Рішення № 35304942, 12.11.2013, Турійський районний суд Волинської області

КОПІЯ

Справа № 169/746/13-ц

Провадження № 2/169/240/13

Категорія: 26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року смт. Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Турак О.В.

при секретарі Луцик Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно та виселення, та зустрічним позовом ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним договору іпотеки,

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, що передане в іпотеку та виселення.

Свій позов мотивує тим, що 25 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (назву якого змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №VOTWGI0000003632, а 03 жовтня 2008 року - додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої позивач надав відповідачу - ОСОБА_1 кредит в розмірі 24705.93 доларів США терміном до 25 лютого 2028 року зі сплатою 1.17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит між банком та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 11 березня 2008 року був укладений іпотечний договір, відповідно до якого останні надали в іпотеку належний їм на праві власності житловий будинок загальною площею 139.9 кв.м., житловою площею 48.5 кв.м., та земельну ділянку площею 0.0787 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначає, що банк свої зобов'язання перед позичальником виконав, але свої зобов'язання перед банком ОСОБА_1 не виконує, позичені кошти не повертає і не здійснює погашення кредиту, внаслідок чого станом на 29 квітня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 64096.61 доларів США, що еквівалентна в національній валюті 512131.90 грн. У зв'язку із заборгованістю позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, будинок загальною площею 139.9 кв.м., житловою площею 48.5 кв.м., та земельну ділянку площею 0.0787 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку в органі МВС України.

Відповідач ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві просить визнати недійсним іпотечний договір, укладений між банком та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 11 березня 2008 року, з тих підстав, що вказаний договір підписаний ним та його сестрою ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та від імені їхньої матері ОСОБА_3 на підставі довіреності від 04 березня 2008 року, що посвідчена приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, яка є нікчемною, оскільки на час укладення іпотечного договору та посвідчення довіреності ОСОБА_3 була недієздатною, що стверджується рішенням Турійського районного суду від 16 липня 2002 року.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2013 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, а також залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача Голярчук А.А. у заяві від 12 листопада 2013 року просить застосувати строк позовної давності, та у зв'язку з його спливом відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 було відомо про обставини, на які він посилається у зустрічній позовній заяві, ще в момент підписання іпотечного договору у 2008 році, а з позовом про визнання його недійсним він звертається лише зараз - поза межами строку позовної давності.

Сторони в судове засідання не з'явились.

Представник позивача Голярчук А.А. подала до суду заяву, в якій вказала, що позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, зустрічний позов не визнає, не заперечує проти заочного розгляду справи та просила позов задовольнити і розглядати справу без участі представника Банку.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоч були вчасно і належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, про причини неявки суд не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Зі згоди представника позивача та відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України суд проводить заочний розгляд даної справи на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що в дане судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (назву якого змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №VOTWGI0000003632, а 03 жовтня 2008 року - додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої позивач надав відповідачу - ОСОБА_1 кредит в розмірі 24705.93 доларів США терміном до 25 лютого 2028 року зі сплатою 1.17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 24-26).

В забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит №VOTWGI0000003632, додатковою угодою до нього, 11 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладений іпотечний договір, відповідно до якого останні надали в іпотеку належний їм на праві власності житловий будинок загальною площею 139.9 кв.м., житловою площею 48.5 кв.м., та земельну ділянку площею 0.0787 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 05 листопада 2001 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 квітня 2002 року, Державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 лютого 2008 року (а. с. 30-35).

Пунком 1.3.1 іпотечного договору його заставна вартість визначена у розмірі 167000 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором про іпотечний кредит та додатковою угодою до нього не виконує, чергових погашень частини кредиту, процентів та комісій у встановлений в графіку термін не вносить. Станом на 29 квітня 2013 року заборгованість перед позивачем становить 64096.61 доларів США., з яких: 23883.80 доларів США - сума заборгованості за кредитом, 14264.43 доларів США - заборгованість за відсотками, 3233.07 доларів США - комісія, 19633.29 доларів США - пеня, 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), 3050.73 доларів США - штраф (процентна складова), з яких підставною є процентна складова штрафу у розмірі 2069.06 доларів США, оскільки позивачем штраф нараховано на суму боргу з урахуванням пені, тобто застосувано до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність, а саме: два різновиди (штраф і пеню) одного й того ж самого виду відповідальності (сплата неустойки) за одне й те ж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором), що є неприпустимим. Таким чином, підставною є сума заборгованості 63114.94 доларів США, яка відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США (100 доларів США - 799 грн.) еквівалентна 504288.37 грн.

Відповідно до п. 2.3.7. додаткої угоди до договору про іпотечний кредит банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої договором, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3, а саме, у випадку затримання частини кредиту або відсотків щонайменше на один календарний місяць, несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту, іншого істотного порушення умов даного договору.

Згідно п.2.1.5 іпотечного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцями зобов'язань задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Статтями 33, 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Отже, оскільки ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, тому банк - іпотекодержатель, вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Статтею 590 ч. 1 ЦК України передбачено, що звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до розділу 4 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі цього договору, рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса. Пункт 4.3 договору є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право останньому звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» .

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позов в частині звернення стягнення слід задовольнити і звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

При цьому, вимоги позивача про необхідність зазначення в судовому рішенні також положень про наділення іпотекодержателя правом отримання певних документів та вчинення інших дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» були надіслані у березні 2013 року вимоги відповідачам про необхідність добровільно звільнити житловий будинок загальною площею 139.9 кв.м., житловою площею 48.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, разом з усіма членами сім'ї та мешканцями (а.с. 14-16). Однак, відповідачі добровільно не звільнили спірне житло протягом одного місяця з дня отримання вимоги.

Наведене свідчить про те, що іпотекодержателем дотримано процедуру повідомлення про виселення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, який згідно іпотечного договору належить на праві власності іпотекодержателю і позов в частині виселення відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, які згідно повідомлення Турійської селищної ради від 21 жовтня 2013 року зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1, слід задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у спірному будинку не проживає, а згідно даних Турійського РС УДМС від 25 вересня 2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, тому відсутні підстави для його виселення із будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо виселення зі зняттям з реєстрації, то суд вважає, що прийняття рішення про виселення і є підставою для внесення відповідних даних про зняття особи з реєстраційного обліку, оскільки частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним договору іпотеки слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу (далі ЦК) України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 203 цього Кодексу встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має учинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З матеріалів справи, зокрема, з рішення Турійського районного суду від 16 липня 2002 року вбачається, що ОСОБА_3 визнана недієздатною внаслідок психічної хвороби (а. с. 78).

Відповідно до ч.3 ст. 41 ЦК України правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Разом з тим, оспорюваний іпотечний договір від 11 березня 2008 року від імені ОСОБА_3 підписаний ОСОБА_2, яка не є її опікуном, а діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_7 04 березня 2008 року, яка в силу ч.1 ст. 226 ЦК України є нікчемною, оскільки вчинена ОСОБА_3 - недієздатною фізичною особою.

Таким чином, ОСОБА_2, підписуючи іпотечний договір від 11 березня 2008 року від імені ОСОБА_3, не мала на те відповідного обсягу цивільної дієздатності, а тому вимоги за зустрічним позовом про визнання іпотечного договору недійсним були підставними.

Разом з тим, відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 216 ЦК України).

Згідно зі ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заявою від 12 листопада 2013 року представник позивача Голярчук А.А. просила суд застосувати при вирішенні даного спору положення Цивільного кодексу щодо спливу позовної давності, вказуючи, що позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 було відомо про обставини, на які він посилається у зустрічному позові, під час укладення оспорюваного договору у березні 2008 року.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України)

Норма ч. 5 ст. 267 ЦК припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Будь-яких поважних причин пропуску звернення до суду з вимогою про визнання недійсним іпотечного договору від 11 березня 2008 року ОСОБА_1 не зазначив.

З врахуванням вищенаведеного слід дійти висновку, що ОСОБА_1 під час укладення іпотечного договору 11 березня 2008 року достовірно було відомо про те, що ОСОБА_3 є недієздатною, оскільки саме за його заявою вона визнана недієздатною рішенням Турійського районного суду від 16 липня 2002 року.

Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову саме з пропуском строків позовної давності.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір по 711.14 грн. з кожного (3441 грн. +114.7 грн. : 5 = 711.14 грн.).

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 88, 213, 218, 224 ЦПК України, на підставі ст.ст. 267, 526, 530, 546, 589, 590, 1054, 1055 Цивільного Кодексу України, Закону України «Про іпотеку», суд

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно та виселення задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VOTWGI0000003632 від 25 лютого 2008 року, яка станом на 29 квітня 2013 року складає 63114.94 доларів США (в тому числі: 23883.80 доларів США - тіло кредиту, 14264.43 доларів США - проценти, 3233.07 доларів США - комісія, 19633.29 доларів США - пеня, 2100.35 доларів США - штраф) що згідно курсу НБУ станом на вказану дату еквівалентно 504288.37 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до іпотечного договору №VOTWGI0000003632 від 11 березня 2008 року, а саме, на будинок загальною площею 139.9 кв.м., житловою площею 48.5 кв.м., та земельну ділянку площею 0.0787 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Встановити початкову ціну продажу будинку загальною площею 139.9 кв.м., житловою площею 48.5 кв.м., та земельної ділянки площею 0.0787 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, - 167000 грн.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» по 711.14 грн. (сімсот одинадцять грн. 14 коп.) судових витрат з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсним договору іпотеки відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий /підпис/

Суддя Турійського районного суду О.В.Турак