Постанова № 35298905, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Справа № 916/1423/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

Одеського державного університету внутрішніх справ - Лисюка Ю.В.,

ТОВ "Центр-Будінвест" - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2013

та на рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2013

у справі № 916/1423/13

за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Будінвест"

про зобов'язання щодо виконання умов договору

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року Одеський державний університет внутрішніх справ (далі - Університет) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "Центр-Будінвест" про зобов'язання ТОВ "Центр-Будінвест" виконати п. 2.2.1, 4.2 договору від 22.11.2003 № 1 та п. 1, 3, 4 додатку № 1 до цього ж договору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.07.2013 (суддя Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 (колегія суддів у складі: суддя Воронюк О.Л. - головуючий, судді Єрмілов Г.А., Лашин В.В.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 29.07.2013, постанову апеляційного суду від 27.08.2013, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скарга мотивована порушенням судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 22, 33, 36, 44 ГПК України, ст.ст. 203, 205, 207, 626, 629 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено:

- 22.11.2003 Університетом як замовником-забудовником та ТОВ "Центр-Будінвест" як інвестором укладено договір № 1 щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку, а також нового повністю критого гаражу для Університету на території Університету (далі - договір);

- відповідно до умов підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору, після закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію замовнику-забудовнику передається у власність критий гараж площею, яка дорівнює повній площі "плями забудови" існуючого гаражу та житло у розмірі 3-х % від загальної площі житлового будинку;

- згідно з п. 4.2 договору по закінченню будівництва передача об'єктів у власність здійснюється наступним чином: замовнику-забудовнику передаються гараж та квартири у відповідності до п.п. 2.2.1 договору;

- умовами п.п. 3.2.11 договору передбачено обов'язок інвестора по закінченню будівництва об'єкта оформити акт вводу в експлуатацію та передати житловий будинок та гараж, а також інженерні мережі до них в експлуатацію відповідним організаціям;

- сторонами був укладений додаток (без дати) № 1 до договору № 1 від 22.11.2003 (далі - додаток), згідно з умовами якого сторони зазначили про те, що п. 2.2.1 договору № 1 від 22.11.2003 інвестор взяв на себе зобов'язання передати, зокрема, замовнику-забудовнику житло загальною площею 3% від загальної площі житлового будинку. Загальна площа будинку спочатку проектування складала приблизно до 5600 м2 (відповідно площа, яка мала була бути виділена замовнику складала до 168 м2). Однак, з моменту укладення договору інвестор зміг істотно розширити "пляму забудови" за рахунок площі, яка належала іншим фізичним та юридичним особам, та збільшив відповідно кількість секцій (черг будівництва) будинку до 3-4х, що призвело до значної затримки строків будівництва;

- у зв'язку з викладеним та необхідністю якнайшвидшого виділу житла робітникам правоохоронних органів сторони дійшли згоди про те, що інвестор за рахунок власних коштів придбає для Університету квартири загальною площею до 360 м2 (п. 1 зазначеного додатку);

- п. 2 додатку встановлено, що кількість 1-2-3 кімнатних квартир у межах площі, зазначеної в п. 1, визначається Університетом;

- при цьому, згідно умов п. 3 додатку, придбання всіх квартир зазначених в п.п. 1 та 2 повинно бути здійснено не пізніше 01.06.2007;

- умовами п. 4 додатку встановлено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання п. 3 даного додатку № 1 до договору № 1 від 22.11.2003 інвестор сплачує пеню Університету у розмірі 5% від вартості всієї площі квартир, що надаються для робітників правоохоронних органів за кожний прострочений цілий місяць;

- згідно з п. 5 додатку, після виконання всіх пунктів даного додатку зобов'язання інвестора щодо Університету в частині надання житла (п.п. 2.2.1 та 4.2 договору № 1 від 22.11.2003) вважаються повністю виконаними, про що складається відповідний акт.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаних умов договору та додатку до нього позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що за змістом договору № 1 від 22.11.2003, з урахуванням положень п. 3 додатку № 1 до договору, строк надання житла (квартир) був визначений не пізніше 01.06.2007. Отже, строк позовної давності щодо зобов'язання ТОВ "Центр-Будінвест" стосовно надання житла (квартир) сплив - 01.06.2010. Між тим, відповідний позов подано Одеським державним університетом внутрішніх справ лише 30.05.2013. Отже, суди дійшли висновку про те, строк позовної давності для звернення з вимогами в частині надання житла та сплати пені, передбачений ст.ст. 257, 258 ЦК України сплив, у зв'язку з чим у позові в цій частині відмовили. Відмовляючи позивачу в частині позовних вимог про передачу йому гаражу, суди виходили з того, що гараж надається замовнику-забудовнику після закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію, тоді як в даному випадку будинок в експлуатацію не введений, тому позовні вимоги в зазначеній частині заявлені передчасно.

Однак, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша); після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя).

Так, звертаючись з позовом у даній справі Університет вказував на те, що відповідно до умов договору № 1 від 22.11.2003 та положень додатку № 1 до договору, позивачем було надіслано відповідачу листи-замовлення від 06.12.2006 та від 26.12.2006 щодо надання п'яти працівникам квартир.

В подальшому, позивачем був надісланий на адресу відповідача лист від 26.02.2008 у відповідності до якого позивач, з огляду на зміну обставин, просив ТОВ "Центр-Будінвест" двокімнатну квартиру, яка згідно прохання викладеного у листі від 26.12.2006 мала бути надана Савченко С.А., надати Адзеленко О.В.

Як стверджує позивач, ТОВ "Центр-Будінвест" були надані наступні квартири: Шалаєвій Г.М. - квартиру площею 32 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Висоцького, 23; Коропатову О.М. - квартиру площею 92,40 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалінська, 7а кв. 70; Білічук В.М. - квартиру площею 62,20 м2, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Висоцького, 23; Проворову О.А. - квартиру площею 44,41 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Висоцького, 23. Разом з тим, інформація та відповідні документи щодо надання відповідачем квартири Адзеленко О.В. та отримання її останнім у позивача відсутня.

Відповідно до пояснень викладених у позовній заяві, позивач зазначає, що ТОВ "Центр-Будінвест" порушило виконання взятих на себе зобов'язань перед Одеським державним університетом внутрішніх справ за договором № 1 від 22.11.2003 та додатком № 1 до даного договору, оскільки площа фактично переданих квартир становить близько 231 м2, тоді як мала становити 360 м2.

Отже, з наведених обставин вбачається, що сторонами велась переписка: лист від 06.12.2006, лист від 26.12.2006, лист від 26.02.2008, лист від 21.09.2012, лист від 25.09.2012, лист від 11.10.2012 та лист від 13.12.2012, між тим, за результатами зазначеного листування сторонами не було досягнуто згоди стосовно обставин належного чи неналежного виконання зобов'язань за умовами договору в частині передачі житла та наявності чи відсутності підстав, на момент звернення з позовом, для передачі гаражу, за укладеним сторонами договором.

Вказаним доводам позивача та зазначеним листам попередніми судовими інстанціями не надано відповідної оцінки, хоча встановлення пов'язаних з цим обставин має значення як для з'ясування факту і розміру виконаних зобов'язань за договором, так і для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наведених правил про переривання перебігу позовної давності.

Крім того, згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, дана норма пов'язує початок перебігу позовної давності з конкретною датою (днем). Проте, застосовуючи у вирішенні даного спору позовну давність, попередні судові інстанції не з'ясували та не відобразили в рішенні і в постанові у справі, з якого дня (дати) починається в даному разі перебіг позовної давності (з урахуванням наведеного листування сторін щодо виконання ними своїх зобов'язань за договором), тоді як вказані обставини мають істотне значення для правильності визначення початку перебігу позовної давності (ст. 261 ЦК України), а отже й для прийняття правильного судового рішення у справі.

При цьому попередні судові інстанції, застосувавши наслідки спливу позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України, причин його пропуску не дослідили та не встановили, а відмовили Університету в задоволенні позову без розгляду його по суті (стосовно правового характеру взаємовідносин сторін; стану виконання умов договору; наявності порушення прав позивача та його змісту тощо).

Так, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що додаток № 1 до договору від 22.11.2003 повинен розцінюватися судами в контексті умов укладеного основного договору щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку, а також нового повністю критого гаражу для Університету на території Університету.

Як зазначалося вище, додаток до договору був укладений у зв'язку з тим, що з моменту укладення договору інвестор зміг істотно розширити "пляму забудови" за рахунок площі, яка належала іншим фізичним та юридичним особам, та збільшив відповідно кількість секцій (черг будівництва) будинку до 3-4х, що призвело до значної затримки строків будівництва.

У цьому зв'язку сторони дійшли згоди щодо збільшення площі, яка мала була бути виділена замовнику з 168 м2 до 360 м2, оскільки умовами договору сторони визначили, що позивачу виділяється житло у розмірі 3% від загальної площі житлового будинку.

В той же час, встановивши у п. 3 строк на придбання інвестором вказаного житла до 01.06.2007, сторони не визначали умов щодо порядку та строку передачі вказаного житла позивачу. Крім того, умови п. 4.2 договору щодо передачі у власність відповідача об'єкта будівництва сторонами не змінювалася, п. 5 також містить умову про те, що після виконання всіх пунктів даного додатку зобов'язання інвестора щодо Університету в частині надання житла (п.п. 2.2.1 та 4.2 договору № 1 від 22.11.2003) вважаються повністю виконаними, про що складається відповідний акт.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди взагалі не з'ясовували обставин справи, пов'язаних з виконанням умов договору, зокрема, чи дійсно у зв'язку зі збільшенням загальної площі забудови будинку збільшилася площа, яка мала бути виділена замовнику з 168 м2 до 360 м2.

Крім того, відмовляючи позивачу в частині позовних вимог про передачу йому гаражу, суди поклали в основу своїх судових рішень посилання сторін про те, що в даному випадку будинок в експлуатацію не введений, тому позовні вимоги в зазначеній частині заявлені передчасно. В той же час, документів від відповідних організацій про те, що будинок не введений в експлуатацію, в матеріалах справи немає.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак судові рішення, прийняті по суті даної справи, підлягають скасуванню, а остання - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 та рішення господарського суду Одеської області від 29.07.2013 у справі № 916/1423/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко Судді: Т. Барицька В. Картере