Постанова № 35327974, 05.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 листопада 2013 року 13 год. 15 хв. № 826/10158/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправними дій відповідача та скасування його рішення, а також з інших питань.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 27 червня 2013 року надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (також далі - позивач) до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання протиправними дій посадової особи відповідача щодо складання 31 травня 2013 року акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відносно позивача (також далі - акт перевірки), скасування постанови № 195/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийнятої відповідачем 11 червня 2013 року (також далі - оскаржувана постанова) та визнання безпідставними вимог, які містяться у документах.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що акт перевірки та оскаржувану постанову складено без достатніх підстав, що є порушенням законодавства.

Ухвалою суду від 05 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16 вересня 2013 року представником позивача надано суду письмову заяву про збільшення позовних вимог, а саме про визнання протиправними дій посадової особи відповідача під час проведення перевірки та складання акту перевірки, а також про визнання протиправними та скасування припису відповідача від 31 травня 2013 року (також далі - оскаржуваний припис) та оскаржуваної постанови. Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування під час прийняття у справі судового рішення по суті.

У тому ж судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_2 (також далі - третя особа).

У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 16 серпня 2013 року.

У судове засідання 30 вересня 2013 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Поряд з цим, 30 вересня 2013 року до суду через канцелярію від представника відповідача надійшло письмове клопотання про перенесення судового засідання, яке судом залишено без задоволення у зв'язку з неповажністю причин неприбуття, зазначених у ньому.

Третя особа (її уповноважений представник) у судове засідання 30 вересня 2013 року також не прибула, заява про розгляд справи за відсутності третьої особи (її уповноваженої особи) до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 30 вересня 2013 року судом, згідно з ч.ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої 31 травня 2013 року складено акт перевірки, у якому зазначено, що під час проведення перевірки виявлено факт самовільного, тобто без наявності дозвільного документу, який би надавав право на виконання будівельних робіт, будівництва позивачем прибудови за адресою: АДРЕСА_1 (також далі - нежитлове приміщення). Прибудова споруджується біля входу у нежитлові приміщення № 1-3 (група приміщень № 73 (в літері А), які належать позивачу на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26 вересня 2008 року № 3076. Також виявлено, що позивачем виконано будівельні роботи з реконструкції вказаних нежитлових приміщень, а саме у приміщенні № 1 демонтовано сходи, пандус, сходову площадку та влаштовані нові сходи, змінено вхідну групу шляхом збільшення довжини сходового маршу (відповідно до технічного паспорту), чим порушено ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Згідно з ДБН А.2.2.-3:2012 " Склад та зміст проектної документації на будівництво", ДБН В.1.2-14:2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", встановлено ІІ категорію складності об'єкта.

На підставі акту перевірки, 31 травня 2013 року відповідачем складено оскаржуваний припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, яким позивача зобов'язано починаючи із 31 травня 2013 року зупинити виконання будівельних робіт та усунути виявлені порушення законодавства у сфері містобудування у строк до 01 липня 2013 року.

Крім того, 31 травня 2013 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а 11 червня 2013 року - прийнято оскаржувану постанову, якою позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та на неї накладено штраф у розмірі 41292,00 грн.

Суд погоджується з доводами позивача та її представника щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних припису та постанови, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Відповідно до п.п. 1, 2, 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (також далі - Порядок № 553), цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку позивача призначено у зв'язку зі зверненням адвокатської фірми "Захист" від 16 травня 2013 року № 23.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія письмового звернення мешканців будинку № АДРЕСА_1 до прокурора міст Києва, зі змісту якого вбачається, що у підвальному приміщенні вказаного будинку розташоване належне позивачу кафе, яка самовільно побудувала біля нього металеву конструкцію висотою 4 м, зайнявши половину тротуару.

Вказане звернення листом прокуратури міста Києва від 27 травня 2013 року № 19р направлено за належністю до відповідача для розгляду по суті.

Тобто, як вбачається з викладених обставин, перевірку позивача проведено на підставі, що передбачена законодавчо.

До того ж, позивачем та її представником у ході судового розгляду справи не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки.

При цьому, суд враховує, що висновки акту перевірки щодо особи, яка здійснює будівельні роботи, є сумнівними та не підтвердженими, оскільки на час проведення перевірки власником таких приміщень уже була третя особа.

Стосовно складання акту перевірки суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 16-18 Порядку № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

З аналізу викладених положень суд прийшов до висновку, що оскаржуваний акт є службовим документом, у якому зафіксовано відповідні порушення законодавства та який жодним чином не порушує прав та законних інтересів позивача, на підставі якого, до того ж, уповноважений орган має право приймати рішення, направлені на усунення порушень, виявлених у ході проведення перевірки.

Таким чином, склавши акт перевірки, відповідач, за переконанням суду, діяв відповідно до чинного законодавства, а саме виконував покладені на нього обов'язки.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13, дії, пов'язані з включенням до акту висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є. Висновки, викладені в акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Стосовно порушень позивачем законодавства у сфері містобудівної діяльності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб'єкт містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У матеріалах справи міститься копія укладеного між позивачем та третьою особою договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 23 травня 2013 року № 610, за умовами якого позивач зобов'язалась передати у власність третьої особи, а третя особа - прийняти у власність та оплатити нежитлові приміщення.

Факт державної реєстрації вказаного договору підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 травня 2013 року № 3828821, з якої вбачається що державну реєстрацію договору купівлі-продажу № 610 здійснено 23 травня 2013 року.

Тобто, на час проведення перевірки нежитлові приміщення належали на праві власності третій особі, а тому відповідач неправомірно притягнув позивача до відповідальності, оскільки позивач ні юридично, ні фактично не міг здійснювати роботи з будівництва (реконструкції) нежитлових приміщень. Виявивши факт порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, відповідач, за переконанням суду, повинен був притягнути до відповідальності ту особу, яка має безпосереднє відношення до нежитлових приміщень.

До того ж, представник відповідача не надав суду доказів, які б свідчили про те, у який саме проміжок часу здійснювались будівельні роботи, у тому числі реконструкція нежитлових приміщень. Більше того, представник відповідача взагалі не висловив будь-якої конкретної позиції щодо викладених вище обставин.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку про протиправність складання та прийняття оскаржуваних припису та постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надала належні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних припису та постанови, а представник відповідача не надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову в частині вказаних вимог.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправними дій відповідача та скасування його рішення, а також з інших питань підлягає задоволенню в частині вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних припису та постанови.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволеної вимоги.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, складений 31 травня 2013 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову № 195/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, прийняту 11 червня 2013 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

4. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

5. Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснений нею судовий збір у розмірі 412,93 грн. (Чотириста дванадцять гривень дев'яносто три копійки) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин