Рішення № 35299889, 13.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3925/13 13.11.2013 13.11.2013 13.11.2013

Провадження №22-ц/784/3169/13

Головуючий по 1 інстанції Васильченко Н.О.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2013р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Буренкової К.О.,

при секретарі судового засідання Рудніку Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (далі - ПАТ „Приватбанк")

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 липня 2013р.

за позовом ПАТ „Приватбанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення не предмет іпотеки та виселення,

встановила:

У серпні 2012р. ПАТ „Приватбанк" пред'явило позов до ОСОБА_2 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яку було передано 26 лютого 2008р. в іпотеку для забезпечення зобов'язань за кредитним договором, умови якого порушені і станом на 07 червня 2012р. існує заборгованість в розмірі 144457 грн. 56 коп. Крім того, позивач просив задовольнити вимоги про виселення відповідачки із вказаного житлового приміщення.

Рішенням та додатковим рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 12 липня та 18 вересня 2013р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ „Приватбанк", посилаючись на незаконність рішення суду, просило його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідачка хоча і має заборгованість за кредитним договором, але із-за відсутності доказів про її дійсний розмір після часткового погашення унеможливлюють задоволення вимог як про звернення стягнення на іпотечне майно, так і про виселення, які носять похідний характер.

Проте з такими висновками у повній мірі погодитись не можна, оскільки до них суд дійшов з порушенням закону.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 лютого 2008р. між ЗАТ „Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ „Приватбанк" і ОСОБА_2 укладено кредитний договір за яким остання отримала до 26 лютого 2015р. 75000 грн. під 15% річних. У разі порушення зобов'язань по погашенню кредиту відсоткова ставка збільшується удвічі (п.6.2.).

Належне виконання кредитних зобов'язань забезпечено пенею в розмірі 0,15% за кожний день прострочення від суми заборгованості та штрафом - 10% від суми невиконаного зобов'язання (п.6.4.,6.5.). Крім цього, сторони кредитного договору 26 лютого 2008р. уклали договір іпотеки, предметом якого є належна відповідачці на праві власності квартира АДРЕСА_1. Вартість предмета іпотеки визначена сторонами і складає 100000 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов'язань на 07 червня 2012р. існує заборгованість, яка складається: 55396 грн. 73 коп. - заборгованість за кредитом, 51984 грн. 79 коп. - заборгованість по процентам.

Також ПАТ „Приватбанк" нарахував 23943 грн. 53 коп. пені за період з 27 лютого 2009р. по 07 червня 2012р. і штраф - 13632 грн. 50 коп.

Доказів часткового погашення заборгованості після 07 червня 2012р. відповідачка не надала. А її посилання щодо неможливості пред'явлення даного позову є безпідставними, тому що кредитні правовідносини сторін тривають і після рішення Новобузького районного суду від 10 грудня 2010р., яким відмовлено у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення. Отже, останній позов пред'явлено з інших підстав.

За таких обставин та з урахуванням положень ст.1054 ЦК, ст.ст.12,33 Закону України „Про іпотеку" наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому реалізацію останнього слід визначити виходячи з заявлених вимог, а саме надавши ПАТ „Приватбанк" право на продаж предмету іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем.

Проте стягнення на предмет іпотеки слід звернути в межах 128097 грн. 32 коп. (55396 грн. 73 коп. заборгованість за кредитом + 51984 грн. 79 коп. заборгованість по процентам + 9977 грн. 65 коп. пеня +10738 грн. 15 коп. штраф), оскільки до вимог до про стягнення пені виходячи з положень п.1 ч.2 ст.258 ЦК, п.7 ч.13 ст.11 Закону „Про захист прав споживачів" слід застосувати позовну давність. Наслідком чого є обмеження періоду стягнення пені до одного року, а тому її сума складе 9977 грн. 65 коп. При визначенні розміру штрафу суд виходить з того, що його слід обраховувати із суми невиконаного зобов'язання, яким є заборгованість по кредиту і процентам за його користування, тобто без врахування пені. Нарахування неустойки на неустойку є подвійною відповідальністю, що суперечить ст.61 Конституції та ст.549 ЦК.

В той же час заявлені вимоги про виселення не можна визнати обґрунтованими.

Так, в матеріалах справи міститься досудова вимога ПАТ „Приватбанк" від 11 червня 2012р. до ОСОБА_2 про усунення в 30 денний термін порушень умов кредитного договору з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки та необхідність звільнення цього житлового приміщення.

Даних про те, що ОСОБА_2 отримала зазначену вимогу у справі немає.

За таких обставин, а саме не доведення ПАТ „Приватбанк" факту отримання боржником письмової вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення, то відсутні і підстави, передбачені ст.ст.39,40 Закону „Про іпотеку", ст.109 ЖК для виселення відповідачки з житлового приміщення. Оскільки відмовляючи у задоволенні даних вимог суд виходив з іншого, рішення суду підлягає скасуванню і в цій частині.

З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в силу п.4 ч.1 ст.309 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

На підставі ст.88 ЦПК з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 1921 грн. 36 коп. судових витрат, понесених під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій пропорційно від задоволених вимог (88,67%). Також з позивача слід стягнути в дохід держави 114 грн. 70 коп. судового збору, який не було оплачено при зверненні до суду першої інстанції за вимоги про виселення і які не були задоволені.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення та додаткове рішення Новобузького районного суду Миколаївської області відповідно від 12 липня та 18 вересня 2013р. скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Для погашення 128097 грн. 32 коп. (55396 грн. 73 коп. - заборгованість за кредитом, 51984 грн. 79 коп. заборгованість по процентам, 9977 грн. 65 коп. - пеня, 10738 грн. 15 коп. - штраф) заборгованості за кредитним договором від 26 лютого 2008р., укладеного між ПАТ „Приватбанк" та ОСОБА_2 звернути стягнення на однокімнатну квартиру загальною площею 35,1м2 , у тому числі житловою площею 19,50м2, що належить на праві власності ОСОБА_2, передану в іпотеку на підставі договору від 26 лютого 2008р., посвідченого приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу ОСОБА_3, надавши ПАТ „Приватбанк" право на продаж предмету іпотеки, початковою вартістю 100000 грн., шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем.

У задоволенні вимог ПАТ „Приватбанк" до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Приватбанк" 1921 грн. 36 коп. судового збору.

Стягнути з ПАТ „Приватбанк" в дохід держави 114 грн. 70 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: