Ухвала суду № 35316647, 07.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9793/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Український фармацевтичний інститут якості» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005161510 від 01.01.2013, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена камеральна перевірка податкової декларації позивача з податку на прибуток за 2012 р., за результатами якої складено акт від 13.03.2013 №1156-15/36225306 і винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2013 №0005161510, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 10990 грн.

Спірне грошове нарахування здійснено відповідачем на підставі пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК та за порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 ПК, оскільки ним не було заповнено рядки 33, 34 декларації з податку на прибуток за 2012р., що спричинило відсутність декларування авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісяця у березні-грудні 2013р. та січні-лютому 2014р. в сумі 8792 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Окружний адміністративний суд посилався на те, що у відповідача відсутні правові і фактичні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати авансового платежу з податку на прибуток за березень 2013 р., оскільки на час проведення камеральної перевірки строк сплати авансового платежу за березень 2013 р. не настав, та крім того, на час винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення 01.04.2013 р. позивачем своєчасно і в повному обсязі сплачено авансовий платіж за березень 2013 р.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Абзацом 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу визначено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем була подана податкова декларація з податку на прибуток за 2012 р., у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, визначені п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність в рядках 33, 34 декларації показника авансового платежу не означає, що податкова декларація не подана, оскільки в контексті сплати авансових платежів подання податкової декларації абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК не вимагається.

Разом з тим, абз. 11 п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу передбачено, що у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому згідно з абз. 12 п. 57.1 ст. 57 ПК дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

З аналізу наведених правових норм та наданої позивачем податкової декларації, колегія суддів приходить до висновку, що на час проведення камеральної перевірки, строки сплати авансового платежу за березень 2013р. не настав, водночас на час винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення 01.04.2013 позивачем своєчасно і в повному обсязі сплачено авансовий платіж за березень 2013р., що підтверджується наданою позивачем копією платіжного доручення від 28.03.2013 №2500 на суму 9306 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія приходить до однозначного висновку, що судом першої інстанції прийнято вірне рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.