Постанова № 35312969, 18.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа№ 910/12908/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Кондес Л.О.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Пухленко І.А.

від відповідача: Копиленко Л.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Групп" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року (Пригунов А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада

Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд

Групп"

про стягнення 50435,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року по справі 910/12908/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Групп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада Україна" 41060,00 грн. - основного боргу, 6831,32 грн. - пені та 1400,68 грн. - судового збору. Припинено провадження по справі №910/12908/13 в частині стягнення 2000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов в частині стягнення основного боргу в сумі 41060,00 грн. та пені в розмірі 3114,40 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 11.11.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року відкладено розгляд справи до 18.11.2013 року

В судове засідання 18.11.2013 року з'явився представник позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, а також щодо зміни рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив змінити рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

09 липня 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №11/07/2012 від 09.07.2012 року (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а останній зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах даного Договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна товару визначається згідно з додатком до Договору, що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору, покупець сплачує вартість товару та інші платежі відповідно до Договору, згідно з накладними на відвантаження товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 84960,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не належним чином, а саме, частково оплатив поставлений позивачем товар на суму 41900,00 грн., в наслідок чого, на момент звернення позивачем до суду, у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 43060,00 грн.

05 квітня 2013 року та 16.05.2013 року позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату заборгованості за поставлений товар та суми нарахованих штрафних санкцій за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом встановлено, що поставка позивачем та прийняття товару відповідачем підтверджується видатковою накладною, яка підписана сторонами та скріплена печатками підприємств без зауважень.

30 липня 2013 року, після порушення провадження по даній справі, відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. за Договором, що є предметом розгляду спору по даній справі. Відтак, місцевий господарський суд обґрунтовано зупинив провадження по справі в частині стягнення 2000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 41060,00грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за Договором для нього настають такі правові наслідки як, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, місцевий господарський зробив власний розрахунок, відповідно до якого визначив та стягнув з відповідача пеню в розмірі 6831,32 грн.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. Договору, за прострочення оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неоплаченої вартості товару, за кожен день прострочення.

Беручи до уваги, що грошове зобов'язання відповідача мало бути виконано 16.07.2012 року, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом необґрунтовано визначено строк нарахування пені з 16.07.2012 року до 01.07.2013 року та визначає для стягнення суму пені в розмірі 4283,56 грн. за період з 17.07.2012 року до 17.01.2013 року, відповідно до розрахунку.

Розрахунок пені

Дата початку Кінцева дата Кількість днів Сума боргу Облікова Пеня

(грн.) ставка(%) (грн.)

17.07.2012 22.07.2012 6 84960,00 15.00 208,92

23.07.2012 16.08.2012 25 69960,00 15.00 716,80

17.08.2012 16.09.2012 31 64960,00 15.00 825,31

17.09.2012 26.09.2012 10 60060,00 15.00 246,15

27.09.2012 05.11.2012 40 55060,00 15.00 902,62

06.11.2012 04.12.2012 29 48060,00 15.00 571,20

05.12.2012 17.01.2013 43 45060,00 15.00 812,56

Всього 185 4283,56

Відповідно до п. 1-1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським суд не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Групп" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року по справі № 910/12908/13 - зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Групп" задовольнити частково.

Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року по справі № 910/12908/13.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Групп" (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 210, квартира 81, код ЄДРПОУ 3653852), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада Україна" (33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гагаріна, будинок 39, код ЄДРПОУ 38212420) 41060 (сорок одна тисяча шістдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 4283 (чотири тисячі двісті вісімдесят три) грн. 56 коп. - пені, та 1546 (одна тисяча п'ятсот сорок шість) грн. 36 коп. - судового збору.

2.Припинити провадження по справі №910/12908/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада Україна" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Групп" в частині стягнення 2000,00 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада Україна" (33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гагаріна, будинок 39, код ЄДРПОУ 38212420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Трейд Групп" (03058, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 210, квартира 81, код ЄДРПОУ 36538525) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. - судового збору за подання апеляційної скарги.»

Видачу наказів, на виконання постанови, доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №910/12908/13 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Л.О. Кондес