Ухвала суду № 35302593, 05.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4190/13 05.11.2013

Провадження №22-ц/784/3342/13

Провадження № 22-ц/784/3342/13 Головуючий першої інстанції: Войнарівський М.М.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Романенко Ю.О.

за участю представника позивача - Свічкарьова О.В., відповідача ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 -

ОСОБА_5

на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства «ЕнергоБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ЕнергоБанк» про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 р. публічне акціонерне товариство «ЕнергоБанк» (далі - Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 08 липня 2008 р. між акціонерним банком «ЕнергоБанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ЕнергоБанк») та ОСОБА_4 укладено договір про надання кредиту № 25 (далі - Договір), за умовами якого Банк передав позичальнику кредитні кошти у розмірі 270000 доларів США на строк 5 років - з 08 липня 2008 р. по 05 липня 2013 р. для добудови житлового будинку.

Крім того, з метою забезпечення виконання Договору в той же день укладено договори поруки з ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, за якими поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, за виконання останнім умов Договору.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобов'язання за Договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 03 серпня 2012 р. складає 373048,58 доларів США, що еквівалентно 2981777 грн. 30 коп. (244352,28 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 93938,24 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10024,98 доларів США - пеня за прострочені платежі по відсоткам, 24733,07 доларів США - пеня за прострочення погашення тіла кредиту), позивач, просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 вказану заборгованість та солідарно з відповідачів 3219 грн. судового збору.

Уточнивши в подальшому розмір заборгованості, позивач просив стягнути заборгованість станом на 10 червня 2013 р. в сумі 421576,59 доларів США, що еквівалентно 3369661 грн. 68 коп., яка складається з: 244352,28 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 129285,90 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 16056,25 доларів США - пеня за прострочені платежі по відсоткам, 31882,16 доларів США - пеня за прострочення погашення тіла кредиту.

У липні 2013 р. ОСОБА_4 звернувся до Банку із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що уклав цей договір під впливом тяжких обставин ( важкою хвороби колишньої дружини) та на вкрай невигідних умовах.

Обидва позови прийняті судом до спільного розгляду.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2013 р. первісний позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9 в солідарному порядку 421576,59 доларів США, що еквівалентно 3369661 грн. 68 коп., заборгованості за кредитним договором та 3441 грн. судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 вказує на невідповідність висновків суду вимогам матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи й просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити Банку в позові та задовольнити зустрічний позов.

У запереченні на апеляційну скаргу представник Банку вказує на безпідставність її доводів й просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, представників відповідача та позивача, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 08 липня 2008 р. між акціонерним банком «ЕнергоБанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ЕнергоБанк») та ОСОБА_4 укладено договір про надання кредиту № 25, за умовами якого Банк передав позичальнику кредитні кошти у розмірі 270000 доларів США на строк 5 років - з 08 липня 2008 р. по 05 липня 2013 р. для добудови житлового будинку за умови повернення кредиту частинами згідно узгодженого графіку та сплати 17 річних за користування кредитом.

Крім того, з метою забезпечення виконання Договору в той же день укладено окремі договори поруки з ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, за якими поручителі зобов'язувалися відповідати перед кредитором солідарно з позичальником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за Договором.

ОСОБА_4 свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів виконує неналежним чином, у зв'язку з чим заборгованість за Договором станом на 10 червня 2013 р. складала 421576,59 доларів США, що еквівалентно 3369661 грн. 68 коп., а саме: 244352,28 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 129285,90 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 16056,25 доларів США - пеня за прострочені платежі по відсоткам, 31882,16 доларів США - пеня за прострочення погашення тіла кредиту.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Відповідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин справи суд обґрунтовано відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530, 543, 554, 1050 ЦК України прийшов до висновку, що з відповідачів необхідно стягнути заборгованість за Договором та нараховану позивачем пеню.

Однак, ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості солідарно з усіх відповідачів, суд не врахував наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, урегульовані ст. 554 ЦК України. Зі змісту цієї норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того самого зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Між тим така порука виникає на підставі її спільного надання, у формі укладення одного договору (ч. 3 ст. 554 ЦК України). У такому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно.

Законом не заборонено й укладення кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, але в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі у такому разі не несуть солідарної відповідальності, оскільки не можна говорити про їхню спільну поруку. За таких обставин кредитор має право вимагати солідарної відповідальності від кожного з поручителів окремо на підставі відповідного договору поруки.

Тому рішення суду в частині стягнення заборгованості за договором кредиту необхідно змінити, стягнувши цю заборгованість в розмірі, розрахованому позивачем, в солідарному порядку з позичальника і кожного з поручителів окремо.

Також помилково суд вирішив питання про розподіл судових витрат, ухваливши про солідарне стягнення з відповідачів сплаченого позивачем судового збору, оскільки законодавством не передбачене стягнення судових витрат у солідарному порядку.

З урахуванням викладеного також підлягає зміні рішення суду в частині розподілу судових витрат, а саме: з кожного з відповідачів на користь Банка необхідно стягнути по 1147 грн.

Доводи апеляційної скарги про неправомірне стягнення кредитної заборгованості з поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у зв'язку з припиненням поруки на підставі вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України не можуть бути взяті до уваги, оскільки апеляційна скарга подана лише представником позичальника ОСОБА_4, права якого стягненням заборгованості з поручителів не порушуються, тоді як кожен може посилатися лише на порушення його особистих прав, а відповідачки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 рішення суду не оскаржують.

Також судом вірно вирішено зустрічний позов щодо визнання недійсним кредитного договору.

Так, звертаючись з зустрічним позовом, ОСОБА_4 вказував, що під впливом тяжкої обставини - хвороби колишньої дружини вимушений був укласти кредитний договір на вкрай невигідних для нього умовах.

В силу ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів неійдсними», Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Згідно тексту кредитного договору, укладеного Банком та ОСОБА_4, кредитні кошті надавались для добудови житлового будинку.

ОСОБА_4 всупереч вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України не доведено, що отримані за рахунок кредиту кошти витрачені на інші потреби, ніж визначено договором, що саме хвороба колишньої дружини вимусила його укласти оспорюваний договір, Банку було відомо про ці обставини і фінансова установа скористалися тяжкими обставинами позичальника.

За такого суд обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для задоволення зустрічного позову як недоведеного.

З урахуванням викладеного та вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду необхідно змінити в частині вирішення первісного позову та розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2013 року в частині вирішення первісного позову змінити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором № 25 від 08 липня 2008 року, укладеним між акціонерним банком «Енергобанк» і ОСОБА_4, в сумі 421576,59 доларів США, що еквівалентно 3369661 (три мільйони триста шістдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 68 коп., яка складається з 244352,28 доларів США - заборгованість за тілом кредиту (еквівалентно 1953107 грн. 77 коп.), 129285,90 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом (еквівалентно 1033382 грн. 20 коп.), 16056,25 доларів США - пеня за прострочені платежі по відсоткам (еквівалентно 128337 грн. 61 коп.), 31882,16 доларів США - пеня за прострочення погашення тіла кредиту (еквівалентно 254834 грн. 10 коп.).

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором № 25 від 08 липня 2008 року, укладеним між акціонерним банком «Енергобанк» і ОСОБА_4, в сумі 421576,59 доларів США, що еквівалентно 3369661 (три мільйони триста шістдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 68 коп., яка складається з 244352,28 доларів США - заборгованість за тілом кредиту (еквівалентно 1953107 грн. 77 коп.), 129285,90 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом (еквівалентно 1033382 грн. 20 коп.), 16056,25 доларів США - пеня за прострочені платежі по відсоткам (еквівалентно 128337 грн. 61 коп.), 31882,16 доларів США - пеня за прострочення погашення тіла кредиту (еквівалентно 254834 грн. 10 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь публічного акціонерного товариства «Енергобанк» по 1147 грн. (тисячу сто сорок сім) грн. судових витрат з кожного.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді