Рішення № 35326602, 13.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/6631/13 Головуючий 1 інст. - Бутенко В.М.

Справа № 623/1367/13-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - Котелевець А.В.,

- Кружиліної О.А.,

при секретарі - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справі за апеляційною скаргою представника приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» - ОСОБА_3 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Ізюмського району Харківської області, треті особи: відділ державної реєстрації речових прав на майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, Управління Держземагенства у Ізюмському районі Харківської області, про визнання договору оренди землі недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом і просив визнати недійсним договір оренди належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 5,2951 га, розташованої на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, укладений ним з приватним сільськогосподарським підприємством «Дружба» (далі по тексту - ПСП «Дружба»), підписаний ними та зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах» 11 березня 2009 року, а також просив скасувати державну реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки і зобов'язати ПСП «Дружба» повернути йому земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказаний договір оренди земельної ділянки строком на 10 років він уклав з ПСП «Дружба» у 2009 році, однак лише у квітні 2013 року дізнався, що в порушення вимог ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в договорі не зазначені умови передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Представник ПСП «Дружба» проти позову заперечував, вказуючи, що сторони уклали договір оренди, узгодивши усі істотні умови договору оренди, за п'ять років дії договору ОСОБА_4 ніяких претензій щодо невідповідності умов договору вимогам закону не заявляв. Крім того, стверджував, що ОСОБА_4 пропустив передбачений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності і просив застосувати наслідки пропуску строку відповідною заявою.

Крім того, вказував представник відповідача, у квітні 2011 року ПСП «Дружба» направило орендодавцю ОСОБА_4 листа з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки в частині умов передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду, зважуючи на внесені у вересні 2008 року зміни до Закону України «Про оренду землі», однак ця пропозиція позивачем тоді була проігнорована. (а.с.26, 28-29).

Позивач ОСОБА_4 в поданому суду клопотанні від 16.08.2013 року просив суд поновити строк позовної давності, вказуючи, що він не обізнаний в питаннях земельного права і лише після того, як почув від односельців, що його права порушуються, звернувся до спеціаліста і довідався про порушення його права щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, допущених при укладенні вказаного договору. (а.с.78).

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27.08.2013 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено. Суд вирішив:

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 356 від 11 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_4 та ПСП «Дружба»;

скасувати державну реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 березня 2009 року за № 040967200003;

зобов'язати ПСП «Дружба» повернути ОСОБА_4, належну йому на праві приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,2951 га, яка знаходиться на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур 27 ділянка 356;

стягнути з ПСП «Дружба» на користь ОСОБА_4 114 грн. 70 коп. у якості компенсації судових витрат. (а.с.86-90).

В апеляційній скарзі представник ПСП «Дружба» - ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги представник ПСП «Дружба» - ОСОБА_3 зазначає, що у спірному договорі дійсно відсутні умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, однак укладений договір відповідає чинному законодавству, укладений в письмовій формі і пройшов державну реєстрацію. Зі сторони позивача до 2013 року не надходили заперечення, а також при укладанні договору в 2009 року він мав необхідний обсяг цивільної дієздатності та його волевиявлення було спрямовано на укладення договору оренди тому він пропустив строк позовної давності. Вважає, що суд безпідставно поновив пропущений позивачем строк позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, згідно ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи справу на засадах змагальності, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не заперечується, та підтверджено письмовими доказами, що 11 березня 2009 року Ізюмським міськрайонним відділом реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр земельного кадастру при Державному комітету по земельних ресурсах» в Державному реєстрі вчинено запис за № 040976200003 про реєстрацію договору оренди землі б/н і б/д, укладеного орендодавцем ОСОБА_4, власником земельної ділянки площею 5,2951га, контур №27 ділянка №356, розташованої на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, і орендарем ПСП «Дружба» на строк 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Серед умов договору оренди землі відсутнє зазначення умов передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду прав оренди земельної ділянки.

В оскарженому рішенні суд правильно зазначив встановлені на підставі наданих сторонами доказів обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення в частині невідповідності оспореного договору оренди земельної ділянки вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі» в редакції закону зі змінами від 16.09.2008р., так як серед умов договору відсутні такі суттєві умови, як передача земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду прав оренди земельної ділянки.

З огляду на вимоги ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.203, 215 ЦК України зазначені обставини є підставою для визнання договору оренди землі недійсним.

Однак при вирішенні спору і прийнятті рішення про задоволення позову суд помилково дійшов до висновку про доведеність зазначених позивачем обставин щодо пропуску строку позовної давності і що порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Згідно ст.ст.256, 257 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності, згідно ч.1 ст.261 ЦПК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається, що в тих примірниках договору оренди, які залишились у кожного з них після підписання договору оренди, дата договору оренди не вказана. Як пояснили представники сторін, це обумовлено тим, що процедура підготовки договорів з необхідними додатками до них та державна реєстрація договорів оренди можуть займати досить значний термін часу, а тому, на вимогу працівників Ізюмського міськрайонного відділу реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр земельного кадастру при Державному комітету по земельних ресурсах», сторони на договорі дату не ставили до моменту його реєстрації.

Зважуючи на вказане, а також ч.3 ст.640 ЦК України, якою передбачено, що договір, який за законом підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його державної реєстрації, необхідно зробити висновок, що спірний договір укладено 11 березня 2009 року, тобто в день його державної реєстрації.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта в тій частині, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 і ПСП «Дружба» укладено у квітні 2008 року, тобто до внесення змін до ст.15 Закону України «Про оренду землі», оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, спираючись на які можна було б впевнено визначити, що сторони досягли згоди з істотних умов, перелічених в оспореному договорі оренди землі в певний день квітня чи червня 2008 року, як це стверджує представник відповідача.

Надані представником ПСП «Дружба» суду апеляційної інстанції не посвідчені фотокопії заяви ОСОБА_4, акту приймання-передачі справ та реєстраційних карток ПСП «Дружба» від 21.04.20108р. та інформації про грошову оцінку земельної ділянки від 09.07.08 не є належним письмових доказом з огляду на вимоги ст.64 ЦПК України.

Крім того, копія заповненого від імені ОСОБА_4 бланку заяви від 04.04.2008р., адресована Державному реєстратору про реєстрацію прав на земельну ділянку, не містить даних про дату укладення договору, а також даних про реєстрацію цієї заяви.

Копія фрагменту акту від 21.04.2008 року приймання-передачі на державну реєстрацію реєстраційних справ та реєстраційних карток ПСП «Дружба» та копія інформації про грошову оцінку земельної ділянки за вих.№51160 від 09.07.2008р. від імені начальника управління земельних ресурсів у Ізюмському районі не містять підпису посадових осіб, від імені яких вони, начебто, складені, а також дати укладення договору оренди земельної ділянки.

Вказані документи, не посвідчені копії яких подав представник ПСП «Дружба», можуть лише свідчити про наміри ОСОБА_4 і ПСП «Дружба» укласти та зареєструвати договір оренди.

Знехтувавши вимогами закону щодо форми та змісту документу, сторони договору з власного недбальства створили додаткові труднощі у вирішенні спору.

Оскільки доказування, згідно ч.4 ст.60 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях, суд першої інстанції, на переконання судової колегії, дійшов до правильного висновку щодо дати укладення договору оренди земельної ділянки в день її державної реєстрації, тобто 11.03.2009 року. Саме в цей день і починається перебіг позовної давності.

Крім того, на протязі чотирьох місяців знаходження справи на розгляді у суді першої інстанції представник відповідача в усіх своїх заявах, запереченнях на позов, поясненнях і навіть в апеляційній скарзі стверджував, що договір оренди земельної ділянки ОСОБА_4 уклав з ПСП «Дружба» саме у 2009 році, тобто після внесення змін до ст.15 Закону України «Про оренду землі». (а.с.23, 28-29, 97-98).

Посилання ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на те, що ОСОБА_4 не обізнаний в питаннях земельного права, а тому про порушення його прав під час укладення договору оренди земельної ділянки довідався від односельців у квітні 2013 року не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності.

Закон України №509-У1 від 16.09.2008р. про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» був оприлюднений у визначеному порядку, набрав законної сили з 14.10.2008р., будь-яка особа, в т.ч. і ОСОБА_4, не мали перешкод у доступі до нього.

Позивач ОСОБА_4 підписав укладений з ПСП «Дружба» договір оренди земельної ділянки, мав у своєму розпорядженні його примірник і до моменту реєстрації договору, тобто до 11.03.2009 року, мав достатньо часу для вивчення змісту договору, для звернення за роз'ясненням до фахівців у галузі права, до односельців, які повідомили про порушення його прав, міг звернутися з заявою про відсутність згоди на державну реєстрацію договору, однак ніяких з перелічених дій не вчинив ні до, а ні після реєстрації договору оренди і ще чотири роки погоджувався з його умовами, отримував орендну плату.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Таке рішення не перешкоджає ОСОБА_4 у відповідності з положеннями, викладеними в главі 53 ЦК України, ставити питання про зміну чи укладення додаткової угоди до договору оренди землі з метою усунення його невідповідності вимогам ст..15 ЗУ «Про оренду землі», а також звертатися до суду, згідно ст..3 ЦПК України, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч. 1 ст. 307, п.п.2-4 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ПСП «Дружба» ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 серпня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ПСП «Дружба» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, про скасування державної реєстрації 11.03.2009 року договору оренди земельної ділянки, про покладення на ПСП «Дружба» обов'язку повернути земельну ділянку відмовити у повному обсязі у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: