Постанова № 3530900, 14.01.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                                 Суддя – доповідач – С. А. Малашкевич

                                                                                                                                 Суддя І інстанції – О.Г. Хрімлі

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

П О С Т А Н О В А  

Іменем України

«14» січня 2009 року                                                                      справа № 2-а-6146/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Малашкевича С. А.

суддів                        Геращенко І. В., Арабей Т. Г.

при секретарі судового засідання – Літвіновій Л.М.

за участю представників сторін:

від позивача –  Гончаров С.В.

від 1 відповідача – Кутько О.М. – за довір.

від 2 відповідача – Бабенкова М.В.

розглянувши апеляційну скаргу

ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року по адміністративній справі№ 2-а-6146/08

за позовом

ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес»

до

про                                           

ДПІ  у Київському районі м. Донецька

ГУ ДКУ в Донецькій області

Визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ

ВСТАНОВИВ:

            ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес» звернулося до суду з позовом до відповідачів: ДПІ у Київському районі м. Донецька; ГУ ДКУ в Донецькій області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 300956 грн.

Постановою від 13.10 2008 року Донецького окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позовних вимог, з чим не погодився позивач, який подав апеляційну скаргу.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована порушенням судом норм матеріального права, зокрема ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон «Про ПДВ»)

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, проти чого заперечували представники відповідачів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні обґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Під час розгляду спору судом встановлене наступне.

Позивач зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності та платником ПДВ. Ним до ДПІ у Київському районі м. Донецька були подані податкові декларації з ПДВ за травень – серпень 2007 року з додатками 3 до них, - «Розрахунок суми бюджетного відшкодування». Відповідно до поданих декларацій та розрахунків, позивачу підлягав бюджетному відшкодуванню, шляхом перерахування на його банківських рахунок,  ПДВ в розмірі: за травень 2007 року – 120765грн.; за червень 2007 року – 34587 грн.; за липень 2007 року – 37167 грн.; за серпень 2007 року – 108437 грн.

Першим відповідачем були проведені перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ у деклараціях за вказані періоди.

За наслідками перевірок були складені акти перевірок від 16.08.07 року № 2636/23-3/33654525 та від 07.11.07 року № 3888/23-3/33654525 (надалі-«акти перевірок»). В актах перевірок відображено порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закона України «Про ПДВ», зокрема встановлено завищення сум бюджетного відшкодування внаслідок того, що підприємством включено до р. 3 розрахунків сум бюджетного відшкодування, суми ПДВ, які сплачувалися постачальникам за товари(роботи, послуги), поставка яких відбувалася відповідно до: 01.04.07 року; 01.05.07 року; 01.06.07 року; 01.07.07 року.

На підставі висновків актів перевірок першим відповідачем були прийняті  податкові повідомлення-рішення від 30.08.07 року № 0002292340/0/15433/10/23-3 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень, червень 2007 року в загальній сумі 109221 грн., а також від 19.11.07 року № 22651/10/23-313 про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень, серпень 2007 року в загальній сумі 137045 грн.

За наслідками апеляційного оскарження позивачем першого з перелічених рішень відповідача, сума, на яку зменшене бюджетне відшкодування залишена без змін, а відповідачем були прийняті наступні податкові  повідомлення-рішення від 25.09.07 року № 00022992340/1/17779/10/23-3 та від 10.12.07 року № 0002232340/2/24373/10/23-3. Останнє з перелічених рішень, а також рішення від 19.11.07 року № 22651/10/23-313 є предметом позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийнятих відповідачем оспорюваних рішень та відсутність підстав для бюджетного відшкодування позивачу суми ПДВ за травень-серпень 2007 року в розмірі 300956 грн.

Суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту у розмірі 300956 грн., в перевіреному періоді були сплачені позивачем постачальникам товарів (робіт, послуг) на підставі отриманих податкових накладних, що підтверджується платіжними документами, які додані до справи. Ці обставини не заперечуються й відповідачем.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у 7.7.  ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” за приписами п.п.7.7.1 якого сума податку, що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

            При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

            При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Згідно п.п.  7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

       Спір щодо визначення суми бюджетного відшкодування у сторін виник внаслідок різного тлумачення сторонами відомостей у рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997р. “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 9.07.1997 р. за № 250/2054, приписам абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».            

Наведеним рядком передбачена сума податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тоді як  п.п. 7.7.2 «а» п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Отже, якщо законом визначена сума сплаченого податку без прив’язки до податкового кредиту попереднього податкового періоду, то Порядком передбачена сплата суми податкового кредиту саме попереднього звітного періоду.

      Виходячи з принципу законності, викладеному у статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів застосовує приписи абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та вважає помилковим не застосування приписів зазначеної норми судом першої інстанції.

       Колегія судів зазначає, що відповідач безпідставно розповсюдив правила формування податкового кредиту на правила визначення сплаченої суми. Саме помилковість застосування норм призвела до хибного висновку податкового органу.

       Апеляційний суд зазначає, що норми абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обмежують суму бюджетного відшкодування сумою податку фактично сплаченою платником податку у вартості товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Сума бюджетного відшкодування (гранична сума) є частиною від’ємного значення, яке склалося у попередньому періоді.

       Зазначений порядок відшкодування узгоджується з приписами пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

    Враховуючи таке, зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ в оспорюваних рішеннях здійснено ДПІ у Київському районі м. Донецька безпідставно та з порушенням ст. 7 Закону «Про ПДВ».

За приписами п. п. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Статтею 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України “Про податок на додану вартість”.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”).

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов’язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу ПДВ, заявленого ним у податкових деклараціях з ПДВ за травень-серпень 2007 року, оскільки Закон України «Про ПДВ» не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення поширюється  тільки  на окремо  взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

            Зважаючи на наведене, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням нормматеріального права, тому підлягає скасуванню.

            На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 195,  196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А :

            Апеляційну скаргу ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес» на постанову Донецького окружного адміністративного судувід 13.10.2008 р.у справі № 2-а-6146/08 –  задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного судувід 13.10.2008 р.у справі № 2-а-6146/08 - скасувати.

Позовні вимоги ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес» до ДПІ у Київському районі м. Донецька та ГУ ДКУ в Донецькій області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 300956 грн. задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 10.12.2007 року № 0002232340/2/24373/10/23-3, від 19.11.2007 року № 22651/10/23-313 про зменшення ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес» сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Стягнути з коштів державного бюджету України на користь ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес»  бюджетне відшкодування з ПДВ за травень-серпень 2007 року у розмірі 300956 грн.

 Постанова прийнята у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні. Постанова у повному обсязі складена 19 січня 2009 року.

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

            Головуючий                                                                        С. А. Малашкевича

Судді                                                                                      І. В. Геращенко

                                                                                                Т. Г. Арабей

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

П О С Т А Н О В А  

Іменем України

                                               (Вступна та резолютивна частини)

«14» січня 2009 року                                                                 справа № 2-а-6146/08/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Малашкевича С. А.

суддів                        Геращенко І. В., Арабей Т. Г.

при секретарі судового засідання – Літвіновій Л.М.

за участю представників сторін:

від позивача –  Гончаров С.В.

від 1 відповідача – Кутько О.М. – за довір.

від 2 відповідача – Бабенкова М.В.

розглянувши апеляційну скаргу

ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес»на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 року по адміністративній справі№ 2-а-6146/08

за позовом

ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес»

до

про                                           

ДПІ  у Київському районі м. Донецька

ГУ ДКУ в Донецькій області

Визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ

            На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 195,  196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів-

П О С Т А Н О В И Л А :

            Апеляційну скаргу ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес» на постанову Донецького окружного адміністративного судувід 13.10.2008 р.у справі № 2-а-6146/08 –  задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного судувід 13.10.2008 р.у справі № 2-а-6146/08 - скасувати.

Позовні вимоги ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес» до ДПІ у Київському районі м. Донецька та ГУ ДКУ в Донецькій області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 300956 грн. задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 10.12.2007 року № 0002232340/2/24373/10/23-3, від 19.11.2007 року № 22651/10/23-313 про зменшення ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес» сум бюджетного відшкодування ПДВ.

Стягнути з коштів державного бюджету України на користь ТОВ «Міжнародна Міжгалузева Компанія «Антарес»  бюджетне відшкодування з ПДВ за травень-серпень 2007 року у розмірі 300956 грн.

 Постанова прийнята у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні. Постанова у повному обсязі буде складена 19 січня 2009 року.

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

            Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

            Головуючий                                                                        С. А. Малашкевича

Судді                                                                                      І. В. Геращенко

                                                                                                Т. Г. Арабей