у тому числі відшкодування вартості транспортних засобів в сумі 5 529 429,97грн., комісії (винагороди) лізингодавця на суму 3 032 224,41 грн.

Внаслідок часткової сплати вартості транспортних засобів, їх залишкова вартість на момент розгляду справи склала 4 561 695,2 8 грн.

Судами попередні інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.02.2010 року у справі № 11/194/09, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2010 року та Вищого господарського суду України від 02.08.2010 року договір фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 року за ініціативою закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" розірвано у зв'язку з істотним порушенням умов договору товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг".

03.06.2010 року закрите акціонерне товариство "Південбудтранс" керуючись ст. ст. 638, 641 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України направило товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" пропозицію № 402 укласти новий договір фінансового лізингу терміном на 4 роки та додало проект договору в двох примірниках, але відповіді на пропозицію не отримало.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що 21.07.2010 року закрите акціонерне товариство "Південбудтранс", керуючись ст. ст. 638, 641 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 6.4 розділу 6 договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 року направило товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" пропозицію № 558 укласти договір купівлі-продажу транспортних засобів, що знаходяться у лізингу закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" за договором фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 року за залишковою вартістю 4 561 695,30 грн. станом на 01.10.2009 року та надало проект договору купівлі-продажу транспортних засобів у двох примірниках з розрахунком.

Листом № 2529 від 02.09.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" повідомило закрите акціонерне товариство "Південбудтранс" про відмову надати згоду на викуп транспортних засобів, що знаходяться в лізингу закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" за залишковою вартістю та вимагало погасити заборгованість, після чого буде розглянуто питання щодо можливості укладання договору купівлі-продажу транспортних засобів.

Врахувавши вищевикладене, наявність рішення господарського суду Миколаївської області від 23.02.2010 року у справі № 11/194/09 про розірвання укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 року, не зазначення у цьому рішенні про повернення транспортних засобів (предмета лізингу) від закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", приписи п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про зобов'язання закритого акціонерного товариства "Південбудтранс" повернути предмет лізингу (транспортні засоби).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" у позовні заяві, посилаючись на норми ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, просило стягнути з відповідача за первісним позовом неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні первісного позову в зазначеній частині дійшов висновку про неможливість застосування положень ч. 1, 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, оскільки договір найму між сторонами не укладався.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що за приписами ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положенням Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлені цим законом.

Пославшись на приписи цієї норми матеріального права, суд апеляційної інстанції вказав про помилковий висновок суду першої інстанції про неможливість застосування до лізингових правовідносин (як різновиду правовідносин найму (оренди) приписів ст. 785 Цивільного кодексу України, оскільки лізинг є різновидом оренди (найму) і положення про лізинг (ст.ст. 806-809 Цивільного кодексу України) містяться в главі 58 Цивільного кодексу України України, яка регулює саме оренду (найм).

Апеляційна інстанція зазначила, що ст. 785 Цивільного кодексу України регулює питання повернення майна у разі припинення договору найму, а договір найму припиняється у випадках, передбачених ст. 781 Цивільного кодексу України, серед яких немає такої підстави як розірвання договору в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування в даному випадку приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України є безпідставними, оскільки розірвання договору в судовому порядку і припинення дії договору не є тотожними поняттями, а майно повинно повертатись в загальному порядку на вимогу лізингодавця.

Згідно п. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України від 16.12.1997 року № 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону України від 16.12.1997 року № 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Приписами ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України установлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Із вищевикладеного випливає, що положення ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України про відповідальність наймача у разі неповернення предмета найму не застосовуються до правовідносин, які виникають із договору фінансового лізингу, оскільки останні регулюються спеціальним законом.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про можливість застосування до лізингових правовідносин (як різновиду правовідносин найму (оренди) приписів ст. 785 Цивільного кодексу України.

За таких обставин з мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції підлягає виключенню висновок про можливість застосування до лізингових правовідносин (як різновиду правовідносин найму (оренди) приписів ст. 785 Цивільного кодексу України.

Як було зазначено вище, місцевим господарським судом, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, також було відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3 906 438, 36 грн. неустойки, однак, допущене судом апеляційної інстанції порушення не є обов'язковою підставою для скасування правильного по суті судового акту.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскарженого судового акту не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для його скасування колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного судовий збір у розмірі 32 190,00 грн. за розгляд касаційної скарги у Верховному Суді України та у розмірі 5 278,30 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг".

Керуючись ст.ст. 49, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року у справі № 5/206/10 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741) на користь приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, проммайданчик, 4 а/с 58 код 31476454) 32 190,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги у Верховному Суді України, 5 278,30 грн. за розгляд у суді касаційної інстанції.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати наказ.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков