Ухвала суду № 35299881, 11.11.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4439/13 11.11.2013 11.11.2013 11.11.2013

Провадження №22-ц/784/3497/13

Суддя суду першої інстанції Батченко О.В.

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

11 листопада 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Шолох З.Л.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Руднік Є.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 вересня 2013 року, постановлену по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Миколаївська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним державного акту на землю,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним державного акту на землю.

В позовній заяві позивач зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка, площею 1281 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1. Власницею суміжної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_5, яка самовільно захопила та використовує належну йому частину земельної ділянки.

Посилаючись на те, що фактичний розмір земельної ділянки ОСОБА_5 не відповідає площі земельної ділянки, зазначеній в правовстановлюючому документі на землю, позивач просив позов задовольнити, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 26 березня 1993 року, виданий Матвіївською селищною радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_5

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 вересня 2013 року закрито провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_4 подав на вказану ухвалу апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки суд постановив її з дотриманням норм процесуального права.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що виключає провадження в даній справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч.1 ст.55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом та ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

При цьому, позови вважаються тотожними тільки в тому випадку, коли в них одночасно співпадають сторони, предмет позову (матеріально-правова вимога позивача до відповідача) та підстава позову (посилання на належне позивачу право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту необхідно перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 квітня 2004 року, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 в частині визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю від 26 березня 1993 року, виданого Матвіївською селищною радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_5

20 грудня 2012 року позивач повторно звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, зазначивши в ній ті ж самі правові підстави, що були вказані у попередній позовній заяві.

Отже, оскільки предмет і підстави даного позову є тотожними з предметом і підставами позову у справі №2-5-702/04 Центрального районного суду міста Миколаєва, по якій вже ухвалено рішення, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі.

Керуючись ст.ст.303,312,315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: