Ухвала суду № 35303146, 05.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 123/5586/13-а

05.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Кондрак Н.Й.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму від 30.05.1997,

представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Тонкоголосюк О.В.) від 18.07.13 у справі № 123/5586/13-а,

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 95000)

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим (вул. Київська, 125-б, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 18.07.2013 в позові ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 18.07.2013 та прийняти нове рішення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 05.11.2013, позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову про задоволення позову. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в обгрунтування якого зазначає, що постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 26 січня 2011 року визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя щодо відмови перерахувати пенсію ОСОБА_3, з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по України, з якої сплачено страхові внески, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії 2009 р. Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя зобов'язано перерахувати пенсію ОСОБА_3 починаючи з 01.06.2010 р.. з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по України, з якої сплачено страхові внески, за календарний рік. що передує року перерахунку пенсії - 2009 р., та сплачувати її на постійній основі, щомісячно, до появи нових підстав для її перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві. збільшення страхового стажу позивача, та ін.).

Так, позивач зазначив, що на сьогодні вона продовжує працювати і знову придбала право на перерахунок пенсії згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування », так як відпрацювала більше 24 місяців після останнього перерахунку і має більше 24 місяці страхового стажу.

Отже, з цього приводу вона звернулася до УПФУ в Київському районі м. Сімферополя за перерахунком, але їй було відмовлено в проведенні перерахунку, що на її думку є порушенням норми діючого законодавства, з приводу чого вона звернулася до суду.

Позивач просила визнати дії відповідача протиправними, в ході яких не виконані вимоги ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанова Київського районного суду м. Сімферополя від 26.01.201 1 року, відповідно до яких відповідач зобов'язаний був при розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії застосувати середню заробітну плату працівників, зайнятих у сфері економіки України за 2009 рік - 1650,43 грн., та зобов'язати останнього провести перерахунок пенсії позивача з 1 червня 2012 року з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у сфері економіки України за 2009 рік - 1650,43 грн. і виплачувати надалі.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Частиною першою статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою та четвертою статті 70 КАС України, належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч. 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є пенсіонером, який продовжує працювати після призначення пенсії. Маючи два роки стажу після призначення пенсії позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням спірного показника, посилаючись на те, що до застосування такого показника відповідача було зобов'язано постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 26 січня 2011 року, яка набрала законної сили, та на підставі якої було проведений попередній перерахунок її пенсії.

Проте, відповідач відмовив позивачу в проведенні такого перерахунку оскільки на сьогодні змінилося законодавство в частині визначення показників, тому у разу проведення перерахунку пенсії яких просить провести позивач, розмір пенсії останньої значно зменшиться.

Позивач вважає, що його права порушено у зв'язку з неправильним застосуванням під час перерахунку пенсії заниженого показника, що стало підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до положень Закону України 1058 враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Так, перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється ст. 42 Закону 1058. ч. 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.

Дана редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених пп.. «б» пп.. 10 п. 35 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.08.2008 р. № 10-рп/2008.

Отже, скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Таким чином, аналіз відновленої (діючої) норми аб. З ч. 4 ст. 42 Закону 1058 доводить що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.

Відтак, правила ч. 1 ст. 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

В частині 1 ст. 40 передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону 1058. і є величиною постійною не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

Необхідно зазначити, що правове розуміння понять «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України» та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік. що передує року перерахунку пенсії» є різними правовими категоріями в основі цієї різності лежить, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці понятті не передбачається можливим. Таке ототожнення є помилковим. неправомірним, безпідставним.

Згідно з п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-12 (далі Закон 1788) та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 р. З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України приписи Постанови КМ України № 530 від 28.08.2008 р. не можуть застосовуватись до спірних відносин.

Так, перерахунок пенсії з більш високого заробітку передбачений ст. 69 Закону 1788, відповідно до якої пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії, у тому числі за віком, не менш як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи підряд для призначення пенсії відповідно до статей 64-67 цього Закону. У разі дальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться за його заявою новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш ніж через два роки після попереднього перерахунку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, відсутні.

Обчислення включає в себе призначення та перерахунок пенсії, разом з цим це не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження, при цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається ч. 2 ст. 40 Закону України 1058, з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік. що передує року звернення визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Враховуючи, що таке роз'яснення, як застосування показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення визначається один раз при призначенні пенсії і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, було дано законодавчими органами після того, як було ухвалено постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 26 січня 201 1 року, яка набрала законної сили та на підставі якої позивачу було проведено перерахунок пенсії, виходячи з показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік, та в якій зазначено, що таку пенсію слід сплачувати на постійній основі. щомісячно, до появи нових підстав для її перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві, збільшення страхового стажу позивача, та ін.), у разі проведення перерахунку пенсії позивача, її розмір має бути обрахований виходячи з показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік, як цього вимагає Закон, що значно зменшить розмір пенсії позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2.Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 18.07.13 у справі №123/5586/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська