Рішення № 353166, 27.12.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.12.2006 Справа № 16/99

За позовом

закритого акціонерного товариства „Український кредитний банк”, м. Київ

до відповідача

відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці

про

стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 2355981,43 грн.

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

Від позивача

Кулєшов В.Л. (дов. від 21.03.06)

Від відповідача

не з’явився

СУТЬ СПОРУ: закрите акціонерне товариство „Український кредитний банк”, м. Київ (далі –позивач) звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці (далі –відповідач) з урахуванням уточнення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 4415981,43 грн., в т.ч. 3160000,00 грн. основної заборгованості, 972369,13 грн. процентів та 283612,30 грн. пені за кредитним договором №01/03-10-99 від 19.10.1999р.

Станом на день судового засідання, у зв’язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості, позивач подав уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача 2355981,43 грн., в т.ч. 1100000,00 грн. основної заборгованості, 972369,13 грн. процентів та 283612,30 грн. пені.

Позивач просить позов задоволити, посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконав зобов’язання за кредитним договором, внаслідок чого допустив прострочку з повернення кредиту та сплати відсотків.

Відповідач частково заперечує позовні вимоги, мотивуючи тим, що нарахування відсотків є безпідставним, оскільки умовами кредитного договору оплата процентів за користування кредитом не передбачена.

У судових засідання 19.12.06, 22.12.06 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) оголошувалася перерва.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст.85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 15.01.07.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:

19.10.99 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №01/03-10-99 (далі - кредитний договір), за яким відповідачу надано кредит у сумі 5 500 000 грн. у вигляді кредитної лінії для придбання векселів на умовах строковості та повернення (п.1.1. кредитного договору).

20.10.99 між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою продовжено термін повернення кредитних коштів в сумі 5 500 000 грн. до 31.03.00.

28.10.99 між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою текст кредитного договору доповнено статтею 8 „Ціна кредиту”, якою встановлено, що відповідач сплачує позивачу з користування кредитом проценти по ставці, встановленій з розрахунку однієї облікової ставки НБУ + 3% річних від суми кредиту за фактичне користування з 01.11.99. Проценти сплачуються в кінці стоку дії кредитного договору.

Крім того, 24.03.00, 28.03.00 26.09.01, 25.09.02, 26.09.02, 29.09.03, 25.12.03 між сторонами укладено додаткові угоди до кредитного договору, згідно з якими остаточний термін повернення залишкових кредитних коштів відстрочено до 29.12.04.

29.12.03 між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно з якою п.8.1 кредитного договору доповнено абзацом наступного змісту: ”позичальник сплачує банку за користування кредитом проценти по ставці в розмірі 13% річних сум кредиту за фактично використаний час з 29.12.03”.

У відповідності до рішення господарського суду Закарпатської області від 24.01.06 у справі №5/333, яке набрало законної сили, за позовом ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород до ЗАТ „Український кредитний банк”, м. Київ про визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод, судом встановлено, що додаткові угоди від 28.10.99, від 27.03.01 від 27.03.01 до кредитного договору є неукладеними.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спрів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Додаткова угода до кредитного договору від 28.10.99, якою кредитний договір доповнено статтею 8, щодо встановлення процентної ставки за користування кредитом судом та строки сплати, є неукладеною, про що зазначено у вищенаведеному рішенні господарського суду.

Додатковою угодою до кредитного договору від 29.12.03 сторонами вносилися доповнення до пункту 8.1 статті 8 кредитного договору про встановлення процентної ставки у розмірі 13% річних за користування кредитом.

Стаття 4 Цивільного кодексу Української РСР (діючого на момент укладення додаткових угод) встановлює, що цивільні права та обов’язки виникають, зокрема з угод передбачених законом, а також угод, хоч і не передбачених законом, але таких які йому е суперечать.

У відповідності до ст.153 Цивільного кодексу Української РСР, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Тому, з огляду на вищеприведене, доповнення до кредитного договору (додаткова угода від 29.12.03), а саме до тієї частини, щодо якої встановлено факт неукладеності не може породжувати прав та обов’язків, на яких грунтуються позовні вимоги, за відсутності предмету в цілому щодо цього зобов’язання, його істотних умов та з огляду на предмет кредитного договору, який за своїм змістом є безвідплатним.

У зв’язку із наведеним суд відхиляє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами у сумі 972369 грн.

Доводи позивача щодо законності спірної додаткової угоди з посиланням на рішення господарського суду від 24.01.06 у справі №5/333 суд не бере до уваги, позаяк предметом вказаного позову було визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод з підстав обраних позивачем.

Заяву відповідача про відстрочення виконання рішення строком на 2 роки з подальшою розстрочкою рівним частинами на 3 роки, слід відхилити, з огляду на необґрунтованість підстав, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

У ході розгляду справи, відповідач частково погасив заборгованість по кредиту, а тому згідно поданого позивачем уточнення позовних вимог від 26.12.06 за відповідачем рахується заборгованість по кредиту у сумі 1100000,00 грн.

Отже, у зв’язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості на суму 2 060 000 грн., відсутній предмет спору у цій частині позовних вимог, а тому провадження у справі у частині суми 2 060 000 грн. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки, відповідач порушив умови договору, належним чином та у повному обсязі взяті на себе договірні зобов’язання перед позивачем не виконав, то позивач у відповідності до п. 5.1. договору за період з 30.12.04 по 30.12.05 нарахував відповідачу пеню, яка згідно розрахунку становить 283612,30 грн.

Проте, оцінюючи обставини справи, суд прийшов до висновку зменшити суму пені. При цьому, суд виходить з того, що на час судового розгляду відповідач у більшій частині виконав зобов’язання щодо повернення кредиту. Слід взяти до уваги, що відповідач є підприємством паливно-енергетичного комплексу, основною діяльністю якого є постачання електроенергії для споживачів Закарпатської області, а розподіл коштів, що надходять від споживачів проводиться виключно до Алгоритму встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. Отже, у сукупності, беручи до уваги вищенаведене, інші наведені відповідачем обставини щодо розрахунків за фактично спожиту електроенергію, а також обставини щодо наявного боргу перед бюджетом у сумі 1755,0 тис. грн., дебіторської заборгованості станом на 01.11.06 –283232 тис. грн. та кредиторської заборгованості –322744 тис. грн., є достатньо підстав для зменшення розміру пені до 20 000 грн. відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1100000,00 грн. основної заборгованості та сума 20 000 грн. пені.

Вказана сума заборгованості доведена позивачем відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 6467,42 грн. державного мита та 29,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст. 80, п.3 ст.83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

у частині позовних вимог на суму 2060000 грн. припинити провадження.

Позов задоволити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород-Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) на користь закритого акціонерного товариства „Український кредитний банк”(м. Київ, пр-т Перемоги, код ЄДРПОУ 14360080):

- суму 1120000,00 грн. , в т. ч. 1100000,00 грн. основної заборгованості та 20 000 грн. пені;

- суму 6467,42 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та суму 29,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

У задоволенні заяви ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” про відстрочку виконання рішення строком на 2 роки з подальшою розстрочкою рівними частинами на 3 роки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Васьковський