Постанова № 35298908, 14.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 912/88/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.13у справі№912/88/13-г господарського суду Кіровоградської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі"доТовариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань "простягнення 11 558,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" про стягнення 10349,48 грн. боргу, 597,15 грн. пені, 233,00 грн. інфляційних втрат та 379,30 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог). Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з теплопостачання щодо здійснення оплати згідно виставлених рахунків та обґрунтовано приписами статті 625 Цивільного кодексу України, 230 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання".

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2013 у справі №912/88/13-г (суддя Глушков М.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" 10349,48 грн. основного боргу, 597,15 грн. пені, 233,00 грн. інфляційних втрат, 379,30 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 (судді: Антонік С.Г. - головуючий, Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.04.2013 у справі №912/88/13-г скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що приписами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок споживача сплачувати кошти за фактично отриману теплову енергію, натомість, матеріалами справи встановлено, що послуги з теплопостачання у спірний період не надавались.

Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 714 Цивільного кодексу України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 N 630. Серед іншого, заявник зазначає, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для зменшення плати за надані послуги.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено судом, 01.12.2007 між сторонами у справі укладено договір №058 про надання послуг з теплопостачання, за умовами якого виконавець (позивач) зобов'язався надавати споживачеві (відповідачу) вчасно та відповідної якості послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, встановлених договором. Згідно з пунктом 25 договір укладається строком на один рік і набирає чинності з моменту підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку жодна із сторін не надійде письмової заяви про розірвання або необхідності перегляду договору.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" заборгованості за теплову енергію у розмірі 10349,48 грн. за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року, з жовтня по листопад 2010 року, з жовтня 2011 року по квітень 2012 року і з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, а також 597,15 грн. пені, 379,30 грн. 3% річних та 233 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до приписів частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) теплова енергія -товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Статтею 19 цього ж Закону унормовано, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що у спірному періоді (з грудня 2009 року по квітень 2010 року, з жовтня по листопад 2010 року, з жовтня 2011 року по квітень 2012 року і з жовтня 2012 року по грудень 2012 року) теплова енергія відповідачу не постачалась. Зокрема, судом досліджено акт від 09.12.2010, складений представниками позивача, в якому зазначено, що опалення не надавалося. Судом апеляційної інстанції було також установлено, що акти здачі-приймання виконаних робіт відповідачем не підписувались, про що складались акти про відмову від підпису; акти здачі-приймання за грудень 2009 року, березень, квітень 2010 року, жовтень-грудень 2011 року та рахунки за вказаний період не підписані і позивачем. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи те, (і це установлено судом апеляційної інстанції), що у спірному періоді теплова енергія відповідачем не споживалась, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача вартості неспожитого.

Заперечення позивача були розглянуті та обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанцій. Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.13 у справі №912/88/13-г господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова