Рішення № 35321123, 12.11.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7413/13-ц Провадження № 22-ц/772/2775/2013Головуючий в суді першої інстанції:Антонюк В.В.Категорія: 27 Доповідач: Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтко Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2013 року в цивільній справі

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором, -

встановила :

ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним вище позовом. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.02.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_4 отримав 2375 доларів США та 1600 Євро. За цим же договором позивач спільно із ОСОБА_5 виступили поручителями належного виконання зобов'язань за договором з боку ОСОБА_4

ОСОБА_4 умови договору не виконував, відсотки за користування чужими коштами не сплачував, у встановлений договором строк кошти не повернув, тому ОСОБА_6 звернувся до позивача, як до поручителя, з пропозицією виконати викладені в договорі зобов'язання. Про отриману вимогу позивач повідомила ОСОБА_4, однак відповіді не отримала, на телефонні дзвінки відповідач не відповідає та уникає від спілкування. З огляду на обставини які склались, позивач була змушена повернути суму позики позикодавцю, в тому числі й відсотки за користування коштами, пеню за прострочення і штрафні санкції, що було передбачено п.8.2 договору, відповідно до якого у разі несвоєчасного виконання зобов'язань із сплати процентів, визначених п.2.3. договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів позичальник сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору. Пунктом 8.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення основної суми боргу позичальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 100 відсотків річних від простроченої суми.

Сума, яку сплатила позивач кредитору, з урахуванням вище викладеного становить: 5180 доларів США та 3491 Євро, що за курсом НБУ становить 41404 грн. та 36512 грн., а всього - 77916 грн. Позивач вважає, що після сплати боргу, до неї перейшли права кредитора, а у відповідачів перед нею виникли солідарні зобов'язання боржників, тому просить стягнути солідарно із відповідачів на її користь 77916 грн.

Крім того, позивач зазначає, що вона скористалась правом на правову допомогу і сума договору про надання правової допомоги становить 5000 грн., які вона також просить стягнути із відповідачів в солідарному порядку, та стягнути з них судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою міського суду.

Так, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надана суду розписка ОСОБА_6 від 16.03.2013 року не є підтвердженням факту виконання зобов'язання позивачем перед ОСОБА_6. Факт написання розписки саме ОСОБА_6 нічим не підтверджено. Крім того, в судовому засіданні не доведено достовірності фактів, викладених в даній розписці.

Однак з такими висновками міського суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, сторони по справі цього не заперечують, що 10.02.2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, де ОСОБА_3 і ОСОБА_5 виступили поручителями. Відповідно до умов договору позики ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 - 2375 доларів США та 1600 Євро. Строк дії договору між сторонами було встановлено в один рік, а саме: до 10.02.2013 року. Відповідно до п.2.2 договору, за користування коштами було встановлено 60% річних, зі сплатою щоквартально до 10 числа поточного місяця.

У разі несвоєчасного виконання зобов'язання зі сплати процентів у встановлені строки, позичальник сплачує позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми Договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів позичальник сплачує штраф у розмірі 10% від суми Договору. У разі несвоєчасного повернення основної суми боргу позичальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 100 відсотків річних від простроченої суми (а.с.6).

В порушення вимог ст. 526 ЦК України позичальник ОСОБА_4 умови договору не виконав.

Матеріали справи також містять розписку позикодавця ОСОБА_6 про виконання поручителем ОСОБА_3 зобов'язання за договором позики від 10 лютого 2012 року в повному обсязі (а.с. 45).

Зазначені обставини в судовому засіданні апеляційного суду підтверджені показами свідка ОСОБА_6, в допиті якого неправомірно відмовлено позивачу судом першої інстанції, який показав, що він неодноразово звертався до боржника ОСОБА_4 та поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_3 з вимогою повернення боргу відповідно до умов договору, проте його вимоги залишалися поза увагою боржників. Лише ОСОБА_3, яка не уникала спілкування, 16.03.2013 року повернула йому кошти у повному обсязі, про що свідок надав останній відповідну розписку. Крім того, ОСОБА_6 підтвердив, що розписка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 45), написана ним власноручно, а обставини, що викладені в ній, відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У разі порушення боржником зобов'язання , забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1,2 ст. 554 ЦК України)

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, суд першої інстанції при розгляді позову не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суди на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 779 грн. 16 коп.

В стягненні з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. слід відмовити, оскільки вони документально не підтверджені.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, ст.ст. 526, 543, 553, 554, 556, 1046-1050 ЦК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 77916 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. заборгованості за договором позики, а також судовий збір в розмірі 389 грн. 58 коп. з кожного.

В стягненні з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

"З оригіналом вірно"

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.