Ухвала суду № 35298456, 23.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2013 р. м. Київ К-34027/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 по справі №2а-8392/08/6/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Сервіс-Термінал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Сервіс-Термінал» (далі-ТОВ «Пром-Сервіс-Термінал», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (правонаступник Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, далі-СДПІ по роботі ВПП АРК, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.10.2008 №0011482301/1, №0011492301/1, №0014322301/1.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ по роботі ВПП АРК 25.10.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.01.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №6004/23-2/33071230 від 14.08.2008, складеного за результатом проведеної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.03.2008 та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 30.10.2008 №0011482301/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4983,00грн. основного платежу та 2492,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0011492301/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 670570,00грн. основного платежу та 273496,00грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0014322301/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 296,00грн. основного платежу та 89,10грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Крим Єврострой» щодо надання транспортних послуг, як таких, що не підтверджені первинними документами, зокрема, товарно-транспортними накладними та талонами замовника на транспортні послуги, маркетингових та консультаційних послуг, як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Водночас за змістом п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») (абзац перший п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на віднесення до валових витрат підприємства та податкового кредиту витрат на придбання товарів (робіт, послуг) є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції слід ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Зокрема, факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані ПП «Крим Єврострой» послуги підтверджені первинними документами, зокрема рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі вантажів, актами приймання-передачі інформаційно-консультаційних, маркетингових послуг, звітами виконання з описом послуг, податковими накладними, а отримані маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки маркетингові дослідження склали аналіз та прогнозування ринку оптової торгівлі паливно-мастильних матеріалів за 2005-2006 рік, а позивач у перевіряємому періоді здійснював оптову торгівлю паливно-мастильними матеріалами, а інформаційно-консультаційні послуги складаються з послуг щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку, підготовкою документів.

Проте, судами залишено поза увагою та не перевірено встановлені в акті перевірки факти щодо відсутності у ПП «Крим Єврострой» транспортних засобів, а також відсутності наданих послуг серед видів діяльності останнього, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

До того, ж виходячи із змісту п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від, отриманих послуг.

Проте, судами попередніх інстанцій вищезазначене не було враховано та в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, не було перевірено в повній мірі факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків, який може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, на підставі належних доказів, якими можуть бути, зокрема, встановлення факту економічної вигоди від придбаних послуг, виявлення нових, відмінних від існуючих, клієнтів позивача та укладення з ними договорів.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв