Ухвала суду № 35298458, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К/800/39466/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача - Марочкін В.О.,

від відповідача - Чорний О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 р.

у справі № 2а-9996/10/1570

за позовом приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод»

до державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року приватне акціонерне товариство «Болградський виноробний завод» (далі - позивач, ПрАТ «Болградський виноробний завод») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області (далі - відповідач, ДПІ у Болградському районі Одеської області), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 р. № 0001491501/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2011 р. адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Болградському районі Одеської області № 0001491501/0 від 20.09.2010 р. яким зменшено ПрАТ «Болградський виноробний завод» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 148 462 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 р. скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2011 р. та прийнято по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ПрАТ «Болградський виноробний завод» до ДПІ у Болградському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 р. і залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2011 р.

Відповідач у письмових запереченнях та в судовому засіданні 131.11.2013 р. проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм законодавства.

Крім того, відповідачем було подано клопотання про здійснення заміни первинного відповідача належним відповідачем, державною податковою інспекцією у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно підлягає задоволенню у порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.09.2010 р. посадовими особами ДПІ у Болградському районі Одеської області на підставі підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності позивача - декларації з податку на додану вартість поданої за липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.09.2010 р. №774/1502/00411938 згідно висновків якого позивачу на підставі підпунктів 7.7.7 «б» пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 3 Наказу ДПА України від 18.08.2005 р. №350 «Про затвердження методичних рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів на 3 148 462 грн. та на підставі підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму податкового кредиту у сумі 2 474 662 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 20.09.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001491501/0 відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 148 462 грн.

Як вбачається з акту перевірки №774/1502/00411938 від 17.09.2010 р., висновки податкового органу про завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню ґрунтуються на тому, що позивачем до залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду (р.24 декларації) та до частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг) (гр.4 додатку 2 та р.2 додатку 3 декларації) віднесені суми по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Роял-Би» №326 від 28.09.2007 р. на суму 4 297 174,50 грн. (у тому числі 716 195,75 грн. сума податку на додану вартість), ПП «Агровинтрейд» №1 від 30.09.2007 р. на суму 7 258 892,52 грн. (у тому числі 1 209 815,42 грн. сума податку на додану вартість), які було знято з податкового кредиту грудня 2009 року актом документальної перевірки від 16.04.2010 р. Крім цього, у податковому кредиті грудня 2009 року відображені суми по податковим накладним 2007 року на суму податку на додану вартість 548 650,90 грн., по яким, як стверджують перевіряючі, документи, які підтверджують оплату, не надані, що є порушенням підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Скасовуючи постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2011 р. та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» є обґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не може бути визнане протиправним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку із бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення однієї з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит звітного періоду, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим періодом, згідно підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є один календарний місяць.

Отже, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, законодавством не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, законодавцем визначено єдину підставу не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Згідно із положеннями статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» платник податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату контрагентом сум податку на додану вартість до бюджету за відповідною оподаткованою операцією і виходячи з цього визначати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає, у періоди за які проводились перевірки, надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, у поданій податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року до залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду та до частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), позивачем віднесені суми по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Роял-Би» №326 від 28.09.2007 р. на суму 4 297 174,50 грн. (у тому числі 716 195,75 грн. сума податку на додану вартість), ПП «Агровинтрейд» №1 від 30.09.2007 р. на суму 7 258 892,52 грн. (у тому числі 1 209 815,42 грн. сума податку на додану вартість).

Крім цього, до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року позивачем було включено суми податку на додану вартість у загальному розмірі 548 650,90 грн. по податковим накладним, отриманим у 2007 році від СВК «Кубей», СВК «Агрофірма Трояни», ПП «ТТТТ» та ПСП «Колос».

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Отже, у зв'язку з тим, що суми податку на додану вартість по згадуваним податковим накладним не були враховані у попередніх податкових деклараціях, то позивач, в силу вищезазначених положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», включив ці суми податку на додану вартість до податкового кредиту в наступних податкових періодах у 2009-2010 роках.

Крім того, наявні в матеріалах справи копії первинних і розрахункових документів, що були складені при здійснення господарських операцій позивача із його контрагентами, а саме: ТОВ «Роял-Би», ПП «Агровинтрейд», СВК «Кубей», СВК «Агрофірма Трояни», ПП «ТТТТ» та ПСП «Колос» не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 17.09.2010 р. №774/1502/00411938.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом апеляційної інстанції до уваги прийняті не були. Натомість суд першої інстанції дійшов правомірного висновку скасувавши винесене ДПІ у Болградському районі Одеської області податкове повідомлення-рішення від 20.09.2010 р. № 0001491501/0.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 211, 220, 221, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Провести заміну первинного відповідача, державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області, належним відповідачем, державною податковою інспекцією у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області.

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 р. - скасувати, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2011 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова (підпис) М. І. Костенко